Рішення № 29589726, 27.02.2013, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа №2027/18188/12

Провадження №2/643/650/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2013 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді - Задорожної А.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тугайбей В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_2 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

в с т а н о в и в:

13 листопада 2012 року заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Академії внутрішніх військ МВС України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на користь Академії внутрішніх військ МВС України витрати, пов'язані з утримання у вищому навчальному закладі у сумі 41141,38 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 наказом начальника Академії внутрішніх військ МВС України №429 від 10.07.2006 року був прийнятий на військову службу та зарахований курсантом до Академії внутрішніх військ МВС України. Між відповідачем та Міністерством внутрішніх справ в особі начальника Академії внутрішніх військ МВС України був укладений контракт про проходження військової служби відповідно до ст. 19 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Відповідно до Контракту відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання проходити військову службу за контрактом у Міністерстві внутрішніх справ протягом строку дії цього Контракту на умовах, установлених законом та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок проходження військової служби, сумлінно виконувати вимоги статутів, накази командирів та начальників. Згідно з п. 3 цього Контракту строк дії складав 5 років. Після успішної здачі державних іспитів та отримання диплому про вищу освіту та військового звання «лейтенант», згідно наказу командувача ВВ МВС України від 18.06.2011 року №60 о/с, відповідача було направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини 3033 внутрішніх військ МВС України. Наказом командира в/ч 3033 від 03.09.2012 року №181 с/ч старшого лейтенанта ОСОБА_3 було виключено зі списків військової частини 3033 та розраховано по всіх видах забезпечення, а чинність контракту припинено достроково за вищевказаною підставою, у відповідності з п. 6 «и» статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Таким чином, відповідач не виконав своїх зобов'язань за контрактом, прослуживши у внутрішніх військах лише 06 років 01 місяць 21 день. Посилаючись на п. 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та постанову КМУ від 12 липня 2006 року №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», вважав, що відповідач повинен сплатити витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 41141,38 грн.

Заступник Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, причин не явки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник Академії внутрішніх військ МВС України - Першина К.В., яка діє на підставі довіреності від 15.01.2013 року №1/63, в судовому засіданні уточнила позовні вимоги, зменшивши розмір позовних вимог, просила стягнути з відповідача витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 41058,38 грн. Також просила задовольнити позов, посилаючись на обставини, що зазначені у ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 22 грудня 2012 року, заперечували проти позову, вважаючи, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не доведеними. 24 грудня 2012 року ОСОБА_5 подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 41141 грн. 38 коп. є необґрунтованою, оскільки під час укладення контракту на навчання та контракту на проходження військової служби у внутрішніх військах МВС України між ОСОБА_2 та Академією внутрішніх військ України не було визначено обов'язку та умов добровільного відшкодування курсантом витрат, пов'язаних з його утриманням. Також під час укладення контракту на проходження військової служби у внутрішніх військах МВС України ОСОБА_2 не було пояснено про умови розірвання даного контракту та правові наслідки. Про обов'язковість матеріального відшкодування ОСОБА_2 дізнався лише з матеріалів пред'явленої до нього позовної заяви. Умови складення контракту на проходження з недотриманням норми 1.2 Порядку (Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах) не створює для ОСОБА_2 даного зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням, оскільки зміст зазначеної норми встановлює її обов'язковість зазначенням під час укладення контракту. ОСОБА_2 у період з ІІІ-V курсу навчання ОСОБА_2 перебував на власному самостійному утриманні, на підставі неодноразових рапортів складеного ним про перехід на самостійне утримання, тобто не харчувався за рахунок академії та не проживав там.

В порушення п. 2.1.2 Порядку, позивачем не надав в обґрунтування своїх позовних вимог довідки - розрахунку складеної начальником продовольчої служби, в якій містилася інформація про кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість курсанта ОСОБА_2

У зв'язку з тим, що позивачем в обґрунтування своїх вимог не було надано довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення курсантом ОСОБА_2, вважала вимогу позивача щодо стягнення суми витраченої на речове та лазно-пральне забезпечення курсанта ОСОБА_2 необґрунтованою та не належно доведеною.

Зазначені у зведених розрахунках фактичних видатків, що були надані позивачем, на оплату природного газу та оплата інших комунальних послуг не підпадають під визначений п.2.1.6 Порядку вичерпний перелік спожитих енергоносіїв курсантом ОСОБА_2, а тому відшкодуванню не підлягають.

Також вважала, що контракт був укладений з суттєвими порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки в ньому не було зазначено дату, з якої даний контракт набирає чинності. На час звернення позивача до суду, контракт укладений між ОСОБА_2 та Академією внутрішніх справ МВС України вважається чинним, оскільки в наданому до суду примірнику відсутні будь-які позначки щодо припинення його чинності. Крім того зазначила, що ОСОБА_2 вступав до ВНЗ у 2006 році. Під час укладення контракту на навчання ще не діяли норми Закону України «Про військових обов'язок та військову службу», а тому ОСОБА_2 укладаючи контракт не усвідомлював обсяг взятих на себе зобов'язань, які передбачені зазначеним Законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що наказом начальника Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 10.07.2006 р. №429 ОСОБА_2 був зарахований курсантом 1-го курсу та зараховано на усі види постачання з 11.07.2006 року /а.с. 7/.

Наказом начальника Головного управління - командувача внутрішніх військ МВС України від 18.06.2011 року №60о/с ОСОБА_2 було присвоєно первинне військове звання «лейтенант» у зв'язку з закінченням навчання /а.с. 8/.

18 червня 2011 року між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Академії внутрішніх військ МВС України в особі генерал-лейтенанта ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у внутрішніх військах МВС України /а.с. 5-6/.

Відповідно до умов вищевказаного контракту, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання проходити військову службу у внутрішніх військах МВС України протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби та контрактом.

Відповідно до п. 3 вищевказаного контракту, контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством за погодженням сторін на 5 років.

Наказом командира військової частини 3033 від 03.09.2012 №181 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01 вересня 2012 року старшого лейтенанта ОСОБА_2, командира патрульного взводу на автомобілях 4-го патрульного батальйону, звільненого відповідно до п. 6 «и» ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 10.08.2012 №97 о/с у запас у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовця без права носіння військової форми одягу. Вислуга років на військовій службі складає 06 років 01 місяця 21 день /а.с. 9/.

Відповідно до частини 1 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 383/2011, Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Відповідно до п. «и» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 964, передбачено, що цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.

Загальна сума, яка підлягає відшкодуванню курсантом ОСОБА_2 за період навчання з 10 липня 2006 року по 17 червня 2011 року в Академії внутрішніх військ МВС України становить 41058,38 грн., яка складається з: витрат на медичне забезпечення - 155,57 грн.; витрат на продовольче забезпечення - 16296,15 грн.; витрат на грошове забезпечення - 13437,70 грн.; витрат на комунальні послуги - 9370,07 грн.; витрати на речове забезпечення - 1797,94 грн. /а.с. 53-58/.

Сума коштів витрачених на комунальні послуги становить 9370,07 грн., з яких: оплата теплопостачання - 4805,82 грн.; оплата водопостачання - 1907 грн.; оплата водовідведення - 1172,31 грн.; оплата електроенергії - 2873,64 грн.; оплата природного газу - 127,83 грн.; оплата інших енергоносіїв - 122,16 грн.

Суд не може погодитись з таким розрахунком, наданим позивачем, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 N 419/831/240/605/ 537/219/534, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

В свою чергу п. 2.1.6 зазначеного Порядку визначає, що до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Таким чином, стягнення витрати на оплату природного газу та оплату інших енергоносіїв не передбачений Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, в зв'язку з чим такі витрати не можуть бути стягнені з відповідача.

Доводи відповідача та його представника про те, що контракт був укладений з суттєвими порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки в ньому не було зазначено дату, з якої даний контракт набирає чинності, є безпідставними, оскільки відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, контракт про проходження військової служби набирає чинності з військовослужбовцями, які закінчили вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів за програмою підготовки для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу, а також із прапорщиками (старшими прапорщиками) та мічманами (старшими мічманами), які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, - з дня присвоєння військового звання офіцерського складу.

Як зазначено вище у рішенні, 18 червня 2011 року ОСОБА_2 було присвоєно первинне військове звання «лейтенант» у зв'язку з закінченням навчання, тобто з цього моменту набирав чинності підписаний ним контракт.

На час укладення контракту, а саме станом на 18 червня 2011 року діяли Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відповідно до якого контракт про проходження військової служби укладається з курсантами вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів після закінчення цих навчальних закладів про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу, офіцерського складу.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 у разі не згоди з контрактом в цілому або окремими його частина мав право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом визнання контракту не дійсним, однак він не скористався цим правом.

Стосовно доводів відповідача та його представника про те, що в період ІІІ-V курсу навчання ОСОБА_2 перебував на власному самостійному утриманні, на підставі неодноразових рапортів складеного ним про перехід на самостійне утримання, тобто не харчувався за рахунок академії та не проживав там, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у зазначений період є безпідставними, суд не приймає їх до уваги, оскільки ними не надано доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються у своїх заперечення, а відповідно до вимого чинного ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність реєстрації ОСОБА_2 з 27 березня 2007 року за адресою: АДРЕСА_1 не може підтверджувати факт власного утримання за межами вищого навчального закладу, оскільки спростовується наданою відповідачем довідкою ЖКВ ВАТ «Турбоатом» від 30.01.2013 року, з якої убачається, що в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_7 з червня 2006 року по даний час та всі комунальні послуги сплачує через ВАТ «Турбоатом».

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за контрактом, прослуживши у внутрішніх військах менше строку, передбаченого умовами контракту, то він зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та необхідності стягнення з відповідача на користь Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 40835 грн. 39 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 408 грн. 35 коп.

Керуючись ст.ст. 19, 25, 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. N 964, Порядком розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 N 419/831/240/605/ 537/219/534, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов заступника Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, на користь Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 40835 (сорок тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 39 коп., які перерахувати на р/р 31256272210202 в ГУ ДКС України в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08610502.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 408 (чотириста вісім) грн. 35 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий А.М. Задорожна