Ухвала суду № 29587846, 27.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/698/2012 Провадження № 22-ц/795/306/2013 Головуючий у I інстанції -Дикий В.М. Доповідач - Боброва І. О.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБобрової І.О., суддів:Лакізи Г.П., Євстафіїва О. К., при секретарі:Рудик І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Аграрій» на заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства «Аграрій» про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ДП «Аграрій» просить скасувати заочне рішення Носівського районного суду від 13.09.2012 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Оскаржуваним заочним рішенням позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Розірвано договір оренди землі від 08.06.2005 року, що укладений між позивачем та ДП «Аграрій» і зареєстрований у Носівському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2005 року за № 0071.

Ухвалою Носівського районного суду від 26.11.2012 року залишено без задоволення заяву ДП «Аграрій» про перегляд вказаного заочного рішення.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення було прийняте з грубим порушенням норм процесуального права, є незаконним і необґрунтованим. Апелянт зазначає, що суд розглянув справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за відсутності позивача, його представника та представника відповідача. Апелянт вказує, представник відповідача не з'явився в судове засідання з поважних причин, внаслідок чого розгляд справи належало відкласти, відповідно до статей 157, 169, ЦПК України.

ДП «Аграрій» також акцентує увагу на тому, що, позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження доводів позову щодо несплати орендної плати, отже оскаржуване рішення суду ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України. На думку апелянта, суд першої інстанції допустився порушення норм статей 5, 6, 10, 11, 212 ЦПК України, що є підставою для його скасування.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був зупинити провадження по даній справі на підставі ст. 201 ЦПК України, оскільки 07.08.2012 року загальними зборами учасників ДП «Аграрій» було прийнято рішення про перетворення ДП «Аграрій» в ТОВ «Аграрій».

В судове засідання сторони не з'явилися. Про час розгляду справи були повідомлені належним чином: позивач -22.02.2013 р., її представник ОСОБА_6 - 19.02.2013 р., відповідач - 20.02.2013 р., про що свідчать повідомлення про вручення почтових відправлень на а.с. 101-103.

Вислухавши суддю-доповідача,перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЧН № 005112 від 17.12.2003 року, ОСОБА_5 є власницею земельної ділянки загальною площею 3,17 га, яка розташована на території Носівської міської ради (а.с. 10).

08.06.2005 року між ОСОБА_5 та ДП «Аграрій» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки, за яким орендар прийняв в строкове платне користування належну позивачу земельну ділянку строком на 10 років. Зазначений договір був зареєстрований в Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що 10.06.2005 року вчинено запис за № 0071 (а.с. 8-9).

Умовами вищевказаного договору оренди, а саме п. 38 передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив істотні умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання.

З даним висновком Носівського районного суду Чернігівської області погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», а також договором оренди землі, що укладений між сторонами.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Орендну плату за 2011 рік відповідач виплатив ОСОБА_5 тільки після подання позовної заяви, тобто у 2012 році, що свідчить про невиконання умов договору оренди.

Враховуючи вищевказані норми закону та проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно визначив наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди, вказавши, що відповідачем не було виконано обов'язку, встановленого договором оренди, щодо своєчасної сплати позивачеві орендної плати за землю за 2011 рік.

Приписами ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вказані висновки знаходять своє підтвердження, оскільки ДП «Аграрій» не надало судам першої та апеляційної інстанції доказів своєчасної сплати ним позивачу орендної плати за 2011 рік.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, оскільки представник відповідача був зайнятий у іншій справі апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

Крім того, провадження у справі було відкрито 20.03.2012 року, рішення по справі ухвалено 13.09.2012 року, тобто ДП «Аграрій» мало достатньо часу для спростування доводів пред'явленого позову шляхом подання відповідних доказів.

Доводи апелянта стосовно того, що позивач зобов'язаний був довести обставину невиплати йому орендної плати за 2011 рік ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм процесуального права.

За змістом оспорюваного договору оренди землі, сплата орендної плати за користування земельною ділянкою є обов'язком саме відповідача, а тому, в розумінні ст.ст. 10, 60 ЦПК України, доказування виплати орендної плати позивачу відповідно до умов договору покладається на ДП «Аграрій».

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка 17 липня 1997 року ратифікована Україною і стала частиною національного законодавства, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Визначаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності, оскільки право розпоряджатися своїм майном -загальний та правовий аспект права власності (Marckx v Belgium judgment of 13 June 1979, Series A,No.31)

Твердження апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі (а.с. 44) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Пункт 2 частини 1 статті 201 ЦПК України стосується обов'язку суду під час розгляду справи по першій інстанції зупинити провадження у справі у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (тобто у зв'язку з припиненням юридичної особи, яка була стороною у справі). Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб на теперішній час запис про припинення ДП «Аграрій», як юридичної особи не внесений, підприємство з реєстру не виключене.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Аграрій» - відхилити.

Заочне рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: