Рішення № 29585928, 26.02.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 918/228/13-г

Суддя Торчинюк В.Г розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора м. Кузнецовська в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення 2 673 грн. 42 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Стрілець В.В. (довіреність б/н від 15.06.2012р.).

Від відповідача: Прохорович О.М. (довіреність № 848 від 28.05.2012р.).

Від органу прокуратури: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20.10.2012р.).

Суть спору: позивач - Прокурор м. Кузнецовськ та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулися в господарський суд Рівненської області з позовом до відповідача - Кузнецовського міського комунального підприємства про стягнення 2 226 грн. 84 пені та 446 грн. 58 коп. 3% річних.

26 лютого 2013 року відповідач подав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги, однак вказує, що на даний час кошти для погашення заборгованості відсутні.

В судовому засіданні 26 лютого 2013 року представник прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2002р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (надалі - ВП "Рівненська АЕС") та Кузнецовське комунальне підприємство (надалі - Абонент) було укладено договір № 1 про постачання питної води з водопроводу Рівненської АЕС (надалі - Договір, а.с. 10-11), відповідно до пункту 1 якого ВП "Рівненська АЕС" бере на себе зобов'язання забезпечити Абонента питною водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2880000 м. кубічних на рік, 240000 м. кубічних на місяць, 7890,4 м. кубічних на добу з максимальною подачею 420,0 м. кубічних на годину.

У відповідності до пункту 2 Договору Абонент бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати надані йому послуги у водопостачанні, належно експлуатувати водопровідні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі, відповідно до цього договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, підприємство повинно оформитись на "Рівненській АЕС" як Абонент у порядку, визначеному Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України. Без такого оформлення водокористування вважається самовільним.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за використану воду здійснюються шляхом перерахування коштів на банківський рахунок "Рівненської АЕС" до 20-го числа місяця наступного за звітним.

На виконання умов Договору позивач в жовтні 2012 року забезпечив відповідача питною водою, проте, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав в повному обсязі, вартість наданих послуг за вказаний період згідно рахунку № СП000775-тв від 31.10.2012р. в сумі 217 269 грн. 68 коп. (а.с. 13), у встановлений Договором термін не оплатив.

Відповідно до пункту 4. Договору (зміни до якого були внесені додатковою угодою № 1 від 06 липня 2010 року, а.с. 12) за несвоєчасне виконання розрахунків за використану воду, відповідач зобов'язувався сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

На підставі пункту 4. Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2 226 грн. 84 коп.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 446 грн. 58 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати, відповідно до ст.625 ЦК України, позивачем на суму боргу нараховані три відсотки річних в розмірі 446 грн. 58 коп. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 226 грн. 84 коп. пені та 446 грн. 58 коп. 3% річних стверджуються Договором, рахунком, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 612, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від іменні якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046) - 2 226 грн. 84 коп. пені, 446 грн. 58 коп. три відсотки річних.

3.Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) в доход Державного бюджету України 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 лютого 2013 року

Суддя Торчинюк В.Г.