Ухвала суду № 29583592, 20.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/377/13 20.02.2013 20.02.2013 20.02.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 Ц- 784/671/ 2013 р. Головуюча першої інстанції: Спінчевська Н.А.

Категорія-46 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 р., лютого місяця, 20 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Довжук Т.С.

Коломієць В.В.

із секретарем: Левківською Н.М.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

третьої особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6

представників - ОСОБА_2., ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2012 р., у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання квартири об 'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частки квартири, за

зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири об'єктом права особистої приватної власності та за

позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину квартири

В С Т А Н О В И Л А:

11.10.2011 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання квартири об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 її частки.

Позивачка зазначала, що з 18.02.2006 р. вона перебуває у шлюбі з відповідачем.

Ще до укладення шлюбу відповідач за договором купівлі- продажу від 11.11.2004 р. придбав квартиру АДРЕСА_1 м. Миколаєва, зареєструвавши її на своє ім'я.

Загальна площа однокімнатної квартири на час придбання складала 42,3 кв. м., а житлова 18,8 кв.м.

За час спільного проживання після укладення шлюбу однокімнатна квартира була реконструйована до розмірів трьохкімнатної.

Внаслідок цього за рахунок спільних трудових і грошових затрат подружжя суттєво збільшилась як загальна та житлова площа квартири так і її вартість.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила про задоволення позовних вимог та визнання права власності за кожним з подружжя по 1/2 частці квартири.

01.12.2011 р. відповідач звернувся із зустрічним позовом по визнання спірної квартири його особистою приватною власністю.

Відповідач посилався на те, що квартира була придбана до укладення шлюбу з позивачкою, а реконструкція здійснювалась за рахунок коштів його батьків для яких і зводилась прибудова.

Третя особа ОСОБА_5 звернулась із самостійним позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання квартири її спільною сумісною власністю з ОСОБА_4, посилаючись на те, що реконструкція здійснювалась за її кошти та кошти її чоловіка ОСОБА_6 для її проживання у квартирі сина.

При цьому вона вважала, що збільшення вартості квартири внаслідок реконструкції є підставою для визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2012 р. постановлено про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Зазначеним рішенням спірна квартира визнана о'бєктом права спільної сумісної власності подружжя. За позивачкою визнано право власності на 22/100 частки , а за відповідачем 78/100 частки квартири АДРЕСА_1 м. Миколаєва.

В задоволенні зустрічного позову та позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання квартири о'бєктом права спільної сумісної власності та її права на Ѕ частку квартири відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення в частині визначення часток та ухвалення нового про визнання за нею права власності на 1/2 частки спірної квартири, посилаючись на те, що судом через порушення норм процесуального та матеріального права неналежним чином оцінені докази та невірно визначено частки сторін у спірному об'єкті права спільної сумісної власності.

Перевіряючи законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах оскарження, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до правил ст.ст. 57, 60-62, 69-72 СК України, майно нажите подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю, а майно, яке належало кожному з них до одруження або отримане в дар є їх приватною власністю.

При цьому, якщо майно одного з подружжя за час шлюбу істотно збільшилося у вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя воно може бути визнано об'єктом права спільної часткової власності.

В разі поділу спільного сумісного майна, частка того з подружжя, який зробив внесок у його створення за рахунок власного майна збільшується з урахуванням розміру цього внеску.

З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2004 року відповідач набув за договором купівлі-продажу однокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 м. Миколаєва, зареєструвавши її на своє ім'я.

Загальна площа квартири на час придбання складала 42,3 кв. м., а житлова 18,8 кв.м.

18.02.2006 р. сторони уклали шлюб.

За час спільного проживання після укладення шлюбу однокімнатна квартира була реконструйована до розмірів трьохкімнатної.

При цьому вартість квартири суттєво збільшилась у порівнянні з вартістю на час її придбання.

Зазначене підтверджується документами про придбання будівельних матеріалів, виконання будівельних робіт (т.1 а.с. 15-27), даними технічної інвентаризації, висновками експертних технічно - будівельних досліджень (т.2 а.с. 54, т.2. а.с. -14)

Врахувавши ці фактичні дані та наведені вимоги Сімейного кодексу, суд з належних підстав визнав квартиру об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визначаючи частку позивачки, суд також правильно виходив з правил ч.7 ст.57 та ч. 1 ст.70 СК України, згідно з якими частки пдружжя у спільному сумісному майні є рівними, а частка того з подружжя, який був набувачем майна, визнаного в подальшому спільним, має бути збільшена відповідно до розміру дійсної вартості набутого до шлюбу майна.

Таким чином судом правильно визнано, що частка позивачки у праві власності на спільну квартиру має складати 22/100, а частка відповідача 78/100.

Доводи апеляційної скарги про те, що частки сторін у спірній квартирі мають бути рівними не заслуговують на увагу, адже судом правильно враховано, що частка відповідача має бути збільшена з урахуванням вартості квартири на час її придбання.

Що стосується доводів про необхідність збільшення частки позивачки на підставі положень ч. 3 ст. 70 СК України, то їх також не можна визнати обґрунтованими, оскільки згідно з принципом диспозитивності суд вирішує спір відповідно до заявлених вимог та обставин, на які сторона посилається на підтвердження цих вимог.

Ні позовна заява, ні пояснення позивачки не містять посилань на необхідність збільшення частки з підстав, передбачених ч. 3 ст. 70 СК, до того ж, не надано і доказів того, що між колишнім подружжям існує спір про розмір аліментів та що їх розмір є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку або лікування дитини, яка проживає разом з нею.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.12.2012 р - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І.Галущенко

Судді: Т.С. Довжук

В.В. Коломієць