Ухвала суду № 29582521, 19.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3586/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Горбань Н.І., за участю секретаря Міщенко Ю.М., представника позивача Богатова Ю.М., представника відповідача Норця В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено виїзні позапланові документальні перевірки фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода».

За результатам проведених перевірок складено акти, а саме: №110/23-1/32967502 від 17.05.2007; №148/23/1-32967502 від 24.07.2007; №169/23-1/32967502 від 20.08.2007, на підставі яких контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 003402301/0 від 25.05.2007; № 0003852301/0 від 01.08.07; № 003992301/0 від 28.08.2007. Скориставшись можливістю досудового вирішення спору Товариство оскаржило дані податкові повідомлення рішення до податкових органів вищого рівня, за результатами такого оскарження відповідачем відмовлено у задоволені скарг та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 16.07.2007 № 0003402301/1, від 08.10.2007 № 0003852301/1, від 24.12.2007 № 0003852301/2, від 24.12.2007 № 0006752301/2, від 28.02.2008 № 0006752301/3, від 15.10.2007 № 0003992301/1, від 24.12.2007 № 0003992301/2, від 05.03.2008 № 0003992301/3, від 24.12.2007 № 0006762301/2, від 05.03.2008 № 0006762301/3.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ЗАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» оскаржило їх до Господарського суду Київської області, в результаті чого судом ухвалено постанову, залишеною Київським апеляційним адміністративним судом без змін, якою позовні вимоги задоволено та скасовано вище вказані податкові повідомлення-рішення.

Проте, в ході розгляду в порядку касаційного провадження колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги процесуального закону в частині невстановлення всіх необхідних обставин у справі, зокрема: наявність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, в результаті чого прийнято рішення, яким замінено по даній справі позивача Закритого акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «Лагода», замінено відповідача Кагарлицьку об'єднану державну податкову інспекцію в Київській області його правонаступником - Миронівською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби, касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задоволено частково, скасовано постанову Господарського суду Київської області від 05 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов, Київський окружний адміністративний суд виходив з того, що витребуваними матеріалами, а саме товарно-транспортними накладними підтверджується реальне виконання договорів, зокрема, встановлено факт перевезення товару та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З системного аналізу п. 7. ст.1, 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписами п.п.2,4-6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №165, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Враховуючи встановлені ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 обставини, а саме: що судами попередніх інстанцій порушено вимоги процесуального закону, оскільки не досліджено наявність у позивача товарно-транспортних накладних і подорожніх листів як обов'язкових первинних документів бухгалтерського обліку, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних за період з листопада 2006 року по квітень 2007 року, згідно з якими вказаними контрагентами здійснено перевезення вантажу «Печиво, вафлі в асортименті».

Відтак, аналізуючи доводи апеляційної скарги та досліджуючи надані позивачем докази, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції щодо прийняття таких доказів до розгляду, оскільки Господарським судом Київської області вони не вимагались та рішення прийнято за їх відсутності.

Щодо їх необхідності та значення для розгляду даної справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, (далі - Правила) встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Виконуючи вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012, суд першої інстанції дослідив наявність товаро-транспортних накладних за період з листопада 2006 року по квітень 2007 року, згідно з якими вказаними контрагентами здійснено перевезення вантажу «Печиво, вафлі в асортименті» (том 5, а.с. 25-240, том 6 а.с. 1-97).

Більше того, слід зазначити, що в матеріалах справи містяться копії договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.12.2007 №350/ТЕ; договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.01.2008 № 1/ТЕ; договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 04.01.2007 № 330/ТУ; договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 04.01.2007 № 345/ТЕ; договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 11.01.2008 № 27/ТЕ; договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 11.01.2006 № 109/ТУ; договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 04.01.2007 № 340/ТУ.

Крім того, в ході розгляду справи судом досліджено Акт Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 20.05.2008 № 152/23-1/32967802 (том І, а.с. 265 -307) з якого вбачається що податковим органом досліджувалось питання транспортування товару за період з 01.01.2007 по 31.11.2007 (том І, а.с. 275) та не встановлено порушень.

Всі первинні документи, що містяться в матеріалах справи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Що стосується витребування у позивача подорожніх листів, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з цього приводу та зазначає наступне.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що примірників подорожніх листів у них не міститься, оскільки транспортні послуги вони замовляли у експедитора, а законом обов'язок щодо виписки та контролю за подорожніми листами покладений саме на нього.

Суд апеляційної інстанції врахував позицію суду першої інстанції та позивача, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до пункту 11.1 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Оскільки позивач замовляв транспортні послуги у експедитора, то відповідно у нього не було у наявності ні оригіналів ні копій подорожніх листів, оскільки, подорожні листи при випуску автомобіля на лінію зобов'язаний видавати експедитор.

Таким чином, встановивши, що позивачем надані належні докази виконання зобов'язань щодо перевезення товару, а також усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, суд апеляційної інстанції вважає, що податкові повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області від 25.07.2007 № 0003402301/0, від 16.07.2007 № 0003402301/1, від 01.08.2007 № 0003852301/0, від 08.10.2007 № 0003852301/1, від 24.12.2007 № 0003852301/2, від 24.12.2007 № 0006752301/2, від 28.02.2008 № 0006752301/3, від 28.08.2007 № 0003992301/0, від 15.10.2007 № 0003992301/1, від 24.12.2007 № 0003992301/2, від 05.03.2008 № 0003992301/3, від 24.12.2007 № 0006762301/2, від 05.03.2008 № 0006762301/3 є протиправними та підлягають скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Н.І. Горбань

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Горбань Н.І.