Ухвала суду № 29582472, 19.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10653/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Горбань Н.І., за участю секретаря Міщенко Ю.М., представників позивача Юркова М.О., Борис С.М., представника відповідача Сперкача С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи, у період з 17.04.2012 по 25.06.2012 ДПІ у м. Чернігові проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2009 по 31.12.2011.

За результатам перевірки складений акт № 467/22-4/36843876 від 03.07.2012 року, на підставі якого 19.07.2012 ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006772204 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 683 848 грн, з яких 611 560 грн основного платежу та 72 288 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання договорів, зокрема, встановлено факт перевезення товару та наявні податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства, самі договори невизнані судом недійсними та не встановлено факт їх нікчемності, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

З 01.01.2011 р. набув чинності Податковий кодекс України від 02.10.2010 № 2755-IV.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які знаходяться в матеріалах справи містять усі реквізити та заповнені згідно Наказу ДПА України № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Також, слід зазначити, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача на те, що укладена угода між позивачем та його контрагентом є нікчемним правочином, то суд вважає за потрібне зазначити таке.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а, відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, та відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність та кого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Досліджуючи матеріали справи, колегією суддів встановлено, що в доказовій базі контролюючого органу, а саме в акті перевірки № 467/22-4/36843876 від 03.07.2012 ДПІ у Печерському районі міста Києва, містяться обставини, що у свою чергу встановлені під час проведених ДПІ у Городецькому районі Львівської області перевірок контрагента позивача ТОВ «ТД «Нові Перспективи» та викладені в актах № 291/23/37304247 від 11.07.2011 та № 318/23/37304247 від 15.08.2011.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне виключити з доказової бази дані обставини, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року позовні вимоги ТОВ «ТД «Нові Перспективи» задоволено, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ начальника ДПІ у Городоцькому районі Львівської області від 07 липня 2011 року № 301 про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нові перспективи» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року; визнано протиправними дії ДПІ у Городоцькому районі Львівської області по проведенню документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нові перспективи» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року, за результатами якої власне складено акт № 291/23/37304247 від 11.07.2011.

Що стосується акту перевірки № 318/23/37304247 від 15.08.2011, то в даному випадку Львівським апеляційним адміністративним судом залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області по проведенню документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нові перспективи» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року, за результатами якої складено даний акт.

Дані відомості отримані судом з Єдиного державного реєстру судових рішень. Так, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації, обліку та зберігання електронних копій судових рішень, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру судових рішень затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 27 січня 2010 року № 15 електронна копія судового рішення - складений в суді у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму, а електронний цифровий підпис у свою чергу - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.

Окрім того, відповідно до положень частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відтак, враховуючи вище викладене ДПІ у Печерському районі міста Києва протиправно враховано висновки отримані від ДПІ у Городоцькому районі Львівської області та включено їх до акту № 291/23/37304247.

28 січня 2013 року позивачем через канцелярію суду подано додаткові докази, а саме:

- на підтвердження відносин з контрагентом ТОВ «ЛКТ»: специфікацію на продукцію для виробництва напоїв, акти звірки взаєморозрахунків, податкові-видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, картки рахунків, які у свою чергу свідчать про реалізацію придбаної сировини у власному виробництві. Окрім того, наданими матеріалами підтверджується факт оплати придбаного товару в даного Товариства (том 6);

- на підтвердження відносин з контрагентами ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ТОВ «Едікт» ТОВ «Дормашавто»: договори поставки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти перевірки розрахунків, акти звірки взаєморозрахунків, дані документи, стосуються господарських взаємовідносин з контрагентами, а саме: ПП «Полагропром», ФОП ОСОБА_8, ТОВ «Нові Напої», ТОВ «Вільногірське скло», ПП «Бель», ПП ОСОБА_9, ТОВ «Арсенал ПК», ЧФ СВИФТ, ТОВ «Моддис» ТОВ «Торгсервіс», ПП ОСОБА_10, ТОВ «Кен Пак Україна», Ренес-ВВ Кременчуцька філія, Сервіс-Мова Івано-Франківська філія, ТОВ «Лузановка», ТОВ «Дисна Фірма», ТОВ «Водний Світ Напоїв», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «Укроптторг», дані матеріали свідчать про виконання договорів поставки з вище вказаними суб'єктами підприємницької діяльності (том 5, том 6).

Стосовно посилання податкового органу в запереченнях та апеляційній скарзі на порушення кримінальної справи щодо контрагента позивача ТОВ «Дормашавто», суд звертає увагу на таке. В статті 72 України зазначені підстави звільнення від доказування. Зокрема, зазначено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Більше того, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги і посилання контролюючого органу, на порушення з боку контрагентів податкового законодавства, оскільки невиконання ними свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету та встановлених в акті перевірки порушень, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Жодних інших доказів того, що заперечуванні правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не надав.

На підтвердження реальності вчинення господарських операцій, в матеріалах справи містяться податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в яких зазначено перелік товарів, які в подальшому використані у власній господарській діяльності та реалізовано шляхом продажу іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Як вбачається з платіжних доручень позивачем сплачено за даний товар в повному обсязі, а відтак дана обставина підтверджує придбання товару.

Всі первинні документи, що містяться в матеріалах справи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва ДПС обґрунтованих доказів неправомірного включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість суду не надала.

Таким чином, після детального дослідження доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Напої Плюс» та його контрагентами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи повністю підтверджують правомірність формування податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення № 0006772204 від 19.07.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Н.І. Горбань

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Горбань Н.І.