Ухвала суду № 29581346, 22.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7043/11/0170/18

22.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Курапової З.І. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю " КД Коктебель"- Ничипорук Олену Василівну, довіреність № 5 від 10.09.12

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю " КД Коктебель"- Єнікєєва Людмила Михайлівна, довіреність № б/н від 03.01.12

представник відповідача, Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- Гришин Роман Юрійович, довіреність № б/н від 06.08.12

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об`єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 05.06.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " КД Коктебель" (бул. Старшинова, 8 а,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

до Феодосійської об`єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82 В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.12 адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю " КД Коктебель" до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0000602301 від 02.06.2011р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" 4222,60 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.12 року та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом не взято до уваги доводи відповідача щодо порушення експертом п. 2.1.2 і 2.1.3 Інструкції про призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5, згідно яких експерт зобов'язаний провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний висновок, і зобов'язаний був повідомити суд про неможливість проведення експертизи, адже поставлене питання виходить за межі компетенції експерта. Однак експерт, у порушення наведених норм надав відповідь на зовсім інші питання, ніж поставлені судом.

Також суд не взяв до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, яка наведена у «Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, де зазначено, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

У Листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України вказує, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2.Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3.Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в судовому засіданні 05 червня 2012 року представник Феодосійської ОДШ АРК ДПС письмово (заперечення вих. № 2785/9/10-0 від 25.05.2012р.), а також усно, заявив клопотання про направлення запиту до Шевченківського районного суду м. Києва для отримання копії вироку від 29 червня 2011 року по справі № 1-1216/11 і інформації щодо набрання ним законної сили.

Згідно ч. З ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Однак, суд без обґрунтування причин відмовив у задоволенні цього клопотання.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської об`єднана державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КД Коктебель" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -36517196), зареєстрованою Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 14.08.2009 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії юридичної особи серія А01 №554446.

З Довідки АБ №192162 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основними видами діяльності ТОВ "КД Коктебель" по КВЕД є: 15.91.0 -виробництво дистильованих алкогольних напоїв; 15.93.0 - виробництво виноградних вин; 51.34.0 оптова торгівля напоями; 52.25.0 роздрібна торгівля напоями; 01.13.0 вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

ТОВ "КД Коктебель" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на підставі направлення № 399 від 12.05.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "КД Коктебель" з питань правових відносин з платником податків ТОВ "ВС Конаріт" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 892/23-1/36517/96 від 19.05.2011 року, за висновками якого встановлено порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР (чинний на момент виникнення правовідносин), що призвело до завищення валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 6656200 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010р. у сумі 2491799 грн.; за 4 квартал 2010р. у сумі 4164401 грн., у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 1664050, у т.ч. за 3 квартал 2010р. у сумі 622950 грн.; за 4 квартал 2010р. у сумі 1041100 грн.; п. 1.6 ст. 1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97 (чинний на момент виникнення правовідносин), що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2010р. у сумі 413400 грн. та за вересень 2010р. у сумі 917840 грн. у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредит з ПДВ декларації з ПДВ за серпень 2010р. на 413400 грн., декларації з ПДВ за вересень 2010р. на 917840 грн., перевіркою встановлено завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 26 декларації з ПДВ за вересень 2010р. у сумі 413400 грн., по рядку 26 за грудень 2010р. у сумі 1331240 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2011 року: №0000572301 від 02.06.2011р. про донарахування податку на прибуток в сумі 2496075,00 грн., в тому числі податку 1664050,00 та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 832025,00 грн. №0000602301 від 02.06.2011р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 1331240,00 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0000602301 від 02.06.2011р. та звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон).

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до п.3.4 ст. 3 наказу Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054, із змінами, що діяли під час виникнення спірних правовідносин, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

З матеріалів справи вбачається, що за даними акту перевірки підприємство ТОВ "ВС Конаріт" має стан 9 (форма 18-ООП - повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням).

Також у акті перевірки зазначено, що директор ТОВ "ВС Конаріт" ОСОБА_7 пояснював, що він є директором підприємства, але відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства немає. Фінансово-господарські та бухгалтерські документи підприємства не підписував. Місце знаходження підприємства та чим воно займається директору не відомо, оскільки було зареєстровано за винагороду без мети займатися фінансово-господарською діяльністю.

Крім, того у ТОВ "ВС Конаріт" відсутні умови для ведення господарської діяльності, відсутній технічний персонал, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності, тому угода, укладена з ТОВ "КД Коктебель" має ознаки нікчемності.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, а також висновками експертного дослідження, проведеного на їх підставі, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "КД Коктебель" (Замовник) та ТОВ "ВС Конаріт" (Виконавець) був укладений договір №649ВХ від 01.07.2010р., за умовами якого Замовник поручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе виконання технічного обслуговування та ремонту технологічного обладнання та механізмів, що знаходяться на винзаводі Замовника. Договір підписаний від імені директорів ТОВ "КД Коктебель" та ТОВ "ВС Конаріт", скріплений відбитками печаток обох сторін.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.09.2010 до договору №649ВХ від 01.07.2010р.: п. 4.1 викладений в наступній редакції: загальна вартість робіт по технічному обслуговуванню обладнання складає 7987440,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Матеріали справи містять акти здавання-приймання робіт (надання послуг): акт №б/н від 30.08.2010р. на загальну суму 2480400,00 грн. у т.ч. ПДВ - 413400,00 грн.; акт №б/н від 30.09.2010р. на загальну суму 5507040,00 грн. у т.ч. ПДВ - 917840,00 грн.

Згідно регістрів бухгалтерського обліку (картка рахунку 6315: контрагенти: Конаріт ВС: Договора: Договір 1_Д-000334 (01.07.10) за 01.08.2010-19.05.2011, журнал -орден по рахунку 631 за серпень, вересень 2010 року) послуги з ремонту та технічного обслуговання, що надані ТОВ "ВС Конаріт", відображені в бухгалтерському обілку ТОВ "КД Коктебель" проводкою ДТ-913-Кт-6315 на загальну суму 6656200,00 грн.

Отже, ТОВ "ВС Конаріт" надані ТОВ "КД Коктебель" послуги по технічному обслуговуванню та ремонту технологічного обладнання та механізмів на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн. відповідно до вищезазначених актів здавання-приймання робіт та регістрів бухгалтерського обліку.

Крім іншого, відповідно до платіжних доручень №286 від 29.09.2010р. на загальну суму 17362,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 30.08.2010р.); №611 від 27.10.2010р. на загальну суму 385492,80 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 25.10.2010р.); №842 від 17.11.2010р. на загальну суму 100000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 01.11.2010р.); №897 від 22.11.2010р. на загальну суму 200000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 01.11.2010р.); №1110 від 10.12.2010р. на загальну суму 200000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт від 31.08.2010р.); №3194 від 22.02.2011 р. на загальну суму 160000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту виконаних робіт); №4012 від 28.04.2011р. на загальну суму 1287000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту звіряння на 01.04.2011 р.); №4159 від 12.05.2011 р. на загальну суму 1458000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до акту звіряння на 01.04.2011 р.) та виписок банку по рахункам позивача з 29.09.2010р. по 30.05.2011р. від 26.05.2011р. на загальну суму 2000000,00 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до службової записки) та від 30.05.2011р. на загальну суму 2023319,20 грн. (призначення платежу - за тех. огляд виробничого обладнання відповідно до службової записки), позивачем було сплачено за надані послуги у сумі 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн.

Дана сума відображена в регістрах бухгалтерського обліку (картка рахунку 6315 за 01.08.2010 р.- 19.05.2011р., журнал-орден по рахунку 631 за серпень, вересень 2010 року, журнал проводок 631,311 за 01.08.2010р.-30.06.2011р.) проводкою ДТ-6315-Кт-311.

На підставі вищезазначених актів ТОВ "ВС Конаріт" були виписані на адресу позивача наступні податкові накладні: №275 від 30.08.2010р. на суму 2480400,00 грн. у т.ч. ПДВ 413400,00 грн.; 351 від 30.09.2010р. на суму 5507040,00 грн. у т.ч. ПДВ 917840,00 грн., отже на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ 1331240,00 грн.

Зазначені податкові накладні відображені у реєстрах отриманих податкових накладних позивача за відповідні періоди: податкова накладна №275 в реєстрі за серпень 2010р. (з/п №306), податкова накладна №351 в реєстрі за вересень 2010 року (з/п №243).

Дані реєстрів отриманих податкових накладних за серпень та вересень 2010 року відповідають даним розділу ІІ додатку №5 та показникам податкового кредиту, відображеним в податкових деклараціях з ПДВ позивача за відповідні звітні періоди.

Отже, судом встановлено, що вказані суми податку на додану вартість згідно податкових накладних були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді серпня, вересня 2010 року.

Згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України "Про податок на додану вартість" свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Судова колегія зайважує, що постачальник товару, придбання яких є для позивача підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цими операціями складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, у зв'язку з тим, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платники податку на додану вартість, тому відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду щодо додержання позивачем вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Щодо наявності ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "ВС Конаріт" та позивачем, з придбання останнім товарів (послуг) (ТМЦ), оскільки їх укладено з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, і моральним засадам суспільства, судова колегія зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент -ТОВ "ВС Конаріт"є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач же не назвав конкретну норму закону України, який би визнавав недійсність (нікчемність) правочину, між позивачем та ТОВ "ВС Конаріт".

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав доказів того, що правочин між позивачем та ТОВ "ВС Конаріт", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договором, укладеним між ТОВ "ВС Конаріт" і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Достатнім доказом того, що правочин з наданням послуг ТОВ "ВС Конаріт"позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду достатніх доказів того, що ТОВ "ВС Конаріт"фактично не здійснювалось надання послуг, які були предметом договірних відносин між позивачем та ТОВ "ВС Конаріт".

Таким чином, зміст спірного правочину не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст правочину не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання правочину.

Також, судово-економічною експертизою відповідно до висновку №2887 від 22.02.2012 р. Кримського науково-дослідного інституту експертиз МЮУ були зроблені такі висновки: ТОВ "ВС Конаріт" надані ТОВ "Коктебель" послуги по технічному обслугованню та ремонту технологічного обладнання та механізмів за 2010 рік на загальну суму 7987440,00 грн. у т.ч. ПДВ - 1331240,00 грн., що документально підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) б/н від 30.08.2010р. та 30.09.2010р., та відображено в облікових регістрах ТОВ "КД Коктебель".

Визначити за якими договором були надані послуги, що відображені в актах здачі-приймання робіт (надання послуг), не надається можливим з причин, викладених у дослідницькій частині.

Відповідно до наданих на дослідження документів висновки акту перевірки №892/2-1/36517196 від 19.05.2011р. щодо завищення ТОВ "КД Коктебель" від'ємного значення податку на додану вартість за серпень-вересень 2010року на загальну суму 1331240,00 грн. не підтверджується.

Завищення ТОВ "КД Коктебель" податкового кредиту та відповідно від'ємного значення податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року не встановлено.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає вірним висновок суду, що податкове повідомлення-рішення від №0000602301 від 02.06.2011р. є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.12 по справі № 2а-7043/11/0170/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис З.І.Курапова

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук