Ухвала суду № 29581343, 21.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15282/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д. А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Шурка О. І, Василенка Я. М.,

за участю секретаря Крапивної В. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П. Т. М.» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2012 року №0001302305 та №0001312305 про нарахування податку на прибуток та ПДВ.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідачем неправомірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, так як позивачем дотримано всіх вимог податкового законодавства та правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за послуги, придбані у контрагентів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання з'явилися учасники процесу. Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представники позивача просили залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних податкових накладних контрагентів є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП "Велес-ЛВ", ПП "Мрія-Дім", ТОВ "Маст-Опт" за період з 01.01.2010р. по 07.05.2012р., складено акт від 15.05.2012р. №898/22-500/35551393.

Згідно акту, встановлено порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК і заниження податку на прибуток на 220111 грн., п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК і заниження ПДВ на 172634 грн., а також п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами.

На підставі акту перевірки, 30.05.2012р. ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення№0001302305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 134632 грн. основного платежу; та №0001312305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 177219 грн.

На думку відповідача, правочини, укладені позивачем з його контрагентами фактично не відбувались, а суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту Товариства за цими правочинами є безпідставними.

Згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Апелянт посилається на те, що в провадженні СУ ДПС у Львівській області знаходиться кримінальна справа №139-0637 порушена відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за фактом вчинення фіктивного підприємництва та підробки документів ТОВ «Маст-Опт», ПП "Велес-ЛВ", ПП "Мрія-Дім", за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Проте, відповідач не надав суду наявність на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі №139-0637, а судом таких рішень не встановлено, що вказує на відсутність встановлених п. 86.9 ст. 86 ПК підстав для їх винесення.

Зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувалися сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт (надання послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Так, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Сума ПДВ у розмірі 172634 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Маст-Опт», ПП "Велес-ЛВ", ПП "Мрія-Дім".

На момент складання вказаних податкових накладних вказані підприємства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, що підтверджує право на складання податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Тобто, доводи відповідача не є підставою для позбавлення покупця права на відшкодування ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Крім того, згідно статті 204 ЦК України існує презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П. Т. М.» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 26.02.2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: О. І. Шурко

Я. М. Василенко

Повний текст ухвали виготовлено 26.02.2013 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М

Шурко О.І.