Постанова № 29580332, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5023/4310/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяКравчук Г.А.суддіМачульський Г.М. Полянський А.Г.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі№ 5023/4310/12 господарського суду Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" простягнення 20 606,68 грн. за участю представників сторін:

позивача - Радутний О.Е. дов. від 15.02.2013 р., відповідача - не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2012 р. ( суддя - Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі" 20 606,68 грн. заборгованості та 1 609,50 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 р. (судді - Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2012 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" 805 грн. судового збору.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, а рішення залишити без змін, мотивуючи скаргу доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2011 р. між ТОВ "Компанія Роллі" (постачальником) та ТОВ "Будмен Інтер" (покупцем) укладений договір поставки товару на реалізацію № 841 (Р).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник (позивач) зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець (відповідач) на умовах дійсного договору прийняти та оплатити товар.

Ціна на товари, що поставляються узгоджується в підписаному сторонами прайс-листі. Постачальник має право змінювати ціну на нові партії поставляємого товару у випадках передбаченим договором.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний вивезти товар з торгового центру покупця, якщо товар не реалізований у випадках передбачених договором.

Згідно п. 5.1.3. договір може бути розірваний однією із сторін.

Сторони визначили, що повернення товару здійснюється на умовах EXW м. Харків (відповідно ІНКОТЕРМС 2010): Будівельний гіпермаркет "Будмен", м. Харків, пр. 50-річчя СССР, 2/2.

Відповідно до п. 5.3. постачальник, отримав від покупця вимогу про повернення товару, зобов'язаний вивезти товар з торгового центру протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар не раніше як після реалізації кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 4 (четвертого) і 19 (дев'ятнадцятого) числа кожного місяця. Якщо зазначені терміни оплати потрапляють на святкові або вихідні дні покупець перераховує грошові кошти за проданий товар на наступний робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2012 р. відповідач звернувся до позивача з заявою № 469 про розірвання договору та вимогою отримати товар, що підлягає поверненню, який не був реалізований кінцевому споживачу.

Згідно акту експертизи № ВН-44 від 01.08.2012 р., що оформлений фахівцями Харківської торгово-промислової палати, для позивача, він отримав від відповідача 75 найменувань товару без видимих дефектів та пошкоджень, 20 найменувань товару не були прийняті через некомплектність та явні дефекти, інший товар для повернення не пропонувався.

Позивачем обґрунтовано свої вимоги тим, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011 р. по 23.08.2012 р., заборгованість відповідача перед позивачем склала 20 606,68 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Пунктом 3.8. договору визначено, що термін реалізації товару становить 365 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений товар не раніше як після реалізації кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 4 (четвертого) і 19 (дев'ятнадцятого) числа кожного місяця. Отже, п. 8.1. договору, сторони визначили строк (термін) виконання боржником обов'язку по оплаті реалізованого товару.

Як правомірно зазначив апеляційний господарський суд, позивач не надав суду доказів того, що у відповідача виникли підстава та строк оплати отриманого товару згідно п. 8.1. договору поставки товару на реалізацію № 841 (Р) від 15.02.2011 р.

У липні 2012 р. відповідач звернувся до позивача з заявою № 469 про розірвання договору та вимогою вивезти протягом 10 діб з моменту отримання цієї вимоги з торгівельного центра покупця товар, який не був реалізований кінцевому споживачу. Позивач, в свою чергу, повинен був виконати умови п. 5.1., п. 5.1.3. договору та вивезти з приміщення відповідача нереалізований товар.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором по вивезенню нереалізованого товару не виконав в повному обсязі.

Позивачем були надані суду апеляційної інстанції видаткові накладні (т. 1 а с. 118-150, т. 2 а.с. 1-150, т. 3 а.с. 1-47) щодо поставки товару на виконання умов договору поставки товару на реалізацію № 841 (Р) від 15.02.2011 р. За частину поставленого та реалізованого товару відповідач сплатив позивачу грошові кошти, а іншу частину поставленого товару було повернуто та отримано позивачем, але частина товару, як ствержував позивач ще залишається у відповідача.

Позивач вказував на те, що приймаючи вимоги про розірвання договору, зробив спроби повернути свій товар, як це передбачено п. 5.2. договору, але не зміг отримати товар, і, за результатами склав акти зриву повернення товару № 15/07 від 15.07.2012 р., № 16/07 від 16.07.2012 р. та № 17/07 від 17.07.2012 р. (а. с. 108-110), в яких зазначено, про відмову представників ТОВ "Будмен Інтер" у пред'явленні та поверненні товару, який постачався відповідачу та на підставі заяви про розірвання договору (№ 469 від 04.07.2012 р.) мав бути повернений. Представниками ТОВ "Будмен Інтер" відмовлено у наданні будь-яких документів на підставі яких відбувається повернення товару, а саме товарні накладні на повернення товару, податкові накладні та ін.

Згідно з інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей та актами інвентаризації станом на 09.10.2012 р., у відповідача знаходиться товар на загальну суму 16181,55 грн. (т. 1, а. с. 64-86).

Апеляційним господарським судом обґрунтовано зазначено, що відповідач здійснив дії, направлені на повернення залишку нереалізованого товару, направляв на адресу позивача лист щодо готовності для повернення товару, доказів того, що позивач направляв зі свого боку представників (довіреності або відрядження) на отримання повернутого товару суду не було надано. Крім того, позивач стверджував, що частково вивіз не реалізований товар. Надані ним акти складено у односторонньому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського про те, що не надавши докази реалізації відповідачем відповідного товару та не відмовившись від його вивезення позивач безпідставно вимагає його оплати.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Роллі" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі № 5023/4310/12 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський