Постанова № 29580298, 20.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р. Справа № 5023/3370/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційних скарг1) Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Липковатівського аграрного коледжу 2) Державної фінансової інспекції у Харківській областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.12у справі№5023/3370/12за позовомПрокурора Нововодолазького району Харківської області в інтересах держави в особі 1)Міністерства аграрної політики та продовольства України та 2)Липковатівського аграрного коледжудоНововодолазького підприємства теплових мережтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція у Харківській областіпростягнення 391 336,68 грнВ судовому засіданні взяли участь представники:

від прокуратури: Романов Р.О. - прок. КПУ;

від позивача -1: Козак І.В. - за дов. від 09.11.12;

від позивача-2: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Бондарчук О.А. -за дов. від 19.01.13; Пікалов Е.В. -за дов. від 19.01.13;

від третьої особи: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокурором Нововодолазького району Харківської області у липні 2012 року заявлений позов, з урахуванням заяви про зменшення суми позову, в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Липковатівського аграрного коледжу про стягнення з Нововодолазького підприємства теплових мереж 386 078, 57 грн - зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказував на те, що між Липковатівським

Доповідач: Добролюбова Т.В.

аграрним коледжем та відповідачем укладено ряд договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді для гуртожитків, які знаходяться на балансі коледжу, однак відповідач безпідставно нараховував коледжу вартість наданої теплової енергії за тарифами "бюджетної установи", в той час, як останній мав сплачувати вартість теплової енергії за тарифами як "для населення", і ці обставини встановлені також під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Липковатівського аграрного коледжу за період 2008-2011 роки, про що складено акт №720-24/72 від 25.05.12. Прокурор вважав, що невірне нарахування відповідачем вартості теплопостачання за період з 01.01.08 до 01.05.10 призвело до зайвих витрат Липковатівського аграрного коледжу, тому заявлені до стягнення кошти мають бути повернуті як безпідставно отримані у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України. Рішенням господарського суду Харківської області від 25.09.12, ухваленим суддею Макаренко О.В., позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відпуск теплової енергії юридичним особам, на балансі яких знаходяться гуртожитки, має відбуватися за тарифами, встановленими для населення, тому нарахування відповідачем у спірний період вартості теплової енергії згідно з тарифом, встановленим для категорії споживачів "бюджетні установи" визнав безпідставним. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 1, 7 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", статей 4, 6, 127 Житлового кодексу Української РСР, статей 127 -131 Житлового кодексу України, статей 58, 59, 1212 Цивільного кодексу України, статей 25, 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.06 №955 "Про затвердження формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Примірним Положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86, Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.97 №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами". Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Фоміна В.О. -головуючого, Кравець Т.В., Крестьянінова О.О., постановою від 22.11.12, перевірене рішення у справі скасував. Прийняв нове рішення про відмову у позові. Апеляційний суд установив, що коледж не є виконавцем житлово - комунальних послуг для мешканців гуртожитку, а останні не є споживачами цих послуг. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки укладені між коледжем та відповідачем договори є чинними і вартість послуг нараховувалась відповідно до їх умов, а саме за тарифами встановленими для "бюджетних установ", відповідач правомірно отримав від позивача спірні кошти. Разом з цим, суд установив, що спірні кошти не є безпідставно набутою сумою, яка підлягає поверненню у відповідності до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Постанова обґрунтована також приписами пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.10 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності". Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Липковатівського аграрного коледжу звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор вказує на хибність висновку апеляційного суду про те, що укладаючи договори сторони погодили тариф для постачання теплової енергії, адже в порушення пункту 1.8.3 "Правил користування електричною та тепловою енергією" , затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 06.12.81 №310, які втратили чинність, розрахунки не здійснювались згідно тарифів відповідних груп споживачів, категорії яких визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.06 №955. Разом з цим, прокурор, посилаючись на пункт 38 Постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 №208 "Про затвердження примірного положення про гуртожитки", лист НКРЕ від 07.12.11 №9188/24/17-11 наголошує на тому, що тарифи для гуртожитків, визначаються як для населення, а не бюджетної установи. Прокурор вважає, що судом не враховано висновки, викладені в постанові Вищого господарського суду України у іншій справі №35/5005/13125/2011 та невірно оцінено акт перевірки від 25.05.12, в якому зафіксовано завищення тарифів. Водночас, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулась Державна фінансова інспекція у Харківській області, в якій також просить постанову у справі скасувати, а рішення - залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на норми матеріального права, котрими керувався суд першої інстанції, вказує на те, що відпуск теплової енергії, на балансі яких знаходяться гуртожитки має відбуватись за тарифами, встановленими для населення. На думку скаржника, спірні кошти є безпідставно отриманими відповідачем та підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Від Нововодолазького підприємства теплових мереж отримано відзив на касаційну скаргу прокуратури, в якому підприємство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Прокурора Нововодолазького району Харківської області заявлена в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Липковатівського аграрного коледжу про стягнення з Нововодолазького підприємства теплових мереж 386 078, 57 грн - зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави унормовані статтею 1212 Цивільного кодексу України, за приписами якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз вказаної норми свідчить, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Відповідно до статей 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Законом України "Про теплопостачання" визначені основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання і згідно зі статтею 1 цього Закону суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а споживачами теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач має щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, відносини у сфері постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору. Суд апеляційної інстанції на підставі повного та всебічного розгляду справи, дослідивши усі зібрані у справі докази установив, що між Липковатівським аграрним коледжем та мешканцями гуртожитків договорів з надання житлово-комунальних послуг не укладалось, тобто останні не можуть вважатись споживачами цих послуг у розумінні Закону України "Про теплопостачання". Як установлено судом апеляційної інстанції, і це підтверджується матеріалами справи, правовідносини між Нововодолазьким підприємством теплових мереж та Липковатівським аграрним коледжем з постачання теплової енергії, врегульовані договорами №65 від 17.10.05, №20 д/б від 01.01.09, №20 д/б від 01.01.10, і саме на виконання умов цих договорів відповідачем і надавались послуги з теплопостачання гуртожиткам коледжу №1, 2, 3, 4, котрі знаходяться на балансі Липковатівського аграрного коледжу. Як установлено апеляційним судом, пунктами 3.2.2. вказаних договорів коледж зобов'язався виконувати умови та порядок сплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договорами. Пунктами 6.1. зазначених договорів сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію проводяться відповідно до встановлених тарифів. Установлено апеляційним судом і те, що тарифи на послуги з теплопостачання, які надаються Новодолазьким підприємством теплових мереж, встановлені та затверджені рішеннями Новодолазької районної ради від 27.02.07, від 05.11.07, від 19.12.08, від 14.10.08, від 27.02.09, від 28.10.10. Водночас, судом установлено, що 30.10.10 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору №20 д/б від 01.01.10, в якій визначили, що з 30.10.10 вводяться тарифи за 1 Гкал з ПДВ для бюджетних організацій - 795, 12 грн. Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, стаття 628 Цивільного кодексу України. Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як установлено апеляційним судом, вказані договори, підписані без зауважень, у судовому порядку недійсними не визнавались і виконувались обома сторонами відповідно до погоджених ними умов. Виходячи з того, що спірні кошти, отримані відповідачем як плата за надані за цими договорами послуги з теплопостачання, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, тому не можуть бути витребувані відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції. При цьому, виявлені Валківською міжрайонною державною фінансовою інспекцією в Харківській області при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності Липковатівського аграрного коледжу порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати. За таких обставин, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірних коштів визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційних скаргах не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційних скарг не вбачається. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.12 у справі №5023/3370/12 залишити без змін.

Касаційні скарги Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України і Липковатівського аграрного коледжу, Державної фінансової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець