Постанова № 29579049, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-39206/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників позивача Кислинська О.М.Відповідачане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фабрика «Комбі»

на постанову Господарського суду Київської області від 03.06.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009

у справі № А6/297-08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Фабрика «Комбі»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Фабрика «Комбі»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання нечинним рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 0000072200/3 від 03.04.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 527,41 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 03.06.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009, в позові відмовлено.

Закрите акціонерне товариство «Фабрика «Комбі», посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 03.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області з 02.07.2007 по 16.08.2007 була проведена планова документальна перевірка ЗАТ «Фабрика «Комбі»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт № 557/23-1/19016050 від 23.08.2007;

- податковим органом в акті перевірки № 557/23-1/19016050 від 23.08.2007 зафіксовано порушення позивачем вимог ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яке полягало у перевищенні дозволеного терміну розрахунків в сфері ЗЕД; факти порушення позивачем встановлених законодавством строків розрахунків в іноземній валюті відбулися у період з червня 2004 по серпень 2006;

- на підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято рішення від 06.09.2007 № 0000072200/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»у вигляді пені на суму 37 527,41 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження позивачем застосованих до нього штрафних санкцій відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000072200/3 від 03.04.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 527,41 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач не скористався можливістю у межах установленого 90-денного строку звернутись до суду з позовом до нерезидента про стягнення заборгованості та не звернувся до НБУ для отримання індивідуальної ліцензії на продовження термінів розрахунків, то відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пеня за порушення строків розрахунків за імпортними операціями є податковим зобов'язанням, а не адміністративно-господарською санкцією, та, відповідно, строк давності їх застосування становить 1095 днів, а не 1 рік з дня порушення.

Суд касаційної інстанції з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, порушення термінів розрахунків у валюті, мав дотримуватися наведених положень законодавства, у зв'язку з чим міг прийняти рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строків виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

Зважаючи на те, що факт порушення позивачем встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності відбувся у період з червня 2004 по серпень 2006, а адміністративно-господарські санкції були застосовані податковим органом згідно спірного рішення від 03.04.2008 (тобто, пізніше як через один рік з дня такого порушення), спірне рішення відповідача є протиправним, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій допустили порушення норми матеріального права (ст. 250 Господарського кодексу України), що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Фабрика «Комбі»задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Київської області від 03.06.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2009 скасувати та прийняти нову постанову.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області № 0000072200/3 від 03.04.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 527,41 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Фабрика «Комбі»судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

6. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний