Ухвала суду № 29579058, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-355/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008у справі №А23/1 (22а-5891/08) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аквалайф»доДержавної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській областіза участю прокуратури Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровськапровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквалайф» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000142304/0 від 19.11.2007 та стягнути з державного бюджету бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у сумі 911054,00 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008 позов задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська №0000142304/0 від 19.11.2007; в задоволенні позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та про стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у сумі 911054,00 грн. відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 у даній справі, скасована постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2008, позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000142304/0 від 19.11.2007 та стягнуто з державного бюджету бюджетну заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2007 року у сумі 911054,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанови було прийнято з порушенням норм матеріального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська у період з 23.10.2007 по 13.11.2007 проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «АКВАЛАЙФ»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2007 року;

- за результатами перевірки податковим органом складено акт №990/23-4/33669809 від 14.11.2007, за висновками якого сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2007 року у розмірі 944054,00 грн., є неправомірно заявленою підприємством до відшкодуванню з бюджету, оскільки позивачем у порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»було завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 року на суму 944054,00 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142304/0 від 19.11.2007, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року на 944054,00 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що спірні суми податку на додану вартість були сплачені позивачем у ціні товару його контрагентам -ТОВ «Біотрейд»та ЗАТ «Ерлан»та, відповідно до укладених між позивачем та його контрагентами господарських договорів, віднесені до складу податкового кредиту у липні 2007 року на підставі належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних, платіжних доручень).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково та визнаючи нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення всіх попередніх податкових періодів наростаючим підсумком, а не лише останнього податкового періоду. Однак, відмовляючи у стягненні заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, суд дійшов висновку, що на момент вирішення спору обов'язок з відшкодування платнику податку цієї суми ще не виник.

Суд апеляційної інстанції (який задоволив позов в повному обсязі), визнаючи нечинним спірне податкове повідомлення-рішення, дійшов тих же висновків, що і суд першої інстанції, а в частині стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість -дійшов висновку, що ця сума набула статусу бюджетної заборгованості, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Підстави виникнення у суб'єкта господарювання -платника податків права на бюджетне відшкодування сум раніше сплаченого податку на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані положеннями пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є оплата відповідної суми податку на додану вартість покупцем товару (послуг) постачальнику товару (послуг) в ціні товару (послуг) у попередньому податковому періоді, наявність від'ємного значення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в податковому періоді, який передує податковому періоду за який заявляється бюджетне відшкодування та у періоді, за який заявляється бюджетне відшкодування.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналізуючи наведені норми та беручи до уваги, що суми податку на додану вартість були сплачені позивачем у ціні товару його контрагентам (ТОВ «Біотрейд»та ЗАТ «Ерлан») у липні 2007 року, а також враховуючи правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, судова колегія касаційної інстанції вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що існування кредиторської заборгованості за товари, поставлені зазначеними контрагентами, не позбавляє позивача права на декларування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у серпні 2007 року.

Разом з тим, з огляду на зміст пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право бюджетного відшкодування платника податку виникає з дня подачі податкової декларації до податкового органу, а порушення такого права виникає зі спливом 40 днів встановленого для такого відшкодування, внаслідок чого, а також враховуючи п.6.1, п.6.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №200/86 від 21.05.2001, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, підлягає скасуванню, а невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування підлягає стягненню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст. 2, ст.71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повного задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що ним повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний