Ухвала суду № 29579032, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-2486/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009

у справі № 6/6

за позовом Фермерського господарства «Сузір'я Стрільця-Агро»

до Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Бобринецької МДПІ №0000322310/2 від 10.09.2007 в частині визначення фермерському господарству «Сузір'я Стрільця-Арго»суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 431,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6688,55 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення, з підстав порушення норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт №/2310/30799680 від 07.06.2007.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого безпідставно занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1803,44 грн.. та п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ст.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини щодо часткового використання коштів не за цільовим призначенням в сумі 6872,61 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172310/0 від 13.06.2007, яким позивачу визначено суму посадкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1803,44 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7774,35 грн.

За результатами адміністративного оскарження, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322310/2 від 10.09.2007, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1803,44 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 7374,35 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виявлене під час перевірки порушення позивачем вимог п.11.29 ст.11 Закону Країни «про податок на додану вартість та п.1 ст.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, щодо використання коштів в сумі 6872,61 грн. не за цільовим призначенням, знайшло своє підтвердження. А саме матеріалами справи підтверджено, що 21.04.2005 позивачем із спецрахунку перераховано Вознесенській «Агропромтехніці»за ремонт двигуна СМД-60, згідно платіжного доручення №117 - 1437,99 грн., 12.04.2005 перераховано ТОВ «Фірма «Агроресурси» за автопослуги згідно платіжного доручення №100 -577,62 грн., 24.05.2005 ПП «Ремсервіс»за ремонт запасних частин згідно платіжного доручення №148 - 432,00 грн., 16.12.2005 на користь ТОВ «Рост Агро»за кормові добавки згідно платіжного доручення №404 на суму 4025,00 грн.

Питання порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками, урегульовано п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (далі - Порядок), прийнятим на виконання згаданої норми Закону.

Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»було зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п.п. 10.1, 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Цією нормою також було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Абзацом другим пункту 4 Порядку передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (пункт 5 Порядку).

Аналіз правових норм, що регулюють такі правовідносини (при встановленні відсутності законного механізму безспірного списання згаданих коштів), дає підстави для висновку, що в разі порушення порядку використання акумульованих коштів з ПДВ відповідач має право звернутися до суду з позовом до позивача про стягнення зазначеної суми коштів.

Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 6872,61 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо порушення позивачем п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»що стало підставою для визначення податкових зобов'язань в розмірі 1371,60 грн., то суди попередніх інстанцій правильно визнали таке донарахування правомірним, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем не включались до складу податкових зобов'язань з ПДВ суми податку від реалізації кінцевому споживачу яєць та курей не власного виробництва, а придбаних у ПП АФ «Елена».

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено факт використання в особистих цілях працівників позивача дизельного палива на суму 821,00 грн., у т.ч. ПДВ 136,84 грн., та колеса до трактора на суму 1770,00 грн., у т.ч. ПДВ 295,00 грн., у зв'язку з чим донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 431,85 грн. з цих підстав є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бобринецької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 17.06.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2009 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук