Ухвала суду № 29579028, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-6379/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача Чайнюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби та Спільного малого підприємства Фірми «Домекс»

на постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009

у справі №12/143-2261

за позовом Спільного малого підприємства Фірми «Домекс»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.06.2005 №0001472305/0/35218 в частині донарахування 48350 грн. податку на прибуток та 13837,5 грн. фінансових санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи до цього ж суду на новий розгляд, з підстав порушення норм процесуального права.

Та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставить питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

У справі, відповідно до вимог ст.55 КАС України, проведено заміну відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на правонаступника Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області Державної податкової служби.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 по 31.03.2005 за результатами якої складено акт №1734/23-05/21157585 від 06.06.2005.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.06.2005 №0001462305/0/35217 було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 91032,75 грн., в тому числі за основним платежем 60683,50 грн. та штрафні санкції - 30344,25 грн. та №0001472305/0/35218 яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 111667,55 грн., в тому числі 78870,50 грн. основного платежу та 32797,05 грн. штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками акта перевірки відповідача позивачем допущено порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено валовий дохід за 2004 рік на 3143,75 грн. та за 1-й кв. 2005 року на 380,00 грн. в результаті заниження суми приросту запасів на вартість малоцінних предметів, яка при їх придбанні не враховувалась при визначенні приросту, а списувалась на рах. 92 «Адміністративні витрати»при відсутності будь-яких актів на списання, згідно бухгалтерських проводок: Дт.рах.22 Кт.рах. 361, Дт.рах 92 Кт.рах.22.

Відповідно до п.6 Стандарту 9 «Запаси»Стандартів бухгалтерського обліку України, затверджених Наказом Мінфіну від 20.10.1999, запаси включають малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Згідно п.23 вартість МШП, що передаються в експлуатацію, виключається зі складу активів з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичної експлуатації.

Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.199 №291, малоцінні необротні активи обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи, з використанням відповідних субрахунків (11.2).

Крім того, знос необоротних активів обліковується на рахунку 13 «Знос необоротних активів», субрахунок 132 «Знос інших необоротних активів».

Позивачем вартість придбаних запасів обліковувалась на рахунку 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»і списувалась на витрати рахунку 92 без нарахування зносу і застосування для цієї операції відповідного рахунку (рах. 132).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді (рядок 01.2 Декларації по податку на прибуток).

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді (рядок 4.2 Декларації по податку на прибуток).

Відповідно до п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку у підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Тобто при придбанні запасів їх вартість відноситься до складу валових витрат по першій події ( по оплаті чи отриманні товару).

Коли запаси оплачені і оприбутковані на їх вартість збільшується балансова вартість запасів. При передачі запасів в експлуатацію балансова вартість запасів зменшується.

Приріст (убуток) балансової вартості запасів відображається у додатку К1 (Наказ Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143) до декларації по податку на прибуток за відповідний податковий період.

Крім того, перевіркою встановлено порушення пп.5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме у другому кварталі 2003 року завищено загальну суму валових витрат на 81100 грн., що пов'язане з придбання ТМЦ та послуг, витрати на придбання яких, не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»декларації з податку на прибуток підприємства подаються поквартально, і відомості податкового обліку, зокрема, за другий квартал 2003 року ґрунтуються на первинних документах попереднього періоду.

До перевірки реєстри синтетичного та аналітичного обліку, первинні бухгалтерські документи були представлені позивачем не в повному об'ємі і підтвердили із здекларованих валових витрат в сумі 484,3 тис. грн. лише витрати на 403,2 тис. грн., при цьому поважних причин неподання таких документів для перевірки позивачем не наведено.

Щодо завищення позивачем у 2004 році валових витрат на 193400 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на оплату консультаційних послуг, наданих приватним підприємцем ОСОБА_4, надання яких за висновком відповідача належним чином не підтверджено, то суди попередніх інстанцій визнали донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток за даним епізодом неправомірним.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат, згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, п.5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств»заборонені додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Виходячи з наведених положень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що уклавши договори на надання консультаційних послуг, отримавши від контрагента по договору накладні, та провівши відповідні розрахунки за надані послуги, у позивача були у наявності розрахункові документи, що підтверджують придбання товару та понесені ним витрати на його купівлю, у зв'язку з чим нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток за спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2005 №0001472305/0/35218 в частині донарахування 48350 грн. податку на прибуток та 13837,5 грн. фінансових санкцій є неправомірним.

Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то суди попередніх інстанцій погодились з висновками акта перевірки про порушення позивачем вимог пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту за липень 2003 року, квітень, липень, серпень, жовтень 2004 року, березень 2005 року сум ПДВ на підставі факсових копій податкових накладних, оригінали яких отримані у червні 2005 року, таким чином право на формування податкового кредиту виникло у позивача саме у червні 2005 року.

Крім того, знайшли своє підтвердження і висновки акта перевірки щодо повторного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ із вартості отриманої від ДП «Галицька агроторгова компанія»с/г техніки на підставі податкових накладних №129 та №112 від 29.11.2004, незважаючи на включення до податкового кредиту ПДВ за фактом попередньої оплати за с/г техніку, перераховану ним у квітні 2004 року, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення від 08.06.2005 №0001462305/0/35217 є правомірним.

Визнано підтвердженим і порушення позивачем пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок включення до складу валових витрат витрат на оплату робіт наданих ЗАТ Львівський інститут менеджменту, за навчання та складання іспиту працівником підприємства за програмою «фахівець з питань торгівлі цінними паперами»(акт виконаних робіт від 05.09.2004 на суму 944 грн.) та встановлення Козівським РЕМ ящика зовнішньої установки на вводі до будівлі побутового споживача (приватного будинку) в с.Яструбово (рахунок від 23.09.2002 на 134,20 грн.), тобто тих, які не пов'язані з господарською діяльністю.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно з п 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цього пункту передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що надання ПП ОСОБА_4 позивачу консультаційних послуг підтверджено відповідними первинними документами, а саме накладними, розрахунками за надані послуги, що давало позивачу право на віднесення таких витрат до складу валових.

Втім, така правова оцінка обставин справи є передчасною, позаяк з наданих позивачем актів прийому-передачі, ані з інших матеріалів справи не вбачається, в якому обсязі були надані послуги, у чому вони полягали, так само як і не встановлено наявності економічної доцільності витрат на оплату спірних послуг, а саме, доказів направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи позивача щодо не підтвердження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість донарахованої спірним податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2005 №0001462305/0/35217 в сумі 60688,5 грн., оскільки згідно висновків акта перевірки, заниження податку на додану вартість становить 52312 грн., однак причини таких розбіжностей, а також сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає донарахуванню, судами попередніх інстанцій не встановлювалась.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій зазначений принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та відповідно до частин другої, четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції та Спільного малого підприємства Фірми «Домекс»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2005 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук