Ухвала суду № 29579007, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-43606/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Херсоні на постановуГосподарського суду Херсонської області від 13.09.2007та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009у справі №7/383-АП-07 (22а-2462/2008) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рей»доДержавної податкової інспекції у місті Херсоніпровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рей» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003481502/0 від 02.08.2007, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 95642 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 13.09.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009, вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Херсоні №0003481502/0 від 02.08.2007.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- податковим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ за травень 2007 року, зареєстрованої контролюючим органом 20.06.2007 за вх. № 73050, за наслідками якої складено акт від 17.07.2007 №1676/15-2/32809365;

- згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що при заповненні розрахунку суми бюджетного відшкодування підприємством порушено приписи пп.7.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», а саме: за даними платника податку показники рядка 4 розрахунку складають 214696 грн., за даними органу ДПС - 119054 грн. Значення рядка 25.1 (р.25) та рядка 26 за даними платника податку складають відповідно 214696 грн. та 106147 грн. (214696 грн. + 106147 грн. = 320843 - р.24 декларації); за даними контролюючого органу, відповідно, 119054 грн. та 201789 грн. (119054 + 201789 = 320843), тобто, платником податку завищене бюджетне відшкодування на суму 95642 грн. (214696 -119054 - 95642);

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003481502/0 від 02.08.2007, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за травень 2007 на суму 95642 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач подав до ДПІ у м. Херсоні декларацію з ПДВ за травень 2007 року, у якій в рядку 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3) задекларував суму податкового кредиту попереднього періоду, фактично сплачену у квітні 2007 року отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) -214696 грн. і у рядку 25 декларації (рядок 4 розрахунку) 214696 грн. заявлена до бюджетного відшкодування при від'ємному значенні попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, за підсумками поточного звітного періоду (рядок 1 розрахунку) - 320843 грн. та сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 2 розрахунку і, відповідно, рядок 17, декларації) - 119054 грн. При цьому, факт сплати позивачем у квітні 2007 року постачальникам товарів ПДВ у сумі 214696 грн. підтверджується матеріалами справи, що не спростовано і не заперечується контролюючим органом.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування, виходячи з того, що бюджетному відшкодуванню підлягають всі суми сплаченого ПДВ, а не лише ті, які сплачені виключно в попередньому податковому періоді, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі, розстроченого або відстроченого відповідно до Закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Відповідно до п.5.12 названого Порядку у разі, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ).

Водночас, підпунктами 5.12.2, 5.12.3 п.5.12 названого Порядку передбачено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Значення рядка 4 Розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) переноситься до рядка 25 податкової декларації за поточний звітний податковий період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Аналізуючи наведені норми, та беручи до уваги, що суми податку на додану вартість, відшкодування яких вимагає позивач, були ним сплачені постачальникам робіт (послуг) у попередніх податкових періодах, судова колегія касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення всіх попередніх податкових періодів наростаючим підсумком, а не лише останнього податкового періоду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 13.09.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний