Ухвала суду № 29579002, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2013 р. м. Київ К-20133/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року

у справі № 2-а-1621/09/0270

за позовом Закритого акціонерного товариства «Подільський цукор»

до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року, позов Закритого акціонерного товариства «Подільський цукор»(позивач) до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0004122301 від 18 грудня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Подільський цукор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 46/23-31576304 від 01 грудня 2008 року

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0004122301 від 18 грудня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 750 000,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР), оскільки, при здісненні продажу автомобіля HONDA CR-V за готівкові кошти розрахункові операції на загальну суму в розмірі 150 000,00 грн. проведено на підставі прибуткових касових ордерів без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР відбулось при здійсненні ним господарської діяльності протягом червня 2007 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 750 000,00 грн. застосовано відповідачем до ЗАТ «Подільський цукор»рішенням № 0004122301 від 18 грудня 2008 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.