Ухвала суду № 29578051, 05.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6874/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Ферротранс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-1670/6874/12

за позовом Дочірнього підприємства "Ферротранс"

до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

31 жовтня 2012 року Дочірнє підприємство "Ферротранс" ( далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби ( далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0001252301/1445 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 55 236 грн., в тому числі за основним платежем 44 189 грн. та за штрафними санкціями 11047 грн, а також № 0001252301/1446 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 189 грн., в тому числі за основним платежем 35 351 грн. та за штрафними санкціями 8838 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 року в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Ферротранс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Таким чином, скаржником зазначено, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "Сервістранс -Н-08" створювалося та використовувалося організованою групою в складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише для здійснення фіктивного підприємництва у вигляді конвертаційного центру та беручи до уваги невідповідність первинних документів вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"суд приходить до висновку про відсутність в дійсності господарських операцій між ПП "Сервістранс -Н-08" та ДП "Ферротранс", тому висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат є обгрунтованими, а позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що в період з 23.08.2012 по 30.08.2012 на підставі п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби (далі -КОДПІ) проведено документальну позапланову виїзну перевірку дочірнього підприємства "Ферротранс"(далі -ДП "Ферротранс") по питанню взаємовідносин з ПП "Сервістранс -Н - 08"за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

За наслідками перевірки складено акт № 3429/22-508/25642707 від 04.09.2012, яким зафіксовано порушення ДП "Ферротранс"п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.1., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2010 року в розмрі 44 189 грн., а також п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, на підставі акту перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення -рішення № 0001252301/1445 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 55 236 грн., в тому числі за основним платежем 44 189 грн. та за штрафними санкціями 11047 грн, а також № 0001252301/1446 від 20.09.2012 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 44 189 грн., в тому числі за основним платежем 35 351 грн. та за штрафними санкціями 8838 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що як вбачається з постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 у кримінальній справі № 1-301/11, що набрала законної сили 15.08.2011 (т. № 2, а.с. 224) в червні 2008 року ОСОБА_1 дав вказівку ОСОБА_3 стати засновником та директором створюваного підприємства, організаційно -правова форма і назва якого повинно було бути приватне підприємство "Сервістранс -Н - 08".

ОСОБА_3, виконуючи обовґязки члена організованої групи, діючи по вказівці ОСОБА_1, 23.06.2008 здійснив підписання та нотаріальне посвідчення рішення про створення ПП "Сервістранс -Н - 08"та статуту підприємства, після чого надав ці та інші необхідні документи до виконкому Новомосковської міськради.

25.06.2008 на підставі наданих документів виконком Новомосковської міськради здійснив державну реєстрацію юридичної особи ПП "Сервістранс -Н - 08", код ЄДРПОУ 35950329.

В подальшому ОСОБА_3 як засновник та директор ПП "Сервістранс -Н - 08", виконуючи відведену йому роль в скоєнні злочину в складі організованої групи, відкрив підприємству поточний банківський рахунок, здійснив реєстрацію підприємства в державній податковій інспекції та інших органах.

Також в період з 25.06.2008 по 01.03.2011 організована група під керівництвом ОСОБА_1 в складі членів групи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а з листопада 2009 року також ОСОБА_4, маючи в розпорядженні статутні, реєстраційні документи, печатку, поточні банківські рахунки СПД, використовувала ПП "Сервістранс -Н-08"для здійснення незаконної діяльності по переведенню грошових коштів з безготівкової форми у готівкову.

Таким чином ОСОБА_1, діючи повторно, спільно з членами організованої групи ОСОБА_2, ОСОБА_3, умислом яких також охоплювалося створення підприємства, скоїв фіктивне підприємництво в складі організованої групи осіб, а саме: створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ПП "Сервістранс -Н - 08"з метою використання підприємства для прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Також, відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР про ПДВ господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 5.1. цього закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалом справи, підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання стали господарські операції позивача з ПП "Сервістранс -Н - 08".

Аналіз викладеного свідчить, що надані позивачем первинні документи (рахунки -фактури, видаткові накладні та прибуткові ордери) не відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат є обгрунтованими, а позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ферротранс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.11.2012р. по справі № 2а-1670/6874/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бондар В.О.Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 11.02.2013 р.