Ухвала суду № 29577967, 13.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 р.Справа № 2а-1870/5691/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1870/5691/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-БС"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій - БС" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007811502 від 26.03.2012року задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.03.2012 року №0007811502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 21455грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5364грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій-БС" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 268грн.19коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1,5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу Шосткінської ОДПІ від 17.02.2012 року №192, головним державним податковим ревізором-інспектором Адаменко Л.Ф. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Водолій-БС" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, 03 березня 2012 року складено акт №3/1502/36079955 (а.с.11-17), згідно якого Шосткінська ОДПІ дійшла висновку про порушення ТОВ "Водолій-БС" п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.7, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за серпень 2011 року в розмірі 21 455грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 26.03.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0007811502 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 21 455 грн., з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5364грн., що в загальному розмірі становить 26819грн. (а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2011 року ТОВ "Водолій-БС" (покупець) укладено договір поставки товарів з ПП „Лідер-Трейд" (продавець), за умовами якого позивач зобов'язувався придбати у ПП „Лідер-Трейд" редуктори ходу правий/лівий ЭО 2101 Борекс 4225.16.72 (а.с.19). Право власності на товар переходить під час підписання видаткових накладних сторонами.

Також 31.08.2011 року ТОВ "Водолій-БС" (покупець) укладено договір поставки товарів з ПП „Лідер-Трейд" (продавець), за умовами якого позивач зобов'язувався придбати у ПП „Лідер-Трейд" опори поворотні-роликові ЭО 2101 Борекс У1 230.04 (а.с.23). Право власності на товар переходить під час підписання видаткових накладних сторонами.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання умов договорів від 29.08.2011 року та від 31.08.2011 року ПП „Лідер-Трейд" реалізовано ТОВ "Водолій-БС" запчастини, перелік яких, вартість, терміни та умови постачання, порядок розрахунків зазначені у п.1.2, 2.1, 3.1 вказаних договорів.

Перелічені в п.1.2 договорів запчастини у серпні 2011 року були оплачені позивачем на підставі рахунків-фактур №199 від 29.08.2011 року (а.с.104) на суму 98438грн. та №205 від 31.08.2011 року на суму 30293грн. (а.с.103) в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПП „Лідер-Трейд", що підтверджується платіжними дорученнями №488 та №489 від 31.08.2011 року (а.с.27 ), та отримані відповідно до видаткових накладних №199 від 29.08.2011 року (а.с.21) і №205 від 31.08.2011 року (а.с.25).

На суму оплаченого товару ПП „Лідер-Трейд" видало ТОВ "Водолій-БС" податкові накладні № 199 від 29.08.2011 р. на суму 98438 грн., в т.ч. ПДВ 16406грн.33коп. (а.с.20) та №205 від 31.08.2011 року на суму 30293грн., в т.ч. ПДВ 5048грн.83коп. (а.с.24).

Відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують переміщення товару від продавця (ПП „Лідер-Трейд"), обумовлена умовами договорів поставки, згідно п. 2.2 яких відвантаження товару проводиться зі складу продавця.

Таким чином, договорами не встановлено обов'язку продавця поставити придбаний товар власним транспортом покупцю.

Як встановлено судовим розглядом, транспортування товару здійснювалося третіми особами за домовленістю з ПП „Лідер-Трейд", яке надало позивачу виписані перевізниками товарно-транспортні накладні №063 та №065 на вантаж: „редуктори ходу правий/лівий ЭО 2101 Борекс 4225.16.72" та „опори поворотні-роликові ЭО 2101 Борекс У1 230.04" (а.с.22,26). При цьому, найменування, кількість та ціна товару, зазначена в товарно-транспортних накладних №063 та №065, співпадає з найменуванням, кількістю та ціною товару, зазначеними в договорах поставки (а.с.19, 22) та видаткових накладних (а.с.21,25).

Судова колегія також приходить до висновку, що не можа прийняти до уваги посилання представника відповідача про не підтвердження позивачем фактичного переміщення товару товарно-транспортними накладними, внаслідок наявності в них окремих недоліків, оскільки відповідно до преамбули „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363, оскільки ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

За визначенням п.1 вказаних Правил замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Отже, з аналізу вказаної норми випливає, що наведені Правила стосуються лише перевізників та вантажоодержувачів, які є замовниками автомобільних перевезень на підставі договору, укладеного з перевізником.

Відповідно до ст.48 Закону України " Про автомобільний транспорт" обов'язкова наявність товарно-транспортної накладеної передбачена у випадку транспортування товару лише за допомогою юридичної або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Оскільки позивачем не укладалися договори з перевезення товару та не неслися витрати з транспортування товару, то за таких обставин складання та отримання товарно-транспортної накладної не є обов'язковим для позивача.

В даному випадку відсутність окремих реквізитів у товарно-транспортних накладних свідчить лише про те, що для транспортування товару могли використовуватися власні або орендовані транспортні засоби постачальника, або до транспортування товару могли залучатися треті особи на договірних умовах з ПП „Лідер-Трейд".

Податковий орган не перевірив можливу наявність оренди транспорту для здійснення перевезень, чи наявності договорів між ПП „Лідер-Трейд" та іншими суб'єктами господарювання на перевезення товарів, а лише за фактом відсутності окремих реквізитів у товарно-транспортних накладних зробив висновок про неможливість такого перевезення.

Судовим розглядом також встановленою, що придбані за договорами поставки запчастини транспортувалися позивачем з м. Шостка Сумської області до смт. Ямпіль Шосткінського району Сумської області, що підтверджується копіями подорожніх листів вантажного автомобіля (а.с.121-122) та забірною відомістю (а.с.119).

Зважаючи на наявні в матеріалах справи первинні документи щодо підтвердження реальності вчинених господарських операцій, судова колегія зазначає, що сама по собі відсутність окремих реквізитів у товарно-транспортних накладних (водій та автопідприємство) не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, оскільки з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зокрема, придбані у ПП „Лідер-Трейд" запчастини були використані позивачем у власній господарській діяльності для виконання ремонтних робіт в смт. Ямпіль Шосткинського району Сумської області, на підтвердження чого надані копії актів списання матеріалів по складу (а.с.28-32).

Про намір досягнення реальних економічних і соціальних результатів та одержання позивачем прибутку свідчать наступні обставини:

Згідно п.4.2 Статуту ТОВ „Водолій-БС" (а.с.10) предметом діяльності товариства є роботи з реконструкції, реставрації та ремонту споруд водопроводу та каналізації.

З матеріалів справи вбачається, що актом перевірки №3/1502/36079955 від 03.03.2012 року встановлено, що у періоді, який перевірявся - серпень 2011 року, позивач фактично займався водопровідними та каналізаційними роботами (п.2.7 акту, а.с.12).

Для виконання ремонтних робіт позивач використовував у своїй господарській діяльності орендовані будівлі, споруди та транспортні засоби, в тому числі і в смт. Ямпіль Шосткинського району Сумської області (а.с.105-117).

Актами списання матеріалів (а.с.28-32) підтверджується факт використання ТОВ „Водолій-БС" придбаних запчастин для проведення ремонтних робіт у серпні 2011 року.

Таким чином, позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з його контрагентами та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено, що на час укладання та виконання угоди, як позивач, так і вказаний контрагент були зареєстровані як платники ПДВ та мали право на видання податкових накладних (а.с.11 - п.2.4.1 акту перевірки; а.с.55 - п.2.4.2 акту перевірки).

Судова колегія зазначає, що податкові накладні № 199 від 29.08.2011 р. (а.с.20) та №205 від 31.08.2011 року (а.с.24). містять усі обов'язкові реквізити, а також відбиток круглої печатки платника податків, який видав податкові накладні, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи, яка видала накладну, що не заперечується відповідачем у справі.

Крім того, відповідачем під час перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, під час перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Судова колегія зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення на те, що основним видом діяльності ПП „Лідер-Трейд" згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин (а.с.43-44), не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається зі змісту вказаного вище документу, крім оптової торгівлі зерном, насінням та кормами для тварин, ПП „Лідер-Трейд" має право здійснювати також такі види діяльності, як: інші види оптової торгівлі.; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Тобто, з огляду на матеріали справи, твердження відповідача про можливість зайняття ПП „Лідер-Трейд" у серпні 2011 року тільки оптовою торгівлею зерном, насінням та кормами для тварин є помилковим.

Крім цього, судова колегія враховує індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, оскільки у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а не для її контрагентів.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ „Водолій-БС") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовленого та фактично придбаного товару) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Крім того, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом узгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення суспільного ладу або моральних засад.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення не довів.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1,5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Шосткінської ОДПІ не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим адміністративний позов є обґрунтованим та підлягав задоволенню, є правильними, а постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1870/5691/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 18.05.2013 р.