Постанова № 29577954, 30.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р. Справа № 2а-1870/7877/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Шамоніна Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1870/7877/12

за позовом Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд"

до Державної податкової інспекції у місті Сумах

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне ремонтно-будівельне підприємство "Рембуд" (надалі за текстом - ПРБП "Рембуд", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (надалі за текстом - ДПІ у м. Сумах, відповідач) в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000492250/0/42147 від 10 вересня 2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 92 075, 00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000482250/0/42146 від 10 вересня 2012 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 84 710, 00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду 17.10.2012р. позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у м. Сумах від 10 вересня 2012 р. № 0000492250/0/42147 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 92 075, 00 грн. та № 0000482250/0/42146 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 84 710, 00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568), ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу витрат та до складу податкового кредиту суми сплачені при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торг Вест Лайт» через відсутність реальної можливості поставок товарів вказаним контрагентом позивача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України фахівцями ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРБП "Рембуд" по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Торг Вест Лайт" за жовтень, грудень 2011 року.

За результатами перевірки 20 серпня 2012 року складений акт № 2397/2250/21116965 (т. 1 а.с. 7-20), згідно якого ДПІ у м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток в розмірі 84 710, 00 грн., та порушення п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в загальному розмірі 73 660, 00 грн., з яких: 10 862, 00 грн. сума заниження в жовтні 2011 р., 62 798, 00 грн. сума заниження в грудні 2011 р.

Враховуючи висновки акту перевірки, відповідачем 10 вересня 2012 року були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000492250/0/42147 (т. 1 а.с. 21) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 92 075, 00 грн., з яких: 73 660, 00 грн. основний платіж, 18 415, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення-рішення № 0000482250/0/42146 (т. 1 а.с. 23) про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 84 710, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того що, господарська операція з купівлі-продажу будівельних матеріалів між ПРБП "Рембуд" та ТОВ "Торг Вест Лайт" фактично здійснена, направлена на настання правових наслідків, які обумовлені нею та підтверджена належним чином складеними первинними документами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ в м. Суми є незаконними та необґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковими накладними.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, до складу витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджені відповідними первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору поставки від 12.09.2011 р. (т. 1 а.с. 28-30) ПРБП "Рембуд" придбавало у ТОВ "Торг Вест Лайт" товари виробничого споживання за ціною та на умовах, визначених договором.

За доводами позивача, на виконання умов договору ТОВ "Торг Вест Лайт" були поставлені товарно-матеріальні цінності: запчастини (редуктор, підшипник, електричний двигун, трансформатор) та будівельні матеріали (шпаклівка, грунт, водоемульсіонна фарба, емаль тощо).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, платіжні доручення.

Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Зауважень щодо змісту або дефекту форми до вказаних документів у податкового органу не виникало.

Разом з тим, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ та витрати можуть бути сформовані платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 п.п. 11.1 п. 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами п.п. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Торг Вест Лайт" на ПРБП "Рембуд" (місцезнаходженням продавця є м. Київ) транспортними накладними.

Також досліджуючи питання реальності виконання умов договору поставки від 12.09.2011 року , укладеного між позивачем та ТОВ "Торг Вест Лайт", колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. ст. 632, 656, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його предмет, ціна, кількість, якість та асортимент.

Таким чином, істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором. Якщо сторони досягли згоди за всіма істотними умовами, які визнані такими законом або необхідні для даного виду, то договір вважається укладеним і набуває обов'язкової сили для сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, якою врегульовані положення про предмет, кількість і асортимент поставки, встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Колегія суддів зазначає, що укладений між позивачем та ТОВ "Торг Вест Лайт" договір поставки від 12.09.2011 року не містить положень щодо предмету договору, ціни, кількості, якості товару, до договору не надані специфікації про основні характеристики товару, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину.

Також відповідно до п.п. 2.2 договору поставки від 12.09.2011 року товар, що поставляється «Продавцем», має відповідати діючим стандартам.

Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, істотною умовою виконання договору поставки є підтвердження відповідності поставленого товару діючим стандартам.

Правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, визначаються Законом України "Про підтвердження відповідності". Так, згідно ст. 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Статтею 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" передбачено, що виробник зобов'язаний, зокрема, надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; постачальник зобов'язаний: - реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, що це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документів, які надають можливість встановити фактичне здійснення операцій з придбання товарів, зокрема, товарно-транспортні накладні, специфікації, сертифікати відповідності для товару, який підлягає сертифікації.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність у підприємства ПРБП "Рембуд" виписаних ТОВ "Торг Вест Лайт" податкових накладних, видаткових накладних за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, відсутністю документів про фізичне переміщення придбаних товарів та інших супроводжувальних документів на товар не створює належного права для формування податкового кредиту та витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за результатами проведеної перевірки.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сумах задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1870/7877/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.02.2013 р.