Ухвала суду № 29577154, 22.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2013 р. Справа № 30615/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-польська торгово-промислова компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

01.04.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним рішення від 22.03.2010 року №0000212200.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі Акту перевірки №1039/23-209/34461587 від 12.03.2010 року «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Українсько-польська торгово-промислова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 02.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 02.03.2010 року» за порушення ст..2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» прийнято рішення від 22.03.2010 року №0000212200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4 906,18 грн. Вважає висновки відповідача такими, що суперечать законодавству, а рішення підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року позов задоволено. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 22.03.2010 року №0000212200.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій, датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на вантажно-митній декларації (тип ЇМ 74) № 209030006/7/027431 про зберігання цього товару під митним контролем проставлено відмітку митного органу з датою 04.12.2007 р. про переміщення товару на митну територію України, що є безспірним доказом. Спору щодо ідентичності товару, придбаного згідно контракту від 22.08.2007 р., що проходив за цією вантажно-митною декларацією немає, тому й не має сумніву й щодо того, що весь товар перетнув кордон 04.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, імпорт товару позивачем здійснювався в грудні 2007 року. Відповідач перевірив період з 01.01.2007 р. по 02.03.2010 р. та нарахував штрафні санкції в розмірі 4 906,18 грн. за порушення (як він вважає), вчинене в грудні 2007 р.

Акт перевірки складено 12 березня 2010 р. З моменту складення цього акту податковим органом було встановлено порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 22 березня 2010 року, шляхом прийняття оскаржуваного рішення. З урахуванням вимог ст. 250 ГК України штраф може бути застосовано не пізніш як через один рік з дня порушення, тобто за порушення, що мали місце у період з 22 березня 2009 року по 22 березня 2010 року.

Таким чином, застосування штрафних санкцій, загальним розміром 4 906,18 грн., відбулося без врахування строків, передбачених у ст. 250 ГК України, а тому оскаржуване рішення є неправомірним також і з цих підстав.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 22.08.2007 р. між ТзОВ «Українсько - польська торгово - промислова компанія» та польським товариством Stal-Met S.C. Ехроrt-Іmроrt Е.Міsіак/S.Міsіак, було укладено контракт на купівлю товару (апарат ТІОКОЛ екструдер 2 КМ, 1997 р. випуску, виробництва Німеччини - 1 шт., апарат для наповнення склопакетів аргоном 4-камерного, 2000 р. випуску, виробництво Польща - 1 шт.). Згідно контракту ТзОВ «Українсько -польська торгово - промислова компанія» 06.09.2007 року здійснило передоплату товару в сумі 10 000 євро.

При перетині товару митного кордону України було оформлено вантажно-митну декларацію (тип ЇМ 74) № 209030006/7/027431, СМК про переміщення товару на митну територію України, фактура № З/Е/2007 р. від 03.12.2007 р., попереднє повідомлення ДКД-ПП № 209030006.2007.27138. Згідно вантажно-митної декларації (тип декларації ЇМ 40) № 209030006/7/030366 датою завершення митного контролю є 27.12.2007 р.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Українсько -польська торгово - промислова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 02.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 02.03.2010 р., про що складено акт від 12.03.2010р.

Перевіркою встановлено, що товар на суму 10 000 євро поступив з порушенням граничного терміну, а саме 27.12.2007 р., граничний термін якої сплив 05.12.2007 р. Правовою підставою рішення від 22.03.2010 р. №0000212200 стало порушення ст..2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно з ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями від 07.05.1996 р., у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно статтею 4 цього Закону (із змінами та доповненнями від 07.05.1996 р.) передбачено, що за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Отже, застосування органами державної податкової служби штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з перевищенням 90-денного терміну імпорту товару можливе в разі несплати резидентом повної вартості імпортованого товару чи її частини після спливу терміну 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що імпортується.

Позивачем здійснено імпортну операцію з купівлі товару у нерезидента Республіки Польща. Датою попередньої оплати за товар є 06.09.2007 року. Таким чином, з урахуванням ст. 2 названого Закону, граничним терміном імпорту товару на митну територію України за укладеним контрактом є 05.12.2007 р. Дана обставина визнається обома сторонами.

Як вбачається з вантажно-митної декларації (тип ЇМ 74) № 209030006/7/027431, СМК про переміщення товару на митну територію України, фактури № З/Е/2007 р. від 03.12.2007 р., попереднього повідомлення ДКД-ПП № 209030006.2007.27138, датою переміщення товару на митну територію України є 04.12.2007 р., про що свідчить відповідна відмітка зроблена митним органом. Вантажно-митною декларацією (тип декларації ЇМ 40) № 209030006/7/030366 завершено процедуру митного контролю з відміткою митного органу від 27.12.2007 р.

В акті перевірки від 12.03.2010 р. відповідачем зроблено висновок, що придбаний позивачем товар перетнув митну територію України 27.12.2007 року.

Згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується або імпортується, від продавця до покупця. Цим Законом встановлено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. ввезення товарів на митну територію України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Вантажна митна декларація згідно з Положенням не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у вантажній митній декларації осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується, у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України;

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Зважаючи на наведені вище норми датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІУ (надалі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штраф за порушення вимог ст. 2 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є заходом майнового характеру, що накладається за порушення встановлених цим Законом правил здійснення розрахунків в іноземній валюті розрахунків, а тому відповідає усім ознакам адміністративно-господарської санкції, які наведені у ст. 238 ГК України.

Відповідно до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Імпорт товару позивачем здійснювався в грудні 2007 року. Відповідач перевірив період з 01.01.2007 р. по 02.03.2010 р. та нарахував штрафні санкції в розмірі 4 906,18 грн. за порушення (як він вважає), вчинене в грудні 2007 р.

Акт перевірки складено 12 березня 2010 р. З моменту складення цього акту податковим органом було встановлено порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. Застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 22 березня 2010 року, шляхом прийняття оскаржуваного рішення. З урахуванням вимог ст. 250 ГК України штраф може бути застосовано не пізніш як через один рік з дня порушення, тобто за порушення, що мали місце у період з 22 березня 2009 року по 22 березня 2010 року.

Таким чином, застосування штрафних санкцій, загальним розміром 4 906,18 грн., відбулося без врахування строків, передбачених у ст. 250 ГК України, а тому оскаржуване рішення є неправомірним також і з цих підстав.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними, а рішення від 22.03.2010 року №0000212200 на суму 4906.18 гривень підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі №2а-2930/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний