Ухвала суду № 29577138, 13.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року Справа № 33780/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-55» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-55»(правонаступником якого стало товариство з обмеженою відповідальністю ФГ 2011») звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова в якому просило визнати нечинним рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14 серпня 2009 р. №0002932380 у сумі 57604,44 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 14 серпня 2009 року №0002932380 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 57604,44 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку, вважає що судом неповно з'ясовано обставин справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області на підставі направлення від 04.08.2009 р. №272/23-8 проведено планову перевірку ТзОВ «Сільпо-55» з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. №637 за результатами якої складено акт від 05.08.2009 р. №0347 13/03/23 33359114, на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.08.2009 р. № 0002932380, яким, за порушення вимог п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штраф у сумі 57604,44 грн.

Згідно акту перевірки зафіксовано порушення ТзОВ «Сільпо-55» п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, встановлено порушення визначеного законодавством порядку обліку товарних запасів на складах та за місце реалізації. Загальна сума надлишку товарно-матеріальних цінностей становить 28802,22 грн. На момент перевірки були відсутні накладні на товари, вказані в додатку №3 до акту перевірки.

При прийнятті оскаржуваної постанови судом порушено п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у відповідності до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом не враховано п.п. 1, 3 та 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» згідно якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Статтею 2 цього ж Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

У відповідності до вимог ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, що здійснює торгівельну діяльність через мережу магазинів. У серпні 2009 року посадовими особами ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено перевірку дотримання товариством порядку проведення розрахунків за товари(послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Перевірка проводилась в одному з магазинів позивача за адресою: м. Дрогобич, вул. В. Великого, 7, про що складено акт від 05.08.2009р. з додатками. Перевіркою встановлено, що в магазині не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації, а саме: в магазині відсутні накладні на товари вказані в додатку № 3 до Акту перевірки на загальну суму 28802,22 грн. За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги п. 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - не ведеться облік товарних запасів за місцем їх реалізації на підставі чого ДПІ в Залізничному районі м. Львова (за місцем державної реєстрації позивача) прийнято рішення від 14.08.2009р. № 0002932380 про застосування до позивача штрафних(фінансових) санкцій в сумі 57604,44 грн. в подвійному розмірі від вартості не облікованих запасів.

Вирішуючи спір судом першої інстанції правильно вказано, що порядок ведення бухгалтерського обліку товарних запасів врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246. Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

В даній спірній ситуації судом першої інстанції встановлено, що для здійснення облікової політики позивачем видано Наказ від 29.01.2007 року № 27 «Про облікову політику підприємства». Відповідно до Додатку № 1 «Правила документообігу ТзОВ «Сільпо-55» до цього наказу, ТзОВ «Сільпо-55» визначило місце зберігання первинних документів після їх реєстрації в торговій точці та відповідної обробки, а саме - центральний офіс позивача за адресою: м. Львів, вул.. Виговського, 100. Для документів, по яких минуло 3 роки після закінчення року, в якому вони були складені, місцем зберігання визначено архів позивача, який знаходиться за тією ж адресою.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції правильно враховано, що згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що Закон не визначає обов'язку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Розглядаючи спір судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до п. 8 наказу №27 від 29.01.2007 р., бухгалтерський облік ТзОВ «Сільпо-55» здійснюється із застосуванням машинного оброблення документів, а саме комп'ютерної програми бухгалтерського обліку 1 С «Бухгалтерія», відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку та вимог податкового законодавства. Даний наказ визначає такий порядок обліку позивачем товарів та зберігання первинних (прихідних) документів: прихідні документи від постачальників поставляються безпосередньо в торгову точку, після цього оператор вводу заносить інформацію про отримані товари від постачальників згідно прихідних документів в мережу програми 1-С «Бухгалтерія» в момент надходження товарів, яка має зв'язок з центральним офісом та забезпечує можливість перегляду внесеної інформації в мережу з офісу підприємства. Після внесення інформації про товари, що надійшли в торгову точку, оператор вводу передає прихідні документи в центральний офіс підприємства за адресою м. Львів, вул. Виговського, 100, бухгалтер підприємства, відповідальний за облік товарів по відповідній торговій точці, отримує оригінали прихідних документів від представника торгової точки (оператора вводу), та одночасно перевіряє правильність веденої інформації про прихід товарів в мережу 1 -С «Бухгалтерія» та формує окремі папки первинних документів по датах їх надходження і по постачальниках. Коробки з первинними документами про прихід товарів сформовані по датах і постачальниках зберігаються в центральному офісі підприємства за адресою м. Львів, вул. Виговського, 100 протягом трьох років після закінчення року, в якому вони складені. Після спливу трьохрічного терміну, бухгалтери відповідальні за торгові точки складають описи первинних документів про прихід товарів та передають в архів підприємства за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 100. Станом на дату проведення перевірки ДПІ у Дрогобицькому районі торгової точки ТзОВ «Сільпо-55» за адресою м. Дрогобич, вул. В.Великого, 7, первинні документи (накладні) на товари, перелічені в додатку №3 до акту перевірки від 05.08.2009р., дійсно були відсутні в магазині, однак перелічені в додатку №3 до акту перевірки товари на загальну суму 28802,22 грн. були обліковані в торговій точці за адресою м. Дрогобич, вул. В.Великого, 7, прихідні накладні на ці товари, після їх обробки та внесення облікових даних до 1-С «Бухгалтерія», були передані в центральну бухгалтерію позивача для відповідального зберігання та обліку. А тому суд першої інстанції правильно вважав, що такі матеріальні цінності є облікованими, а висновок податкового органу є помилковим. Дане твердження суду першої інстанції підтверджено: копіями накладних з відміткою про отримання товару, в яких зазначено адресу доставки м. Дрогобич, вул. В.Великого,7; в кожній накладній виділено товар, щодо якого ДПІ зроблено висновок про відсутність підтверджуючих документів, а також зазначено рядок додатку №3 до акту від 05.08.2009р., згідно якого ДПІ зроблено такий висновок; реєстрами первинних документів за відповідні дати, що підтверджують облік товарів шляхом внесення до 1-С «Бухгалтерія» відомостей з вищеописаних накладних.

З огляду на викладене суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги, бо відповідач не довів факту не ведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Висновок відповідача про те, що первинні документи на товар за вищенаведених обставин повинні зберігатися за місцем реалізації товару, не ґрунтується на Законі, а зібрані у справі докази підтверджують факт належного обліку позивачем перелічених в додатку №3 до акту перевірки від 05.08.2009р. товарів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2010 року у справі № 2а-373/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

Н.М. Судова-Хомюк