Ухвала суду № 2956464, 06.11.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2008 року                                                                            м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Носа С.П.,

суддів: Попко Я.С., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання – Петлеваній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за апеляційною скаргоюДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постановуГосподарського суду Львівської області від 01 липня 2008 року у справі № 13/120 А

за адміністративним позовомвідкритого акціонерного товариства «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору – управління земельних ресурсів у м. Львові

проскасування податкових повідомлень-рішень № 0003371730\3-8015 від 04.04.08р., -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач відкрите акціонерне товариство «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури» звернувся до суду з вимогами визнати нечинними і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003022300/3-8017 від 04.04.2008р. видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова; визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003371730/3-8015 від 04.04.2008р. видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова.

Постановою Господарського суду Львівської області від 01 липня 2008року адміністративний позов задоволено повністю, визнано нечинним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0003022300/3-8017 від 04.04.08р. по земельному податку на суму 51798,18грн. та № 0003371730/3-8015 від 04.04.08р. по податку з доходів фізичних осіб на суму 27995,44грн.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржила Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова – відповідач по справі. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на норми ст. 13 Закону України «Про плату за землю», відповідно до якої підставою для донарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. В даному випадку при донарахуванні податкових зобов’язань використано відомості Листа Львівського міського управління земельних ресурсів від 26.07.2007 року №м 4016/265 щодо земельних ділянок, належних позивачу, а тому вважає донарахування правлмірним. Щодо податкового повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб, то прежставник апелянта в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки нарахування компенсації по заборгованості по заробітній платі нараховано і проведено по даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства у листопаді 2005 року, оподаткування такого доходу повинне проводитися відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова було проведено  планову виїзну документальну перевірку відкритого акціонерного товариства «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури», за результатами якої складеноакт № 1506/211/23 -031/14308428 від 16.08.2007р. На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003022300/8017 від 04.04.2008р. про стягнення податкового зобов'язання по земельному податку на суму 51798,18грн., №0003371730/3-8015 від 04.04.2008р. про стягнення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 27995,44 грн.

Позивач,не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями оскаржував їх в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, ДПІ у м.Львові та ДПА у Львівській області, в результаті чого скарги підприємства були частково задоволені, оскаржувані податкові повідомлення-рішення змінено і винесено нові податкові повідомлення-рішення від 04.04.2008р. №0003022300/8017 по земельному податку на суму 51798,18грн. та № 0003371730/3 - 8015 від 04.04.2008р. по податку з доходів фізичних осіб на суму 27995,44 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними висновкиДПІ у Шевченківському районі м. Львовапро необхідність стягнення податкового зобов’язання по земельному податку, так як позивач є лише користувачем земельної ділянки площею 34369 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Заводська,31. Вказанепідтверджується довідкою Львівського міського управління земельних ресурсів № 9853 «Про визначення грошової оцінки земельної ділянки в м. Львові» від 22.04.2004 року за № 40/581/5 , актом проведення взаємозвірки між ВАТ «ЛЗ РЕМА» та Львівським міським управлінням земельних ресурсів від 2005 року, ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2004 року за № 1672 про вилучення земельної ділянки площею 0,3030га. та ухвалою Львівської міської ради від 10.06.2004 року за № 1409 про вилучення земельної ділянки площею 0,4097 га., рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.1998 року № 51 та довідкою Львівського міського управління земельних ресурсів №9853 від 22.04.2004 року «Про визначення грошової оцінки земельної ділянки в м.Львові по вул.Заводській, 31» де також і вказано її функціональне використання - „землі промисловості".

Крім того, наказом №90-Д від 04.12.1996р. Департаменту житлового господарства та розпорядженням ЛМР №124 від 26.02.1996р. земельну ділянку по вул. Замарстинівській, 150, передано разом з житловим будинком, що побудований на ній у комунальну власність.

Будинок, по вул.Замарстинівській,150 у м.Львові з 1996 року знаходиться у комунальній власності на балансі ЖЕКу № 409.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України, що платниками земельного податку є комунальні підприємства, уповноважені органами місцевого самоврядування експлуатувати жилий будинок, або об'єднання власників, а також житлово-будівельні кооперативи. Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» зазначено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок із дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Використання земельної ділянки по вул. Замарстинівській,150 розпочалося з моменту передачі житлового будинку, який на ній знаходиться, у комунальну власність на баланс ЖЕКу №409. Оскільки ЖЕКом №409 у періоді, що перевірявся, здійснювалось використання земельної ділянки, на якій знаходилась будівля, нарахування та сплата податку за землю є обов'язком ЖЕКу №409, а тому не включення відомостей про нього як власника чи користувача земельною ділянкою до Державного земельного кадастру не звільняє його від цього обов'язку.

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження, до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За змістом наведеної правової норми, перехід права власності на будівлю чи споруду у будь-якому випадку означає перехід до нового власника правомірність користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда, як складової права власності або змісту права користування. При цьому, виходячи з невіддільного зв'язку будівлі та споруди із земельною ділянкою, такий правочин безумовно виникає щодо земельної ділянки тієї площі, на якій безпосередньо розміщена будівля чи споруда. Інше суперечило б змісту права власності та встановленим законом гарантій його реалізації.

В силу вимог ч.1 ст.30 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинна на момент набуття права власності на нерухоме майно), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни їх цільового призначення, у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст.23, 24 Земельного кодексу України, документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право тимчасового користування землею посвідчується договором на тимчасове користування земельною ділянкою, договором оренди.

Згідно ст.ст.2,5,7,13,14 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся, у ВАТ «ЛЗ РЕМА» був відсутній будь-який документ, що підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою по вул.Замарстинівській,150.

Щодо земельної ділянки по вул. Ставововій, 5 у м.Львові, то, відповідно до листа Управління земельних ресурсів у м. Львові від 26.11.2007 р. №40/01-15/1537, була допущена помилка при інвентаризації земель м. Львова у 1998 році і, відповідно, винесено помилкове рішення при підготовці рішення ЛМП від 06.02.1998 р. № 51 „ Про інвентаризацію земель м. Львова". Таким чином, зазначена земельна ділянка не належить і ніколи не належала ВАТ «ЛЗ РЕМА».

Отже, позивач правомірно, керуючись ст.14 Закону України «Про плату за землю», здійснював нарахування земельного податку виходячи з даних наданих Львівським міським управлінням земельних ресурсів в довідці № 9853 від 22.04.2004 року, відповідно до якої площа земель, котрі знаходяться в користуванні ВАТ «ЛЗ РЕМА», становить 34369 м. кв. Достовірність заявленої площі підтверджено також у висновку Управління архітектури та містобудування Львівської міської ради від 04.04.2003 р. № 20/380-09.

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова неправомірно донараховано плату заземлю в сумі 51798,18 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.ст. 5, 30, п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником у повному обсязі згідно з виконавчим документом. Відповідно до статті 5 цього Закону, державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Стаття 63 передбачає розподіл стягнутих сум лише за такими статтями: для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій.

В силу вимог ст. 44-1 вказаного Законуабороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, які підлягають виплаті стягувачам, на інші, ніж встановлені цією статтею, цілі, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами.

Окрім того, відповідно до п.22.6 ст. 22 Закону України №889 від 22.05.2003р. «Про податок з доходів фізичних осіб», доходи платника податку, нараховані за наслідками податкових періодів до 01.01.2004р., оподатковуються за ставками, що діяли до 01.01.2004 р, незалежно від дати їх фактичної виплати. А компенсацію за несвоєчасно виплачену зарплату ВАТ «ЛЗ РЕМА» нарахувало за період з 1998 р по 31.12.2003 р. В цей період був чинним Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», згідно п. г. статті 5 якого компенсаційні виплати не включались до складу сукупного оподаткованого доходу працівника, фонду оплати праці і, не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб та внесками в Пенсійний та інші соціальні фонди, а отже, відповідно, ніякі утримання та нарахування щодо суми компенсації не проводились. З цього питання ДПА України листом від 24.07.2006 р. № 405/Ж/17-0715 надала роз’яснення.

Таким чином, в акті безпідставно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 9331,81 грн. та 18663.63грн,- штрафних санкцій

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно і правильно встановив обставини справи, обґрунтовано і підставно задовольнив позовні вимоги та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Львівської області від 01 липня 2008 року у справі № 13/120 А за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Львівський завод радіоелектронної медичної апаратури» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору – управління земельних ресурсів у м. Львові про скасування податкових повідомлень-рішень № 0003371730\3-8015 від 04.04.08р.залишити без змін.            

            Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя-доповідач                                                                                             С.П. Нос

Судді                                                                                                                 Я.С. Попко

                                                                                                                           І.О. Яворський