Постанова № 29561916, 18.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5019/1531/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 03.01.13 р.

у справі № 5019/1531/12 (суддя Трускавецький В.П. )

позивач Рівненська міська рада

відповідач Приватне підприємство "АГАТА"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Петрушина Ярослава Сергійовича, Чорного Олександра Миколайовича, Павловської Олександри Іванівни, Крук Олени Аполлінаріївни, Костенко Марини Степанівни, Лисенко Наталії Іванівни, Трегубець Володимира Сергійовича, Фролової Зоряни Федорівни

про розірвання договору оренди землі

за участю представників сторін:

позивача - Горчак Ю.П. (довіреність № 08-4 від 02.01.2013р.);

відповідача - Піцикевич В.В. (довіреність б/н від 15.11.2012р.);

третіх осіб - Калька Я.З. (договір № б/н від 23.10.12 (представник Чорного О.М.), Павловська О.М. (паспорт № СР 781662); Крук О.А. (паспорт № СР 618799); Костенко М.С. (паспорт № СР 890453); Лисенко Н.І. (паспорт № СР 504624); Фролова З.Ф. (паспорт МЮ 233505).

Присутні: Лащук О.І., Боярчук А.М., Дудка В.Ф., Савчук О.І., Карпяк О.В., Мамотюк В.В., Моісеєв П.А., Васевич А.В., Лукянчук В.І., Бортнік А.А., Янченко В.М., Дорошева, А.М., Войтов В.К., Цвей О.В., Бондарчук А.І., Савельєв Я.П., Хаврук Р.А., Марчук І.І., Бучинський О.А., Шевчук М.Д., Нікітчук О.М., Радзивіл І.М.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство".

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.01.2013 року у справі №5019/1531/12 в позові Рівненської міської ради до Приватного підприємства "Агата" про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Рівненська міська рада звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що оскільки умови договору оренди земельної ділянки відповідачем не виконуються, а саме, з 2004 року автозаправна станція на вул. Соборна, 420 в м. Рівне відповідачем не побудована, строки будівництва та введення в експлуатацію об'єкта порушені, міська рада вважає, що зазначене є підставою для розірвання договору оренди.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги рішення Рівненської міської ради від 26.06.2012 року №2191 "Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Соборній, 420", яке, на його думку, прийняте в межах чинного законодавства України та підлягає обов'язкому виконанню ПП "Агата" відповідно до ст.73 Закону україни "Про місцеве самоврядування в україні" та ст.144 Конституції України.

Також апелянт звертає увагу апеляційної інстанції на те, що рішенням Рівненської міської ради від 04.05.2011 року №734 вирішено провести громадські слухання щодо запланованого будівництва автозаправних станцій по вул. Соборній, 420 та Басівкутській.

З протоколу громадських слухань вбачається, що територіальна громада м. Рівного на громадських слуханнях щодо запланованого будіництва автозаправної станції висловилась проти будівництва АЗС на вул. Соборній,420.

Вищезазначене, на думку міської ради, є тими обставинами, які істотно змінилися, тобто зміною істотних умов договору, а відтак, в даному випадку одночасно наявні всі умови, передбачені ч.2 ст.652 ЦК України, для розірвання оспорюваного договору оренди.

Відповідач - ПП "Агата" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Треті особи - Костенко М.С., Петрушин Я.С., Чорний О.М., Павловська О.І., Крук О.А., Лисенко Н.І., Трегубець В.С., Фролова З.Ф. у відзиві на апеляційну скаргу підтримують вимоги апеляційної скарги та просять скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, останні посилаються на те, що укладення договору оренди є незаконним (протиправним) та не відповідає вимогам п.2 ст.124 Земельного кодексу України, відповідно до якого, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Також третьою особою - Крук О.А. та журналістом газети "Всекураїнське об'єднання "Свобода" Мамотюк В.В. подані клопотання про проведення фото- та відеозйомки в залі судових засідань під час розгляду даної справи.

Колегія суддів вищевказані клопотання відхиляє з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.4-4 ГПК України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 11 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду. При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.129 Конституції України, гласність та повне фіксування судового процесу технічними засобами належить до основних засад здійснення судочинства в Україні.

За клопотанням третьої особи - Крук О.А. здійснюється звукозапис судових засідань в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що розгляд апеляційної скарги Рівненської міської ради відбувається у відкритому судовому засіданні, проведення якого фіксується за допомогою звукозаписувального технічного засобу, колегія суддів вважає, що у такий спосіб забезпечується дотримання конституційних засад при здійсненні судочинства Рівненським апеляційним господарським судом, а відтак, клопотання про проведення фото- та відеозйомки в залі судових засідань під час розгляду даної справи задоволенню не підлягають.

Крім того, в судовому засіданні 18.02.2013 року перед початком розгляду апеляційної скарги по суті від третьої особи - Костенко М.С. надійшло усне клопотання про відкладення розгляду скарги.

Вказане клопотання обгрунтовано тим, що за колективним зверненням мешканців будинку №422 по вул. Соборній в м.Рівне прокуратурою Рівненської області стосовно законності отримання дозволів на будівництво АЗС та дозволів на оренду землі для будівництва АЗС проводиться прокурорська перевірка, а тому, просить відкласти розгляд скарги до завершення її проведення та отримання відповідних результатів.

Представник позивача вказане клопотання підтримав; представник відповідача проти вказаного клопотання заперечив.

Колегія суддів, вказане клопотання відхиляє, оскільки предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди землі, а прокурорська перевірка здійснюється щодо законності отримання дозволів на будівництво АЗС. Долучення до матеріалів справи документів про результати проведеної прокурорської перевірки, в яких можливо буде встановлено порушення вимог чинного законодавства при видачі дозволів на будівництво АЗС, не вплине, на думку колегії суддів, на доказову базу у даній справі, предметом спору у якій є розірвання договору оренди.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Рівненської міської ради від 27 жовтня 2004 року № 1046 "Про надання, вилучення та затвердження проектів відведення земельних ділянок" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборній, 420 Приватному підприємству "Агата" для будівництва та обслуговування автозаправної станції; надано Приватному підприємству "Агата" в оренду строком на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 1 400 кв. м. на вул. Соборній, 420 для будівництва та обслуговування автозаправної станції з числа земель Відкритого акціонерного товариства "Рівненський комбінат будівельних матеріалів" (згідно з матеріалами інвентаризації); припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 1 400 кв. м на вул. Соборній, 420, яка за матеріалами інвентаризації обліковується за Відкритим акціонерним товариством "Рівненський комбінат будівельних матеріалів", на підставі пункту "а" статті 141 Земельного кодексу України (добровільна відмова від права користування земельною ділянкою) та листа про згоду від 21 жовтня 2002 року № 483; зобов'язано землевласників (землекористувачів) у місячний термін з дня ухвалення рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування землею або власності на землю (т.1, а.с.12).

На виконання вказаного рішення, 8 грудня 2004 року між Рівненською міською радою (орендодавець/позивач) та приватним підприємством "Агата" (орендар/відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди, т.1, а.с.а.с.13-15), який був посвідчений нотаріально 8 грудня 2004 року (зареєстровано в реєстрі за № 6352) та зареєстровано Рівненською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що зроблено запис від 23 грудня 2004 року за р№ 040458300084 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до пунктів 1,4,8 договору оренди, позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1 400 кв. м., для будівництва та обслуговування автозаправної станції.

Пунктами 15, 16, 17 договору оренди сторони погодили умови використання земельної ділянки, а саме те, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування автозаправної станції; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування автозаправної станції; умови збереження стану об'єкту оренди - використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.

Пунктом 28 договору оренди визначено, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

За актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 8 грудня 2004 року, позивач передав, а відповідач, відповідно, прийняв в оренду на підставі зазначеного вище договору земельну ділянку, площею 1400 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 420 (т.1, а.с.16).

Рішенням Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 "Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Соборній, 420", відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на підставі пункту 35 договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2004 року № 040458300084 (щодо припинення дії договору в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності) було вирішено припинити Приватному підприємству "Агата" право оренди земельної ділянки площею 1400 кв. м, на вул. Соборній, 420, наданої для будівництва та обслуговування автозаправної станції, а також відповідно доручено управлінню земельних відносин від імені Рівненської міської ради розірвати в судовому порядку договір оренди земельної ділянки від 23.12.2004 р. №040458300084 (т.1, а.с.17).

Відповідно до п.35 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється у разі, зокрема, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Пунктом 36 договору оренди визначено, що дія останнього припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, а також за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору оренди, надіславши останньому угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.12.2004 року та акт приймання-передачі земельної ділянки, підписані позивачем (орендодавцем), яка в свою чергу залишена останнім без відповіді та реагування (т.1, а.с.18-21).

Відповідно до ч.4 ст.188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки відповідач відмовився надати свою згоду на розірвання договору, а умови договору оренди, на думку позивача, не виконує, позивач враховуючи положення ч.4 ст.188 ГК України та умови договору звернувся до господарського суду з позовом про розірвання вказаного договору.

Отже, предметом доказування у даній справі є наявність підстав для дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця внаслідок порушення орендарем умов договору оренди, що передбачено нормами статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі"). Аналогічні приписи містить і стаття 93 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно частини 1 статті 25 Закону орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди землі та передбачено, що істотною умовою договору є, зокрема, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Згідно статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди гарантує орендодавцю і стаття 24 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, звертаючись з позовною вимогою про дострокове розірвання договору, позивачеві належало довести наявність обставин, з якими закон та/або договір пов'язує таку можливість, зокрема, у даному випадку, факт використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням та/або істотне порушення ним умов договору.

Статтею 32 Закону встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Однак, як встановлено судами обох інстанцій, позивач, як на підставу для розірвання договору оренди земельної ділянки, посилається на п."ґ" ст.141 Земельного кодексу України, а не на п."а" ст.143 Земельного кодексу України.

На думку судової колегії підстави для застосування статті 141 Земельного кодексу в даному випадку відсутні, оскільки пункт "ґ" даної статті передбачає використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

В свою чергу, "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" не є тотожними поняттями, оскільки останнє застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. При цьому, використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, в той час, коли невикористання земельної ділянки - це бездіяльність, за яку не передбачається позбавлення права користування.

Крім того, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може бути підставою для прийняття орендодавцем (у цьому випадку органом місцевого самоврядування) рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Як вбачається, позивач в своєму рішенні від 26 червня 2012 року №2191 "Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Соборній, 420" як на підставу для припинення права оренди земельної ділянки визначив припинення дії договору в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, однак, в позовній заяві підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки визначив не припинення дії договору в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, а використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невикористання її взагалі.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі", який встановлює спеціальні норми для цього виду договірних правовідносин, до істотних умов договору оренди землі відносить умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, а відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 24 та ч. 1 ст. 32 вказаного Закону договір оренди землі може бути розірваний рішенням суду в разі невиконання орендарем зазначеної умови (дотримання цільового використання орендованої земельної ділянки).

Отже, чинне земельне законодавство щодо правовідносин з договору оренди земельної ділянки однією з підстав для припинення дії договору шляхом його розірвання за рішенням суду передбачає порушення орендарем договірних зобов'язань стосовно цільового використання землі.

В свою чергу, відповідно до п.2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року №6 (із змінами та доповненнями) (далі - Постанова Пленуму), про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не її невикористання для забудови протягом трьох років підряд.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту обстеження земельної ділянки від 02 липня 2012 року, підписаного начальником управління земельних відносин, головним спеціалістом-юристом управління земельних відносин та головним спеціалістом відділу орендних відносин управління земельних відносин, встановлено, що станом на 02.07.2012 року автозаправна станція на вул. Соборній, 420 в м. Рівне не побудована ПП "Агата", земельна ділянка вільна від забудови, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна (т.1, а.с.62).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що акт обстеження земельної ділянки від 02.07.2012 року не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, оскільки складений не уповноваженими на те особами, так як до повноважень органів місцевого самоврядування не входить встановлення факту наявності чи відсутності об'єктів нерухомого майна, встановлення факту готовності (об'єкту нерухомості, тощо). Крім того, даний акт не містить відомостей, які б з достовірністю підтверджували факт нецільового використання відповідачем орендованої ним земельної ділянки, так само, як і її невикористання.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії позитивного висновку комплексної державної експертизи від 06 вересня 2011 року № 18-000082-11 та дозволу на виконання будівельних робіт за № РВ 11511060177 від 18 жовтня 2011 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області, які в свою чергу, спростовують доводи апелянта про невикористання земельної ділянки відповідачем за її цільовим призначенням (т.1, а.с. 67-68).

Більше того, ПП "Агата" є власником об'єкту незавершеного будівництва АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів за адресою: м. Рівне вул. Соборна, 420л, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом про державну реєстрацію прав від 13.08.2012 року № 35152151, виданим Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" (т.1, а.с.45).

Зазначене, на думку апеляційного суду, підтверджує те, що відповідачем належним чином виконуються умови договору, зокрема, в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування автозаправної станції).

Разом з тим, слід зазначити, що сторони за договором не обмежили і не обумовили використання земельної ділянки будь-якими термінами та строками, не визначили конкретний строк, коли орендар земельної ділянки повинен був приступити до будівництва автозаправної станції, так само, як і не визначили строк завершення будівництва АЗС та введення її в експлуатацію, а тому відсутні підстави вважати порушеними умови договору оренди землі.

Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що п.4 ч.1 ст.416 ЦК України, який передбачає припинення права користування земельною ділянкою для забудови у разі невикористання її протягом трьох років, та на який посилається позивач, не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки останні регулюються Законом України "Про оренду землі", який є спеціальним і виключає застосування норм, викладених в ст. 416 Цивільного кодексу України, до правовідносин, заснованих на договорі оренди.

Як зазначено в п. 2.39. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) є речовим правом на земельну ділянку, врегульованим главою 34 ЦК України та статтею 161 ЗК України. Договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди, тому положення законодавства про суперфіцій не підлягають застосуванню до правовідносин оренди. Зокрема, помилковим є застосування господарськими судами приписів статті 416 ЦК України у вирішенні спорів про припинення оренди земельної ділянки.

Вищий господарський суд України в листі від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" також звернув увагу на те, що на спірні орендні правовідносини, пов'язані з невиконанням орендарем умов договору оренди земельної ділянки, та обумовлене цим виникнення підстав для примусового припинення його прав на земельну ділянку в судовому порядку, поширюється дія статей 141, 143 Земельного кодексу України, статей 3, 6, 617, 618, 638 Цивільного кодексу України, статей 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", чим спростовуються помилкові посилання суду в обґрунтування своїх висновків на пункт 4 частини 1 статті 416 Цивільного кодексу України, статтю 144 Земельного кодексу України, які не стосуються спірних відносин.

Стаття 416 ЦК встановлює підстави припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови. Таке право (суперфіцій) виникає на підставі відповідного договору або заповіту (стаття 413 ЦК); особливістю такого права є, зокрема, необхідність наявності у власника земельної ділянки права користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.

Крім того, як встановлено судами обох інстанцій, позивачем не приймалось рішення у межах компетенції, визначеної законом, про припинення відповідачу права користування земельною ділянкою для забудови з підстав, визначених п.4 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України (невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд), як і не подано суду доказів припинення такого права у судовому порядку.

Відповідно до п.2.21 Постанови Пленуму, підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Таким чином, в даному випадку посилання позивача на п.4 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України не може бути підставою для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки у судовому порядку.

Як вже зазначалося вище, однією з підстав позову позивачем визначено порушення відповідачем п."ґ" ст. 141 Земельного кодексу України та п.4 ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України, однак як вбачається з позовної заяви, Рівненська міська рада звернулась з позовом на підставі (на виконання) рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 "Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул. Соборній, 420", яким відповідно до пункту 2 доручено управлінню земельних відносин від імені Рівненської міської ради розірвати в судовому порядку договір оренди земельної ділянки від 23.12.2004 р. №040458300084.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати, а всі підзаконні нормативно-правові акти та локальні акти повинні відповідати вимогам законів.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

Відтак, органи місцевого самоврядування, здійснюючи функції влади і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (Аналогічна позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009).

Відповідно до ст.5 Земельного кодексу України, земельне законодавство базується на таких принципах: в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; ґ) забезпечення гарантій прав на землю.

Підставою для прийняття Рівненською міською радою рішення від 26.06.2012 р. № 2191 зазначено п.35 Договору оренди, відповідно до якого дія договору припиняється в разі викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Однак, у рішенні Рівненської міської ради від 26.06.2012 р. № 2191 не вказано в чому саме полягають суспільні потреби.

Також, ПП "Агата" не є власником спірної земельної ділянки, а відповідно до ст.146 Земельного кодексу України викуп може здійснюватись лише у власників земельних ділянок.

Крім того, підстави та порядок примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності визначаються законом (ст.147 ЗК України).

Слід зазначити, що воєнний чи надзвичайний стан введений не був, а відповідно до ст.41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року №7 (із змінами і доповненнями) (далі - Постанова Пленуму ВСУ №7), викуп земельних ділянок для суспільних потреб і примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (статті 146, 147 ЗК) проводиться відповідно до Закону України від 17 листопада 2009 р. N 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" у порядку, передбаченому відповідними процесуальними кодексами.

Вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою, вказаний у ст. 141 Земельного кодексу України. Однак, у рішенні Рівненської міської ради не вказано правової підстави, необхідної для припинення відповідачу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до п.8 Постанова Пленуму ВСУ №7, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 "Про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору оренди земельної ділянки по вул.Соборній, 420" не відповідає вимогам ст.ст.140-149 Земельного кодексу України, а відтак, у відповідності до ч.2 ст.4 ГПК України, рішення Рівненської міської ради від 26 червня 2012 року №2191 в даному випадку не може бути підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст.ст. 526, 651 ч.2 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.32 Закону України "Про оренду землі", як на підставу для розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки в судовому порядку, то апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що такі твердження є безпідставними, оскільки позивачем відповідними доказами не доведено таких порушень, так само, як і істотного порушення останнім умов договору оренди.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що предметом спору у даній справі є розірвання договору оренди земельної ділянки, а не будівництво АЗС. Тобто, предметом спору є виключно договірні відносини між Рівненською міською радою та Приватним підприємтсвом "Агата". Відтак, доводи третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача щодо неправомірності будівництва АЗС на вул.Соборній, 420 в м.Рівне (спрямованих проти будівництва АЗС) не мають ніякого відношення (значення) до предмету дослідження у даній справі.

Посилання третіх осіб на те, що при видачі дозволу на будівництво АЗС не було проведене громадське обговорення передбачуваного виду діяльності у відповідності до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 року №555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки вказані порушення стосуються отримання дозволів на будівництво, а не оспорюваного договору оренди.

Доводи третіх осіб, що при укладенні договору оренди порушені вимоги п.2 ст.124 Земельного кодексу України, відповідно до якого, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки на момент укладення спірного договору оренди діяла редакція Земельного кодексу України, відповідно до пункту 1 статті 124 якого, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Зміни до статті 124, на яку посилаються треті особи, були внесені лише 14.10.2008 року Законом України від 16.09.2008 року №509-ІV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву".

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 03.01.2013 року - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.