Постанова № 29568742, 25.02.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2013 р. Справа № 5004/1453/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги КП "Нововолинськтеплокомуненерго", ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2013 р. у справі № 5004/1453/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго"

про стягнення 1357 299,95 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - Єгорова В.С.;

відповідача - Бондар Л.М.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Нововолинськтеплокомуненерго" про стягнення 1357299,95 грн. заборгованості, у тому числі: 1136576,96 грн. основного боргу, 90953,90 грн. пені, 83310,94 грн. штрафу, 34510,08 грн. - 3 % річних, 11948,07 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.01.2013 року (суддя Пахолюк В.А.) вказаний позов задоволено частково в сумі 133590,57 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 133590,57 грн., в т.ч. 45476,95 грн. пені, 41655,47 грн. штрафу, 11948,07 грн. інфляційних нарахувань, 34510,08 грн. - 3% річних та 27146,00 грн. в повернення по оплаті судового збору. Провадження у справі на суму 1136576,96 грн. припинено. В позові на суму 87132,42 грн. відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що на виконання умов договору №14/2397/11 від 30.09.2011 року позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 1490156,32 грн., натомість останній свої зобов'язання не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково, внаслідок чого станом на 02.11.2012 р. його борг становив 1136576,96 грн. У той же час, зважаючи на погашення КП "Нововолинськтеплокомуненерго" суми боргу в повному обсязі, господарський суд прийшов до висновку про припинення провадження в частині її стягнення на підставі п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, суд перевірив правильність нарахування пені, штрафу, інфляційних та 3 % річних та прийшов до висновку, що дані розрахунки є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору. У той же час, згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та зважаючи на погашення суми основного боргу у повному обсязі, суд зменшив на 50 % розміри застосованих позивачем штрафу - до 41655,47 грн. та пені - до 45476,95грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2013року в частині відмови в стягненні 45476,95 грн. пені та 41655,47 грн. штрафу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

У своїй апеляційній скарзі позивач зокрема зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, оцінити причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення.

У свою чергу, відповідач також звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення від 14.01.2013 року скасувати в частині стягнення пені та штрафу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення неустойки в розмірі 10% від суми заявленої позивачем. КП "Нововолинськтеплокомуненерго" зазначає, що основною причиною виникнення заборгованості за спожитий природний газ являється заборгованість по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалась та постачалась населенню. Зауважує, що основним споживачем теплової енергії, для виробництва якої поставлявся природний газ, є населення м. Нововолинськ та с. Жовтневе, яке не здійснює своєчасних розрахунків за послуги по теплопостачанню, є найбільшим боржником підприємства і якому пеня за внесення плати за комунальні послуги не нараховується. З огляду на викладене та на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір неустойки до 10%.

КП "Нововолинськтеплокомуненерго" надало відзив на апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в якому просить рішення від 14.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача 9095,39 грн. пені та 8331,09 грн. штрафу.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги відповідних апеляційних скарг, з підстав викладених у них.

Колегією суддів встановлено, що сторони оскаржують рішення суду першої інстанції від 14.01.2013 року в частині зменшення неустойки, однак враховуючи приписи ч. 2 ст. 101 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційних скарг й перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційні скарги, відзив КП "Нововолинськтеплокомуненерго", вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Нововолинськтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №14/2397/11, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (далі - договір, а.с. 9-14).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 29496,5 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: жовтень 2011 року - 1500 тис.куб.м., листопад 2011 року - 2747 тис.куб.м., грудень 2011 року - 4100 тис.куб.м., січень 2012 року - 4100 тис.куб.м., лютий 2012 року - 4100 тис.куб.м., березень 2012 року - 2850 тис.куб.м., квітень 2012 року - 1127,5 тис.куб.м., травень 2012 року - 145 тис.куб.м., червень 2012 року - 120 тис.куб.м., липень 2012 року - 120 тис.куб.м., серпень 2012 року - 120 тис.куб.м., вересень 2012 року - 120 тис.куб.м., жовтень 2012 року - 1500 тис.куб.м., листопад 2012 року - 2747 тис.куб.м., грудень 2012 року - 4100 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3 договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За змістом п. 3.4 договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткам покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

Додатковою угодою № 1 від 11.10.2011 року (а.с. 15) сторони погодили ціну газу та тариф на його транспортування.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток.

Апеляційним судом встановлено, що у жовтні 2011 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1490156,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 1 та № 2 від 31.10.2011 року (а.с. 16, 17). Дані акти є достатнім і належними доказами передачі газу, оскільки передбачені умовами п. 3.4, 3.5 договору.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Поряд з тим, відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав неналежним чином, внаслідок чого станом на 02.11.2012 року його борг складав 1136576,96 грн.

Колегією суддів також встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції КП "Нововолинськтеплокомуненерго" сплатило основний борг у сумі 1136576,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5 від 21.12.2012 року (а.с. 58).

За таких обставин, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про припинення провадження на підстав п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 1136576,96 грн. основного боргу, оскільки вказана сума була погашена останнім після порушення провадження у справі.

Що стосується стягнення з КП "Нововолинськтеплокомуненерго" 90953,90 грн. пені, 83310,94 грн. штрафу, 34510,08 грн. - 3 % річних та 11948,07 грн. інфляційних, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк, покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2012р. позивач направляв на адресу відповідача відповідну вимогу про сплату пені, яка залишена останнім без відповіді та реагування.

Колегія суду наголошує на тому, що ч. 2 ст. 231 ГК України, передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

У зв'язку з вищенаведеним, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Позивачем за порушення відповідачем грошового зобов'язання на підставі п. 7.2 договору здійснено нарахування 90953,90 грн. пені за період з 15.11.2011 року по 14.05.2012 року на суму боргу в розмірі 1190156,32 грн. та 7% штрафу у розмірі 83310,94грн.

Колегією суддів встановлено, що розрахунки штрафу та пені є арифметично вірними та проведеними у відповідності до положень п. 7.2 договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". При цьому, позивачем дотримано вимоги ч. 6 ст.232 ГК України щодо строку нарахування штрафних санкцій.

У той же час, розглядаючи вимогу в частині стягнення пені та штрафу, суд першої інстанції скористався своїм правом наданим ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України та зменшив їх розмір на 50 %.

Поряд з цим, у апеляційній скарзі НАК "Нафтогаз України" як на підставу скасування рішення місцевого господарського суду від 14.01.2013 року в частині зменшення пені та штрафу посилається на те, що суд не обґрунтував винятковості даного випадку виходячи з інтересів сторін.

У свою чергу, КП "Нововолинськтеплокомуненерго" в апеляційній сказі вказує, що суд першої інстанції не надав належну оцінку обставинам справи та просить зменшити розмір неустойки до 10% від суми заявленої позивачем.

Колегія суддів відхиляє вказані твердження апелянтів, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення зобов'язання потягло за собою значних збитків НАК "Нафтогаз України". У той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, а саме довідку з обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалась та постачалась населенню № 19/1-01 від 10.01.2013 року (а.с. 63, 64), інформацію про дебіторську та кредиторську заборгованість (а.с. 65, 66), звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року (а.с. 67), звіт про результати за 2011 рік (а.с. 68), баланс на 30 вересня 2012 року (а.с. 69), баланс на 31.12.2011 року (а.с. 70).

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про винятковість вказаних обставин, оцінивши які, суд вірно реалізував своє право на змешення розміру пені та штрафу на 50 %. Підстав для переоцінки доказів та вірно встановлених судом обставин колегія суддів не вбачає, у звязку з чим вважає, що судом правомірно стягнуто з відповідача 45476,95 грн. пені та 41655,47 грн. штрафу.

Враховуючи, що у відповідності до ст.43 ГПК України місцевий господарський суд прийняв рішення керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що зменшення нарахованих позивачем пені та штрафу саме до зазначених розмірів, є правомірним та обґрунтованим.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 11948,07 грн. та 3% річних в сумі 34510,08 грн., колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Колегія суддів встановила, що надані позивачем розрахунки інфляційних витрат та 3% річних є арифметично вірними та відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, місцевим господарським судом правильно стягнуто з відповідача інфляційних втрат в сумі 11948,07 грн. за період з листопада 2011 року по березень 2012 року, а також 34510,08 грн. - 3 % річних за період з 15.11.2011 року по 02.11.2012 року.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неналежного виконання КП "Нововолинськтеплокомуненерго" умов договору №14/2397/11 від 30.09.2011 року, за приписами ст. 49 ГПК України місцевий господарський суд був уповноважений покласти судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

У той же час, відповідач при зверненні з апеляційною скаргою сплатив 1335,90 грн. судового збору згідно платіжного доручення №118 від 22.01.2013 року. Однак, колегією суддів встановлено, що апелянт оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 45476,95 грн. пені та 41655,47 грн. штрафу, тобто за приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зобов'язаний був сплатити 871,32 грн. судового збору.

За таких обставин, 464,58 грн. зайво сплаченого судового збору підлягає поверненню з бюджету на підставі п.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір".

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подані апеляційні скарги не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в них доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 14.01.2013 р. у справі №5004/1453/12 залишити без змін, апеляційні скарги КП "Нововолинськтеплокомуненерго", ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Повернути КП "Нововолинськтеплокомуненерго" (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Святого Володимира, 3, код ЄДРПОУ 00185382) 464,58 грн. зайво сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №118 від 22.01.2013 року.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.