Ухвала суду № 2956189, 07.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-1187/08 р. Головуючий у першій інстанції: Дорошенко М.В.

Доповідач: Саприкіна І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.

при секретарі: Трибой І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Господарського суду Черкаської області від 17.04.2007 р. по справі за позовом кредитної спілки „Довіра” до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Кредитна спілка „Довіра” звернулись до Господарського суду Черкаської області з позовом до Смілянської ОДПІ Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 17.04.2007 р. позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомленя-рішення Смілянської ОДПІ від 27.02.2007 р. № 0000301701/0 в частині визначення кредитній спілці „Довіра” податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 19682, 64 грн., у тому числі 6560, 88 грн. основного платежу та 13121, 76 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення господарським судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 вересня 1999 р. Виконавчим комітетом Смілянської міської ради була проведена державна реєстрація відповідача як юридичної особи.

4 березня 2004 р. відповідач був зареєстрований Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України як фінансова установа - кредитна спілка.

У січні-лютому 2007 р. Смілянським ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2001р. по 30.09.2006 р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 20.02.2007 р. № 181/23/25728731.

Даним актом було встановлено, що в періоду з лютого 2005 р. по вересень 2006 р. відповідач нарахував і виплатив членам кредитної спілки проценти на їх додаткові і пайові внески в сумі 50468 грн. 34 коп., у тому числі: у лютому 2005 р. 8118 грн. 67 коп.; у березні 2005 р. - 8716 грн. 40 коп.; у вересні 2005 р. 9999 грн. 99 коп.; у грудні 2005 р. 8500 грн.; у березні 2006 р. 5833 грн. 28 коп.; у червні 2006 р. 4200 грн. і у вересні 2006р. -5100 грн.

В порушення вимог пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 і п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” позивач не включив до складу загального оподатковуваного доходу виплачені членам кредитної спілки проценти на їх додаткові пайові внески, за ставкою 13% і не сплатив до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 6560 грн. 88 коп., у тому числі: 1055 грн. 43 коп. за лютий 2005р.; 1133 грн. 13 коп. за березень 2005р.; 1300 грн. за вересень 2005 р.; 1105 грн. за грудень 2005 р.; 758 грн. 33 коп. за березень 2006р.; 546 грн. за червень 2006 р. і 663 грн. за вересень 2006 р.

Крім того, у лютому, березні, липні 2004 р. позивачем було сплачено приватним нотаріусам Смілянського районного нотаріального округу Черкаської області (які не являються платниками єдиного податку), 233 грн. доходу за вчинення нотаріальних дій, у тому числі: у лютому 2004 р. 80 грн.; у березні 2004 р. 105 грн. і у липні 2004 р. 48 грн.

В порушення вимог пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 і п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” позивач сплачені приватним нотаріусам доходи не включив до складу загального оподатковуваного доходу та не нарахував за ставкою 13% і не сплатив до державного бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 30 грн. 29 коп., у тому числі: 10 грн. 40 коп. за лютий 2004 р.; 13 грн. 65 коп. за березень 2004 р. і 6 грн. 24 коп. за липень 2004 р.

На підставі акту перевірки від 20.02.2007 р. № 181/23/25728731 відповідач прийняв і надіслав позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 27.02.2007 р. № 0000301701/0, за яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 19773 грн. 51 коп., у тому числі: 6591 грн. 17 коп. основного платежу і 13182 грн. 03 коп. штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп. 17.1.9 п. 17 1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивачі не заперечують проти того, що нарахування Смілянською ОДПІ 30 грн. 29 коп. податку з доходів фізичних осіб на суму доходу, виплаченого ним у 2004 р. приватним нотаріусам, є правомірним.

Згідно ст. 1 Закону України „Про кредитні спілки” кредитну спілку визначає як неприбуткову організацію, засновану фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Ст. 19 Закону України „Про кредитні спілки” встановлено, що майно кредитної спілки формується за рахунок:

- вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки);

- плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності;

- доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів;

- грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

інших надходжень, не заборонених законодавством.

Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки, залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.

Ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки” передбачає, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Згідно ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування" податок з доходів фізичних осіб є загальнодержавним податком.

Пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в редакції, яка була чинною у 2005, 2006 роках, передбачає, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Відповідно до пп. „в" пп. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються з урахуванням норм пункту 9.7 ст. 9 цього Закону іншими неприбутковими організаціями (крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ) та благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до Закону, на користь отримувачів таких виплат, крім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів та пов'язаним з ними фізичним особам.

П. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлює, зокрема, що ставка податку становить 5 % від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до Закону.

Згідно з пп. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 вищезазначеного Закону податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені Законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” передбачає, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб не розділяє проценти на такі, що були нараховані на внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки і на інші види внесків (вкладів) членів кредитної спілки, у тому числі і на додаткові пайові внески. Навпаки цей Закон встановлює єдиний механізм оподаткування податком з доходів фізичних осіб за ставкою 5 % для усіх зазначених у ньому процентів на внески (вклади) членів кредитної спілки і запроваджує таке оподаткування лише з 01.01.2010 р.

Таким чином суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що нарахування Смілянською ОДПІ 6560 грн. 88 коп. податку з доходів фізичних осіб на суми виплачених позивачем у 2005, 2006 р. членам кредитної спілки процентів на їх додаткові пайові вклади є неправомірним.

Крім того, позивачі не заперечують, що нарахування Смілянською ОДПІ 30 грн. 29 коп. податку з доходів фізичних осіб на суму доходу, виплаченого ним у 2004 р. приватним нотаріусам є законною.

За таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню лише в частині визначеного позивачу за спірним податковим повідомленням-рішення податкового зобов'язання з податку доходів з фізичних осіб у сумі 19682 грн. 64 коп., у тому числі 6560 грн. 88 коп. основного платежу та 13121 грн. 76 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

З наведеного можна зробити висновок, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. А тому, апеляційну скаргу, Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Господарського суду Черкаської області від 17.04.2007 р. по справі за позовом кредитної спілки „Довіра” до Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішеннянеобхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

.

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Смілянської обєднаної державної податкової інспекції Черкаської області відмовити.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 17 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: