Ухвала суду № 2956187, 07.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-1006/08 р.                 Головуючий у першій інстанції: Євсіков О.О.

                                                                                                      Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            07 жовтня 2008 року                                                                                м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 

             головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                           Коваля М.П., Маслія В.І.,

             при секретарі:                                                               Трибой І.В.,

             розглянувши матеріали апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 17.04.2007 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Індустріальні та дистрибуційні системи” до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

           ЗАТ „Індустріальні та дистрибуційні системи” звернулись до Господарського суду м. Києва з позовом до спеціалізованої ДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень.

          Постановою Господарського суду м. Києва від 17 квітня 2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

         Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну на їх думку постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

           Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

          Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

            Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень   (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків у 2004 році було проведено перевірку Закритого акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи", про що складено акт "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2000 р. по 01.10.2003 р."

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000861602/0 від 27.09.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті у розмірі 26 814,59 грн. згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", пп. 2.5, 6.3, 8 Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби, та № 0000181602/3 від 25.03.2005, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства» у розмірі           11 050,00 грн. згідно з абз. 8 п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", п. З Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", п. 6.3, 8 Інструкції про порядок застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби, п. 2.7 Положення про валютний контроль.

В процедурі адміністративного оскарження спірних повідомлень-рішень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення  № 0000861602/1 від 01.10.2004 р., № 0000861602/2 від 13.01.2005 р. та № 0000861602/3 від 25.03.2005 р.

            Перевіркою  податкової було виявлено порушення вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Зокрема, перевіркою встановлено, що на підставі контракту від 1 липня 2000 року №146-00-Ц, укладеного з фірмою "Кгеdиvа JVS" (Литва, м. Вільнюс), товариство надавало нерезиденту послуги по перевезенню вантажу на суму 4325 дол. США. Валютна виручка надійшла з порушенням законодавчо встановленого терміну і товариству нараховано 26 249,76 грн. пені за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків. Сума пені по трьох вищезазначених епізодах складає 26 814,59 грн.

Станом   на   01.07.2001 р.  заборгованість   у  сумі   333,40   дол.   США   при   виконанні експортного    контракту,    укладеного   з   фірмою    "Реt   Рассаgіпg",   позивач   списав   на позабалансовий рахунок і зазначена заборгованість не декларувалась.

Станом на 01.10.03 по контракту від 01.07.00 р. № 146-00-Ц, укладеного з фірмою  " Кгеdиvа JVS" (Литва, м. Вільнюс), у Позивача рахувалась заборгованість, яка не була задекларована. Станом на 01.01.01 р. по контракту від 05.07.01 № 07-200ІЕ, укладеного з фірмою "Razio" (Латвія, м. Рига), у Позивача рахувалась заборгованість, яка не була задекларована.

Зазначені обставини були предметом дослідження, а податкові повідомлення-рішення -предметом спору у справі господарського суду м. Києва № 05-5-28/3038-28/162.

           Постановою Господарського суду міста Києва від 21.12.2005 р. № 05-5-28/3038-28/162, визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000861602/0 від 27.09.2004 р., № 0000861602/1 від 01.10.2004 р., № 0000861602/2 від 13.01.2005 р., № 0000861602/3 від 25.03.2005 р., № 0000181602/3 від 25.03.2005 р., рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 17.03.2005 р. № 2236/6/25-2215.

В подальшому на підставі акта перевірки вже від 15.06.2006 р. № 375/16-20/24364528 та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято:

-  податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у Києві по роботі з великими платниками податків № 0000411620/0 від 29.06.2006 р., яким позивачу згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано пеню за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі       1 466,90 грн.;

-   рішення про  застосування штрафних  (фінансових) санкцій № 0000791620/2 від

28.11.2006 р., яким до позивача згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовано штрафні санкції у розмірі             1 466,90 грн.;

-   рішення про  застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000791620/3 від

29.01.2007 р., яким до позивача згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовано штрафні санкції у розмірі 1 466,90 грн.;

-   рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000781620/2 від

28.11.2006 р.,  яким до позивача згідно з абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" застосовано штрафні санкції у розмірі 4 709,00 грн.;

-   рішення про  застосування штрафних (фінансових)  санкцій № 0000781620/3 від

29.01.2007 р.,  яким до позивача згідно з абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" застосовано штрафні санкції у розмірі 4 709,00 грн.

Спірні рішення прийняті на підставі наступних обставин та висновків, викладених в акті перевірки від 15.06.2006 р. № 375/16-20/24364528.

За результатами попередньої документальної перевірки станом на 01.10.2003 р. у позивача (підприємства) рахувалась дебіторська заборгованість з порушенням термінів розрахунків по наступним операціям:

- по експортному контракту №146-00-Ц від 01.07.00 р., укладеному з KREDUVAJSC,LTD(Литва, м. Вільнюс) в сумі 1525,00 дол. США за надані нерезиденту послуги.

- по експортному контракту, укладеному з "PetPassaging", в сумі 333,40 дол. США.

За перевірений період встановлено надходження валютної виручки по експортному контракту № 146-00-Ц від 01.07.2000 в сумі 1525,00 дол. США (виписка обслуговуючого банку від 21.01.2005). Дебіторська заборгованість в сумі 333,40 дол. США не погашена, документів, щодо виникнення даної заборгованості не надано, згідно акта попередньої перевірки заборгованість виникла 17.03.1998 та списана підприємством 01.07.2001 (як безнадійна).

            Стан розрахунків та розрахунок пені за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" наведено в додатках до дійсного акта, сума якої становить 1.466,90 грн., нарахована за період з 01.10.2003 р. по 31.12.2005 р..

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

Застосування фінансових санкцій до резидентів і нерезидентів, винних в порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, передбачено ст. 16 зазначеного Декрету.

Перевіркою порядку та термінів декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, за перевірений період встановлено наступне.

За період, що перевірявся з 01.10.2003 р. по 31.12.2005 р. позивач не подавав до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

           В декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, передбачено декларування дебіторської заборгованості, якою визначається не отримана в установлені терміни валютна виручка у порядку, встановленому ст.1 Закону України "Про розрахунки в іноземній валюті".

В акті перевірки зазначено, що станом на 01.10.2003 р. у ЗАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" рахувались прострочені дебіторські заборгованості:

- в сумі 1 525,00 дол. США, що виникла внаслідок виконання експортного контракту від 01 липня 2000 року за №146-00-Ц з нерезидентом "KREDUVAJSC", (заборгованість встановлено актом комплексної планової перевірки № 655/16-2/24364528 від 23.09.2004 р. та підтверджено інформацією, отриманою від податкових органів Литви, про що зазначено в акті позапланової перевірки від 23.11.2004 р. № 769/10/16-2/24364528 та за вказане порушення підприємству були нараховані штрафні санкції);

-  в сумі 333,40 дол. США, що виникла внаслідок виконання експортного контракту з нерезидентом "PetPassaging"  (документів, щодо виникнень заборгованості підприємством не надано, заборгованість була встановлена актом комплексної планової перевірки № 655/16-2/24364528 від 23.09.2004 р. та зазначена в акті позапланової перевірки від 23.11.2003 р. за  № 769/10/16-2/24364528, за результатами яких підприємству були нараховані штрафні санкції).

Необхідність декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, визначена Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.07.1994 р. за № 319/94, та відповідно до зазначеного Указу суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, наявності належним їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, декларування здійснюється щоквартально.

Положенням про валютний контроль та Порядком застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо строків декларування веде до накладення штрафу в розмірі одногонеоподаткованого мінімуму за кожен день неподання.

Розрахунок штрафних санкцій за порушення строків декларування наведено в додатку № 11 до акта перевірки, розмір яких складає 4709,00 грн.

За висновками  акта  перевірки  позивачу  нараховані  пеня  за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та штраф  за порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна.

При цьому в спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000411620/0 від 29.06.2006р.вказана пеня визначена як сума податкового зобов'язання.

Згідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення.

          Таким чином, Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

У відповідності до ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно зі ст. 16 вказаного Декрету за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, стягується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, і застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визнає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Процедурою оскарження, визначеною зазначеним Законом позивач скористався.

Відповідно до пункту 1.9 ст. 1 цього Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання а погасити суму податкового боргу. Ця форма акту ненормативного характеру може застосовуватись лише щодо обов'язків у сплаті податків і зборів.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 зазначеного Закону у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у статтях 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування".

У цих статтях пеня за порушення резидентами термінів, передбачені ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а також штраф, передбачений ст. 9 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" не передбачена як один з видів податків або зборів.

Колегія суддів приходить до аналогічного висновку з судом першої інстанції стосовно того, що обов'язок резидента у сплаті пені та штрафних санкцій за порушення норм, передбачених цими Законами, не відноситься до категорії податкового зобов'язання.

Таким чином, відповідачем як контролюючим органом не може бути застосований підпункт 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" як підстава для визначення саме суми податкових зобов'язань позивачу за платежем «пеня у сфері ЗЕД», що власне ним і зроблено, оскільки, як вбачається зі спірного повідомлення-рішення, посилання на пп. 4.2.2 ст. 4 Закону №2181 воно не містить.

Враховуючи вимоги Законів України "Про систему оподаткування "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами", „Про державну податкову службу в Україні", а також Декрету КМУ. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", в компетенцію податкового органу не входить визначення пені за порушення термінів зарахування виручки резидентів в іноземній валюті та невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна як суми податкового зобов'язання платника податків.

Таким чином, колегія суддів знаходить, що у відповідача не було підстав визначати позивачу оспорюваним податковим повідомленням - рішенням суму пені за порушення ним термінів, передбачених статтею 1 Закону України "Про порядок здійснені розрахунків в іноземній валюті" та за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" як суму податкового зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 217 ГК України до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, зокрема, уповноваженими органами державної влади.

Ч. 1, 2 ст. 249 ГК України визначається право суб'єкта господарювання на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та право звернення до суду із заявою про визнання недійсним акта органу державної влади у разі прийняття таким органом акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 238 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Ст. 241 ГК України зазначає, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

            Згідно п. 5 Прикінцевих положень ГК України  положення щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, тобто після 31 грудня 2003 року.

            Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлено ст. 250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом.

При цьому адміністративно-господарська санкція вважається застосованою до суб'єкта господарювання з моменту прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

           Як вбачається з матеріалів справи, порушення, на підставі яких відповідачем застосовані штрафні санкції, мали місце у 1998-2000 роках, тоді як фінансові санкції у вигляді штрафу застосовані відповідачем 29.09.2006 року, тобто після закінчення строків застосування санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України. При цьому в акті перевірки від 15.06.2006 р.  № 375/16-20/24364528 неодноразово зазначено, що саме порушення встановлено актом перевірки від 23.09.2004 р. № 655/16-2/24364528.

           Також, в тому що стосується нарахування позивачеві пені за порушення строків надходження валютної виручки в сумі 333,40 дол. США, що виникла внаслідок виконання експортного контракту з нерезидентом "PetPassaging", суд відзначає таке.

Як зазначено в актах перевірки як від 2004 р., так і від 2006 року, вказана заборгованість списана позивачем у 2001 році як безнадійна і знята з обліку (у зв'язку із закінченням позовної давності).

Відповідно до ч. З ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням наведених фактичних обставин, а також вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що у податкового органу взагалі були відсутні підстави нараховувати пеню на заборгованість, яка списана в установленому чинним законодавством порядку (доказів зворотного відповідачем не надано), а отже не існує об'єктивно на час прийняття спірного рішення.

           Крім того,  згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. .

            Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 Встановлено, що відсутні будь-які правові підстави для стягнення з позивача штрафних санкцій, натомість є всі правові підстави для скасування оскаржуваного рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, що і було зроблено судом першої інстанції, а отже, підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається. За таких підстав апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду    м. Києва від 17.04.2007 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства „Індустріальні та дистрибуційні системи” до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними рішень необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

.

                                                                    У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованій державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків - відмовити.

           Постанову Господарського суду Господарського суду м. Києва від 17.04.2007 року–  залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:              

Судді: