Ухвала суду № 29561513, 18.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/10156/2012 Провадження № 22-ц/795/480/2013 Головуючий у I інстанції -Лямзіна Н. Ю. Доповідач - Губар В. С.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіГубар В.С.,суддів:Позігуна М.І., мамонової о.є.,при секретарі:Летуті Ю.М.,за участю:позивача ОСОБА_4, представника відповідача - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального та процесуального права.

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частин щомісяця на період навчання, але не більш як до досягнення нею 23 років, починаючи з 08.11.2012 року. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незрозумілим в частині розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивачки і не вказується, з якої саме суми підлягають стягненню аліменти, а також незрозуміло, чому аліменти підлягають стягненню з 08.11.2012 року.

Апелянт стверджує, що згідно ст. 198 СК України обов'язок батьків утримувати повнолітню дитину виникає тільки за умови можливості надання батьками такої допомоги, але він не має можливості надати зазначену допомогу, тому суд має відмовити в задоволенні позову про стягнення аліментів на період навчання доньки.

Апелянт вважає, що суд необґрунтовано не залучив до участі у справі в якості відповідача матір позивача - ОСОБА_7

Як зазначає апелянт, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, 2001 року народження, та те, що він має кредитні зобов'язання перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 65793 грн. 74 коп., тому він не має можливості надавати матеріальну допомогу ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частиною 1 статті 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.199 СК України повинен надавати матеріальну допомогу своїй дочці ОСОБА_4 на період її навчання.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.3).

Згідно довідки від 14.09.2012 року, виданої ДВНЗ Київським університетом управління та підприємництва, ОСОБА_4 з 01 вересня 2012 року навчається на I курсі за спеціальністю «Готельно-ресторання справа» на підставі контракту та за денною формою навчання (а.с. 3 зворот).

Таким чином, право повнолітньої ОСОБА_4, яка навчається, на матеріальну допомогу гарантоване їй законом, адже їй ще не має 23 років і вона потребує матеріальної допомоги. Апелянтом не доведено суду першої інстанції і не надано апеляційному суду ніяких доказів, які б підтвердили, що позивач такої допомоги на час навчання не потребує.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач є працездатною особою та працює у ТОВ „Промінвестбуд Славутич" майстром будівельних та монтажних робіт і його заробіток з травня 2012 року по жовтень 2012 року становить 3606 грн. 66 коп. На утриманні відповідача перебуває малолітня дитина і ОСОБА_6 сплачує кредит, отриманий у ПАТ КБ „Приватбанк" на придбання автомобіля у розмірі станом на 01.11.2012 року 61566,85 грн. Заборгованість по сплаті кредитних зобов"язань відсутня. (а.с. 26, 28).

Відповідач проживає окремо та участі в матеріальному утриманні своєї дочки ОСОБА_4 не приймає.

Відповідно до вимог ст. 199 СК, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Зазначена норма закону передбачає обов'язок батьків надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині саме у зв'язку з її навчанням, в т.ч. враховуючи не тільки оплату за навчання та проїзд до навчального закладу, а й вартість підручників, витрати для забезпечення побутових умов.

Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і )або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього кодексу.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Перевіряючи доводи апелянта, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів, адже саме такий розмір буде відповідати як потребам ОСОБА_4, так і потребам її батька.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані відповідачем документи, що підтверджують його матеріальний стан, склад його сім'ї і ці обставини були враховані судом при вирішенні питання про можливість надання відповідачем матеріальної допомоги повнолітній дочці у зв'язку з її навчанням та при визначенні розміру аліментів.

Посилання апелянта на те, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу дочці на період навчання та те, що таку допомогу повинна надавати і матір є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_4 навчається в навчальному закладі, який віддалений від її основного місця проживання вимагає додаткових коштів для необхідного харчування, поїздок додому, придбання одягу, засобів гігієни та інше, тобто потребує коштів для забезпечення своїх матеріальних та побутових потреб в належному рівні. Апелянтом не доведено суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду ніяких доказів про те, що мати позивача не надає їй матеріальну допомогу для отримання освіти.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом матеріального становища відповідача та призначення аліментів у завищеному розмірі не заслуговують на увагу, оскільки, розглядаючи спір районний суд повно та всебічно з'ясував обставини справи та зменшив розмір присуджених аліментів порівняно з розміром, які були заявлені у позовних вимогах з ј до 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача.

Щодо твердження апелянта стосовно незрозумілості рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, та суми, з якої підлягають стягненню аліменти, а також незрозумілості, чому аліменти підлягають стягненню з 08.11.2012 року, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з положень ст. 200 СК України аліменти стягуються у твердій грошовій сумі і/або/ у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього кодексу, тому суд першої інстанції врахував обставини, передбачені ст. 182 СК України, та визначив розмір аліментів - 1\6 частина всіх видів заробітку (доходу) відповідача за місяць, починаючи з дня звернення до суду з позовом, а саме з 08 листопада 2012 року.

Інші доводи апеляційної скарги апеляційний суд відхиляє як такі, що не мають значення по справі і не можуть вплинути на вирішення спору по суті та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено таких порушень матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: