Ухвала суду № 29548891, 28.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2013 р. м. Київ К-25265/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Стриги В.В.,позивача:Добровольської Г.Б.,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 р.

у справі №2а-20920/09/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»

до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»та Відкритого акціонерного товариства «Керамет»,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області (далі-відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2010 р. позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.03.2005 р. №0000122342/0 у частині визначення податкового зобов'язання позивачу на суму 327 521,00 грн., у тому числі податку на прибуток -204 701,00 грн. та штрафних санкцій -122 820,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт від 28.03.2005 р. №172/23-1-00191721.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.1, пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, п. 5.2.9 п. 5.2, п.5.9 ст.5, пп.7.6.4 п.7.6 ст.7, п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено скоригований валовий дохід на 3 939 000,00 грн. та завищено валові витрати на 127 537,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2004 р. на суму 1 388 791,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2005 р. №0000122342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 226 591,00 грн., у т.ч. за основним платежем -1 388 791,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 837 800,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, за наслідками якого постановою Господарського суду Донецької області від 21.12.2005 р. у справі №34/116а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р., позов останнього було задоволено, визнано недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення від 30.03.2005 р. №0000122342/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2009 р. вказані судові рішення було скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2005 р. №0000122342/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 327 521,00 грн., у тому числі 204 701,00 грн. основного платежу та 122 820,00 грн. штрафних санкцій із направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, спірним є повідомлення-рішення від 30.03.2005 р. №0000122342/0 у частині визначення податкового зобов'язання на суму 327 521,00 грн., у тому числі 204 701,00 грн. - основного платежу та 122 820,00 грн. - штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, попередніми судовими інстанціями було встановлено, що спірна сума податкового зобов'язання була визначена позивачу у зв'язку із встановленням відповідачем у ході перевірки невключення позивачем до складу валового доходу у 4 кварталі 2004 р. доходу від реалізації векселя у сумі 818 920,75 грн. та заниження скоригованого валового доходу на 3 120 100,00 грн. за 2004 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акта перевірки, станом на 21.02.2002 р. ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»мав заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності та виконані роботи перед позивачем у сумі 2 692 367,81 грн.

Вказана заборгованість була погашена шляхом часткової сплати грошовими коштами, що підтверджується випискою банка від 30.12.2004 р. на суму 996 023,92 грн., частково простим векселем від 30.12.2004 р. №643357422160 на суму 1 494 035,89 грн. у рахунок погашення зобов'язань за реалізований товар (емітованим ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»).

Згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 30.12.2004 р. №К/3012/1 простий вексель номінальною вартістю 1 494 035,89 грн., отриманий від ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», продано позивачем Відкритому акціонерному товариству «Керамет»(покупець) за 818 920,75 грн. (акт прийому-передачі цінних паперів від 30.12.2004 р. до угоди купівлі-продажу цінних паперів №К/3012/1 від 30.12.2004 р.).

Покупець, у свою чергу, провів розрахунки за отриманий вексель 13.01.2005 р. у сумі 732 139,11 грн., 28.01.2005 р. у сумі 177 103,18 грн.

Позивачем 02.02.2005 р. повернуто ВАТ «Керамет»90 321,54 грн. згідно акту звірки від 01.01.2005 р.

За наведених обставин, податковий орган дійшов висновку про наявність у позивача доходу від реалізації векселя у сумі 818 920,75 грн., що підлягає включенню до валового доходу у 4 кварталі 2004 року.

Між тим, із наведеними висновками контролюючого органу обґрунтовано не погодився суд першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом господарської операції між позивачем та ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»були товарно-матеріальні цінності та виконані роботи, а вексель від 30.12.2004 р. №643357422160 виступав як форма розрахунку.

Так, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»визначено вексель як цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Так, п.1.4 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що цінний папір -документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Порядок оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами визначено п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.

Підпунктом 7.6.2 п.7.6 ст. 7 Закону визначено, що норми цього пункту поширюються на платників податку - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Відповідно до пп. 7.6.3. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей цього пункту під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості.

Посилаючись на вказані нормативні положення, відповідач вказує на відсутність у позивача витрат при набутті права власності на вексель від 30.12.2004 р. №643357422160, зокрема, зазначає, що товарно-матеріальні цінності та послуги, у розрахунок за які було видано вексель, не є витратами у розумінні пп. 7.6.3. п.7.6 ст.7 вказаного Закону.

Із такими доводами податкового органу не може погодитись колегія Вищого адміністративного суду України виходячи з наступного.

За відсутності в податковому законодавстві окремого поняття «майно», можна застосувати визначення, наведене у Цивільному кодексі, відповідно до якого майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (стаття 190 Цивільного кодексу).

Правовий аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що товарно-матеріальні цінності та виконані позивачем роботи відповідають наведеному визначенню «майно», а відтак є витратами у розумінні пп. 7.6.3. п.7.6 ст.7 Закону.

Таким чином, висновок податкового органу про відсутність у позивача витрат за результатами господарської операції із набуття права власності на спірний вексель не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Крім того, згідно визначення, наведеного у пп.7.6.3. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продавець цінних паперів - це особа, на користь якої передається сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку, внаслідок чого виникає право власності на цінний папір.

Тобто, кваліфікаційною ознакою продавця є отримання ним як умови набуття права власності на цінний папір коштів або майна.

Відтак витрати у розмірі 1 494 035,89 грн., що становлять суму коштів, сплачену як компенсацію за надані позивачем товарно-матеріальні цінності та виконані роботи для цілей окремого обліку становлять вартість товарів (послуг), переданих продавцю цінного папера, як того вимагають положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат»задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2010 р. у справі №2а-20920/09/0570 скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.03.2010 р. у справі №2а-20920/09/0570 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.