Ухвала суду № 29548893, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-26681/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року по справі №2а-39205/09/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твин»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Твин»до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.04.2009 №0001161502/0 про визначення податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 18083,3 грн. та штрафними санкціями -1808,33грн.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування позивачем податкового кредиту оскільки на момент видачі податкових накладних контрагент позивача був платником податку на додану вартість, а здійснення платником податку технічної помилки при заповненні графи «Період виписки податкових накладних»не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 31.07.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ТОВ «Твин»з питань встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у податкових деклараціях та Додатків 5 до них, виявлених за результатами автоматизованого співставлення зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за лютий 2009 року по взаємовідносинах з ПП «Бастіон-Глоб 2008».

За результатом перевірки складено акт №1595/15-210/35349485 від 26.03.2009 на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001161502/0 від 09.04.2009, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 19891,66грн. в тому числі основний платіж -18083,33грн. та штрафні санкції -1808,33грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР внаслідок формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими ПП «Бастіон-Глоб 2008», яке на момент їх видачі не мало статусу платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що у лютому 2009 року ТОВ «Твин»отримало від ПП «Бастіон-Глоб 2008»товар та включило у декларацію за лютий 2009 року до складу податкового кредиту суму згідно податкових накладних у розмірі 90416,67грн., з них податок на додану вартість складає 18083,33грн. Приводом до проведення податковим органом перевірки стала технічна помилка ТОВ «Твин»допущенна при заповненні декларації за лютий 2009 року -у графі «Період виписки податкових накладних…»замість 02.2009 платником було зазначено 02.2008.

Судом також встановлено, що ПП «Бастіон-Глоб 2008»є платником податку на додану вартість з 06.05.2008, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ №100114401 від 06.05.2008, виданого ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

Таким чином, на момент видачі податкових накладних у лютому 2009 ПП «Бастіон-Глоб 2008» мало статус зареєстрованого платника податку на додану вартість та правомірно видавало спірні податкові накладні, що спростовує висновок податкового органу щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв