Ухвала суду № 29548868, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К-27746/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року по справі №2а-149/09/2670 за позовом Державного підприємства «ЦентрСЕПРОтепломережа»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у місті Києві, Державної податкової адміністрації України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання незаконними та скасування рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Державного підприємства «ЦентрСЕПРОтепломережа» (далі - ДП «ЦентрСЕПРОтепломережа», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі-ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, відповідач 1), Державної податкової адміністрації у місті Києві (далі-ДПА у м.Києві, відповідач 2), Державної податкової адміністрації України (далі-ДПА України, відповідач 3) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення б/н від 18.07.2008; визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 19.08.2008 №7446/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги; визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 02.09.2008 №0004952312/1; визнання незаконним та скасування рішення ДПА у м.Києві від 21.10.2008 №5151/10/25-114 про результати розгляду повторної скарги; визнання незаконним та скасування рішення ДПА України від 25.12.2008 №12781/6/250115 про результати розгляду повторної скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва б/н від 18.07.2008 та від 02.09.2008 №0004952312/1. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за належним чином оформленими податковими накладними, виданими контрагентом позивача, який на момент вчинення спірних господарських операцій знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва 13.08.2010 року звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, ст. 9 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №1732/23-12/30180988 від 07.07.2008 року, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки ДП «ЦентрСЕПРОтепломережа»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Агроспецселект ХХІ»за період з 01.04.2006 по 31.12.2006 та за результатом апеляційного оскарження, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення б/н від 18.07.2008 та від 02.09.2008 №0004952312/1, якими позивачу визначено податкові зобов'язння з податку на додану вартість у сумі 67826,00грн., у тому числі основний платіж -45217,00грн., штрафні (фінансові) санкції -22609,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 та ст. 9 Закону №168/97-ВР, внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за податковими накладними виданими ТОВ «Агроспецселект ХХІ»у відповідних періодах з квітня 2006 року по грудень 2006 року, з огляду на те, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 26.02.2007 визнано недійсними установчі документи ТОВ «Агроспецселект ХХІ», скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом не встановлено невідповідність податкових накладних, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит, вимогам п.п.7.2.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Агроспецселект ХХІ»підтверджується первинними документами та відповідачем не оспорюється.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено.

Твердження податкового органу про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на наявність судового рішення, яким скасовано державну реєстрацію ТОВ «Агроспецселект ХХІ»є помилковим, оскільки визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв