Ухвала суду № 29548150, 12.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-1870/8562/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-1870/8562/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Червоний металіст", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати рішення відповідача від 01.06.2012 року № 0000432311.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначав, що за результатами позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «Червоний металіст» з питань взаємовідносин з ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст» за лютий-квітень 2011 року Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією 10.05.2012 року складено акт № 62/22-3/34880895 та 01 червня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432311, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 116880,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 01,00грн.

Таке рішення відповідач прийняв вважаючи нікчемним правочин, укладений між позивачем та ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст», дослідивши ланцюг постачання до позивача, а саме: ТОВ «МААРА» - ТОВ «Спецбудмеханіка» - ТОВ «Збутпром» - ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст» - ТОВ «НВО «Червоний металіст», встановивши в ньому нікчемність правочину між ТОВ «МААРА» та ТОВ «Спецбудмеханіка» , пославшись на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 11.07.2011 року.

Позивач не погоджується з позицією податкового органу, оскільки товарно-матеріальні цінності, отримані ним від ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст» у лютому та березні 2011 року на суму 493928,73 грн. у тому числі ПДВ 82321,45 грн. та у квітні 2011 року на суму 207353,42 грн. у тому числі ПДВ 34558,91 грн. оприбутковані на підприємстві та передані на виробництво. Зазначені господарські операції та факт сплати податку за цими операціями підтверджуються відповідними податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, картками складського обліку. Тобто позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у зв'язку з придбанням товару за березень, квітень 2011 року, а посилання відповідача на нікчемність правочинів у четвертій ланці постачальників є безпідставним, оскільки дана обставина не впливає на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 року № 363, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що результатами позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об'єднання «Червоний металіст» з питань взаємовідносин з ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст» за лютий-квітень 2011 року Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією 10.05.2012 року складено акт № 62/22-3/34880895 та 01 червня 2012 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000432311, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 116880,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 01,00грн. ( том 1 а.с. 6, том 2 а.с.66-75).

Своє рішення відповідач прийняв вважаючи нікчемним правочин, укладений між позивачем та ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст», дослідивши ланцюг постачання до позивача, а саме: ТОВ «МААРА» - ТОВ «Спецбудмеханіка» - ТОВ «Збутпром» - ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст» - ТОВ «НВО «Червоний металіст», встановивши в ньому нікчемність правочину між ТОВ «МААРА» та ТОВ «Спецбудмеханіка» , пославшись на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м.Києва від 11.07.2011 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим ст. 20 Податкового кодексу України та суперечать вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.2 статті 198 ПКУ встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно закону.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №3 від 04 січня 2011 року ( том 1 а.с.224), укладеного між ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст» та позивачем, останнім були отримані товарно-матеріальні цінності. Зокрема, у лютому та березні 2011 року на суму 493928,73 грн. у тому числі ПДВ 82321,45 грн. та у квітні 2011 року на суму 207353,42 грн. у тому числі ПДВ 34558,91 грн., контрагентом позивача були видані податкові накладні від 01.02.2011 року, 10.02.2011 року 01.03.2011 року, 14.03.2011 року, 29.03.2011 року, 01.04.2011 року, 11.04.2011 року, 20.04.2011 року ( том 1 а.с. 16,26,62, 111, 128, 154, 227, том 2 а.с. 4). Даний товар оприбуткований на підприємстві, переданий та використаний на виробництво, що підтверджується картками складського обліку, заявками на відпуск.

Таким чином, з огляду на викладене позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені підприємством у зв'язку з придбанням ТМЦ, оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними, розрахунковими та іншими документами (накладні, рахунки, довіреності, картки складського обліку).

Щодо посилань апелянта на нікчемність даного правочину, колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Позицію відповідача стосовно дослідження передачі ТМЦ по ланцюгу постачальників наслідком якої є висновок про безтоварність господарської операції між позивачем та його контрагентом ДП «Сервісний центр» ТОВ «НВО «Червоний металіст, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року по справі № 2а-1870/8562/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-1870/8562/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.