Ухвала суду № 29547992, 15.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2013 р. Справа № 2692/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Рибачука А.І.

за участю секретаря судового засідання Дяківнич Г.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сокме» до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Сокме» звернулося 15.09.2009 року в суд з позовом до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач безпідставно виніс вказане вище податкове повідомлення-рішення №0000942301/0 від 04.02.2009 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств, з підстав неправомірного нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди, що не використовуються у господарській діяльності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд виходив з того, що приміщення придбаних позивачем складів не підпадають під випадки, коли не нараховуються амортизаційні нарахування, відтак їх вартість підлягає амортизації. Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 334/94-ВР) не пов'язує право платника податку на нарахування амортизаційних нарахувань із процесом доказуванням платниками цього податку причинно-наслідкового зв'язку між придбанням основних фондів та веденням господарської діяльності.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що ТзОВ «Сокме» в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» із внесеними змінами та доповненнями нараховувало амортизацію на основні засоби, використання яких в господарській діяльності не підтверджено. Відтак, на підставі висновків акта документальної перевірки позивача від 23.01.2009 року №49/2301/32051454, керуючись пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-111 податковим органом правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000942301/0 від 24.03.2009 року.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 28.11.2008 року по 14.01.2009 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Сокме» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт №49/2301/32051454 від 23.01.2009 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000942301/0 від 04.02.2009 року за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 10895,30 грн., в тому числі 3104,30 штрафна (фінансова) санкція.

Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено порушення позивачем пункту 8.1.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР, шляхом заниження податкових зобов'язань із податку на прибуток підприємств за перевірений період на загальну суму 7791 грн.

В пункті 3.1.3 акту відповідача «Амортизаційні відрахування» вказано, що позивачем завищені амортизаційні відрахування на загальну суму 31163 грн. шляхом їх безпідставного нарахування на вартість приміщень складів загальною площею 4962,3 кв. м., придбаних в ТОВ «Сокальський комбікормовий завод» згідно договору купівлі - продажу від 07.12.2006 року, і використання яких у господарській діяльності не підтверджено у зв'язку із непред'явлення до перевірки акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів типової форми №03-1, наявність якого передбачена наказом Мінстату України від 29.12.2005 року №352, що застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів для обліку введення їх в експлуатацію. Також відповідачем констатовано відсутність зміни цільового призначення придбаних приміщень із цехів комбікормового заводу на склади із посиланнями на пункт 8.1.2 статті 8 Закону № З34/94-ВР.

Відповідно до поданих представником позивача доказів, підставою виникнення права власності позивача на зазначене нерухоме майно є нотаріально засвідчений договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 07.12.2006 року, за яким позивачем придбано нежитлові будівлі комплексу, а саме, цегляні склади та електропідстанцію товариства з обмеженою відповідальністю «Сокальський комбікормовий завод» загальною вартістю 553336 грн. в тому числі ПДВ. Право власності на вказані склади та електростанцію зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.12.2006 року, виданий державним комунальним підприємством «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації»

У подальшому позивачем складено акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів типової форми №03-1 від 25.09.2007 року, за якими придбані нежитлові приміщення введені в експлуатацію.

Згідно з пунктом 8.2.1 статті 8 Закону № 334/94-ВР, під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду, відповідно до пункту 8.3.1 Закону № 334/94-ВР визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних вирахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів). Згідно з пунктом 8.3.4 Закону № 334/94-ВР, облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи, а за пунктом 8.3.7 амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

При цьому, пунктом 8.4.1 Закону N 334/94-ВР передбачено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів, балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також / інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Варто наголосити, що нормами п. 8.1.4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування: витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів; витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування; витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів; витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Під терміном «невиробничі фонди» розуміють капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться: капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані; капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку. Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку. До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що приміщення придбаних позивачем складів не підпадають під випадки, коли не нараховуються амортизаційні нарахування, відтак їх вартість підлягає амортизації.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем щодо придбаних приміщень будь-яких робіт із нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, як і відсутні докази використання придбаних приміщень не за цільовим призначенням, і не у власній господарській діяльності.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2009 року по справі №2а-5878/09/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Н.Г. Левицька

А.І. Рибачук

Повний текст виготовлено 22.02.2013 року.