Постанова № 29547949, 08.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року Справа № 140011/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довгої О.І.,

судді Кузьмича С.М.

судді Запотічного І.І.

секретар судового засідання Дутка І.С.

за участю представників

від позивача Палій Ю.В.

від відповідача Задорожній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року у справі № 2а-6207/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

30.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» звернувсь з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0001422320/10726 від 12.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, право на податковий кредит з податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами позивача, вказаними у акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» подало апеляційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року у справі № 2а-6207/11/1370. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова № 0001422320/10726 від 12.05.2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова, в період з 21.02.2011 року по 28.02.2011 року, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства, про що складено Акт № 215/23-2/19337475 від 20.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації ПДВ за березень, квітень, липень, вересень, жовтень, листопад 2009 року; січень, березень, квітень, травень, жовтень, грудень 2010 року та взаєморозрахунків з ПП «Загата», ПП БФ «Віалекс», ТзОВ «Союз плюс сервіс», ТзОВ «Крон-Інформ», ПП «Магнум проект», ПП «Квартал Л», ТзОВ «Іртас», ПП «Оптіма Інформ», ТзОВ «Лаватан», СК «Колос» за період з 01.12.2012 року по 31.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість - всього в сумі 261103,00 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами, зазначеними у Акті перевірки.

12.05.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 215/23-2/19337475 від 20.04.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0001422320/10726, яким відповідно до вимог п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 326378,75 грн., у тому числі основний платіж 261103,00 грн., штрафні санкції 65275,75 грн.

Оскаржувана постанова мотивована тим, що податковий кредит формується, згідно з п.п. 7.4.5, пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон про ПДВ), де передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). А тому суд прийшов до висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову, скільки позивачем не надано договорів із контрагентами, розрахункових документів, які б підтверджували факти оплати робіт та послуг за вказаними господарськими операціями та інших документів.

На підтвердження позовних вимог стосовно контрагента ТзОВ «Крон-Інформ» позивачем долучено до матеріалів справи копії:

- податкової накладної № 290154 від 29.01.2010 року на суму 198569,18 грн.;

Стосовно господарських відносин позивача із контрагентом ПП «Загата» на підтвердження позовних вимог позивачем надано копії:

- договору № 23-03/П-09 від 27.03.2009 року про соціологічні послуги, згідно якого ТзОВ «Деос Реліз» (замовник) доручає, а ПП «Загата» (виконавець) бере на себе виконання зобовязань по наданню консультаційних та соціологічних послуг та протоколів № 1 та № 2 до договору;

- податкових накладних № 0000000164 від 30.04.2009 року на суму 53270 грн., № 0000000096 від 18.03.2009 року на суму 8165 грн., № 0000000311 від 30.06.2009 року на суму 7500 грн.;

- видаткової накладної № 1448/09 від 01.10.2009 року на суму 19235 грн.;

- акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 28.01.2011 р.;

- Акта виконаних робіт від 30.04.2009 року по Договору про соціологічні послуги № 23-03/П-09 від 27.03.2009 року;

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно господарських відносин з контрагентом ПП БФ «Віалекс» позивачем надано копії:

- податкових накладних № 2372 від 30.10.2009 року на суму 10849,10 грн., № 0095 від 30.09.2009 року на суму 32427,60 грн., № 0094 від 30.09.2009 року на суму 33676,80 грн., № 0093 від 30.09.2009 року на суму 8276,40 грн., № 0092 від 30.09.2009 року на суму 8407,20 грн., № 0091 від 30.09.2009 року на суму 31170 грн., № 0089 від 30.09.2009 року на суму 12489,60 грн., № 0088 від 30.09.2009 року на суму 19740 грн., № 0090 від 30.09.2009 року на суму 19981,20 грн., № 0380 від 30.10.2009 року на суму 12555,60 грн., № 0377 від 30.10.2009 року на суму 17367,60 грн., № 0378 від 30.10.2009 року на суму 93424,80 грн., № 0379 від 30.10.2009 року на суму 80142 грн.;

- довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за вересень 2009 року та жовтень 2009 року;

- довідки про включення виконаних субпідрядних робіт;

- актів приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року та жовтень 2009 року;

На підтвердження позовних вимог стосовно господарських операцій з контрагентом ТзОВ «Союз плюс сервіс» позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та актів здачі прийняття робіт (надання послуг), що були представлені до перевірки та зазначені в Акті перевірки (т. 1, а. с. 34-35),

Позивач доводить господарські операції з ТзОВ «Іртас» податковими накладними, зазначеними в Акті перевірки, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за березень-квітень 2010 року.

На підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно господарських відносин з контрагентами ПП «Оптіма інформа», ПП «Бізнесхолдинг», ТзОВ «Екопласт Львів» позивачем надано копії:

- податкової накладної № 2372 від 30.10.2009 року на суму 10849,10 грн.;

- накладної № 2113 від 30.10.2009 року на суму 10849,10 грн.;

- податкової накладної № 5310000012 від 31.05.2010 року на суму 22020 грн.;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1, а. с. 113, 115);

- податкової накладної № 0285 від 30.04.2010 року на суму 34520 грн.;

- Акта № 0066 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На підтвердження позовних вимог стосовно господарських операцій з контрагентом ПП «Вілмат Електрик» позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних та актів здачі прийняття робіт (надання послуг), що зазначені в Акті перевірки (т. 1, а. с. 37), а також копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт № КБ-3 за жовтень 2009 року та картки рахунку: 63 Контрагенти: Вілмат Електрик ПП за 01.01.2009 року 31.12.2010 року.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи зазначеним вимогам відповідають.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищенаведеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6. п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках, є звітним та одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податків, та відсутність податкової накладної.

Такі факти матеріалами справи не підтверджені, а тому висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1, п.7.5, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними.

У Акті контролюючого органу зазначено, що перевіркою встановлено порушення « … підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) завищено податковий кредит ..» . Такий висновок податковий орган здійснив на підставі того, що по контрагентах товариствах: ПП «Загата», ПП БФ «Віалекс», ТзОВ «Союз плюс сервіс», ТзОВак», ПП «Оптіма Інформ», ПП «Бізнесхєолдінг», ПП «Вілмат Електрик», ТзОВ «Крон-Інформ» та ТзОВ «Екопласт Львів» відповідними податковими органами складено акти, де прописано нікчемність правочинів та/або у вищезгаданих контрагентів скасовано свідоцтво платника ПДВ.

Працівники контролюючого органу вважають, що угоди, укладені між ТзОВ «Деос Реліз» та ПП «Загата», ПП БФ «Віалекс», ТзОВ «Союз плюс сервіс», ТзОВ «Іртак», ПП «Оптіма Інформ», ПП «Бізнесхолдінг», ПП «Вілмат Електрик», ТзОВ «Крон-Інформ», ТзОВ «Екопласт Львів» є нікчемними в силу ст. 228 ЦК України як « правочини, які порушують публічний порядок… та спрямовані на заволодіння майном держави».

Однак, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Вказана стаття Кодексу поділяє недійсні правочини на нікчемні -недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду).

Відповідно до п.4.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд прийшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними належними та допустимими доказами.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення планової перевірки, на час проведення позапланової виїзної перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товару на користь позивача, посилання суду першої інстанції на те, що такі документи не є достатніми для підтвердження реальності операцій в обґрунтування своєї позиції є порушенням норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених підстав.

Керуючись ст. ст. 195, п.2 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року у справі № 2а-6207/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деос Реліз» задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 12.05.2011 року № 0001422320/10726 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 326 378,75 грн. ( за основним платежем на 261 103,00 грн. та штрафними санкціями на 65 275,75 грн.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачу касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Кузьмич С.М.

Запотічний І.І.