Рішення № 29533455, 20.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.13 Справа№ 914/187/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська аграрна компанія", м.Червоноград Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс", м.Червоноград Львівської області

про стягнення 751 510,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Марушко Н.В. - представник (довіреність б/н від 21.01.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська аграрна компанія" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" про стягнення 751 510,00 грн.

Ухвалою суду від 18.01.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.01.2013р. В судовому засіданні 30.01.2013р. оголошено перерву до 20.02.2013р.

Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні 30.01.2013р. подано клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. Крім того, представник позивача подав через канцелярію суду клопотання вх. №4833/13 від 20.02.2013р., в якому зазначив, що позивач не може надати суду для розгляду оригінали додатків долучених до позову, оскільки такі передано на тимчасове зберігання колишньому директору ТзОВ "Західноукраїнська аграрна компанія", місцезнаходження якого на даний час невідоме.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву вих. №28 від 19.02.2013р. (вх. №4713/13 від 19.02.2013р.), в якому проти позовних вимог заперечив повністю та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому відповідач посилається на те, що ТзОВ "Євро-Комерс" коштів по договору зберігання товару №0000003 від 03.01.2012р. від позивача не отримувало, товар на зберігання не передавався, про наявність листів №57/1 від 17.02.2012р. та №57/2 від 18.02.2012р. щодо виправлення помилок в платіжних дорученнях відповідачу стало відомо лише після отримання позовної заяви.

Крім того, у вищенаведеному відзиві представник відповідача просить суд слухати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

встановив:

03.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" (надалі -зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська аграрна компанія" (надалі - поклажодавець) було укладено договір зберігання товару №0000003, за умовами якого зберігач зобов'язується прийняти на зберігання майно (надалі - товар), а поклажодавець передати товар, згідно акту приймання-передачі товару та оплатити зберігачу винагороду, згідно встановлених рахунків.

Згідно п. 4.1. договору за зберігання товару поклажодавець сплачує зберігачу передоплату у розмірі 751 510,00 грн. в тому числі ПДВ.

За умовами п. 7.2. та п.7.3. договору поклажодавець має право в будь-який час забрати весь переданий на зберігання товар, а цей договір розірвати достроково, повідомивши про це зберігача за 10 днів у письмовій формі. У випадку дострокового розірвання даного договору покладжодавець має право вимагати від зберігача повернення передоплати у розмірі вказаному в пункті 4.1. цього договору.

Позивач стверджує, що ним на виконання договору №0000003 від 03.01.2012р. здійснено передоплату в сумі 751 510,00 грн. в тому числі ПДВ, шляхом перерахування даної суми на поточний рахунок відповідача. Зазначає, що підтвердженням здійснення передоплати є платіжні доручення: №61 від 16.02.2012р. на суму 400 000,00 грн. в призначенні платежу якого помилково вказано - оплата за товар згідно накладних за січень 2012р. та №69 від 17.02.2012р., в призначенні платежу якого помилково вказано оплата зберігання товарів за договором зберігання №6.

Позивачем в надісланих відповідачу листах №57/1 від 17.02.2012р. та №57/2 від 18.02.2012р. було повідомлено, що правильним слід вважати призначення платежу - оплата за зберігання товару згідно договору зберігання товару №0000003 від 03.01.2012р.

Також, позивач стверджує, що вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаним між позивачем та відповідачем станом на 01.10.2012р.

Посилаючись на ст.ст. 509, 526, 936 ЦК України, ст.173 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача 751 510,00 грн. боргу.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Позивач згідно укладеного між сторонами договору зберігання № 0000003 від 03.01.2012р. товар на зберігання відповідачу не передавав, що підтвердили представники сторін в судовому засіданні 30.01.2013р.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт здійснення ним передоплати в сумі 751 510,00 грн. на поточний рахунок відповідача.

Посилання позивача на те, що в платіжних дорученнях №61 від 16.02.2012р. та №69 від 17.02.2012р., помилково вказано призначення платежу є безпідставним, оскільки позивач не надав доказів надсилання відповідачу листів №57/1 від 17.02.2012р. та №57/2 від 18.02.2012р. щодо допущених помилок в платіжних дорученнях.

Безпідставним, на думку суду, є посилання позивача на підтвердження наявності заборгованості підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2012р., оскільки із вказаного акту звірки не вбачається, що відображена в ньому сума заборгованості виникла на підставі договору зберігання № 0000003 від 03.01.2012р.

Крім того, у розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами, але такий акт сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками, актами тощо.

В наявному у матеріалах справи акті звірки взаєморозрахунків, не зазначено первинних документів, на підставі яких виникло зобов'язання у відповідача заплатити позивачу кошти в сумі 751 510,00 грн. Отже, суд вважає, що зазначена сума боргу, якщо така існує, могла виникнути на підставі інших зобов'язань між сторонами, що не є предметом даного спору.

За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, відтак у задоволенні позову про стягнення 751 510,00 грн. боргу, згідно укладеного договору зберігання товару №0000003 від 03.01.2012р., слід відмовити.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.01.2013р. було відстрочено сплату позивачем судового збору до прийняття судового рішення у справі, станом на 20.02.2013р. позивач доказів сплати судового збору не подав, відтак судовий збір, який підлягав би сплаті при поданні позову, відповідно до ст.49 ГПК України, слід стягнути з позивача в дохід Державного бюджету повністю.

Керуючись ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 11, 526, 627, 629, 509, 936 ЦК України, ст.174 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська аграрна компанія" (юридична адреса: 80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 19; поштова адреса: 79066, м.Львів, вул.Зубрівська, 25а/33, код ЄДРПОУ 32018144) в дохід Державного бюджету 15 030,20 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 25.02.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.