Ухвала суду № 29531087, 12.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3798/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 березня 2012 року №0000032353,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29 березня 2012 року №0000032353.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «МІО» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 12.03.2012 року №27/23-011/00951770.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 186.3 ст. 186, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2011 року на 222961,84 грн.

В обґрунтування завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «МІО», оскільки останній за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджується актами від 18.10.2011 року №1113/23-300/31043636, від 19.10.2011 року №1115/23-300/31043636, від 25.10.2011 року №1120/1/23-300/31043636 про неможливість розпочати перевірку. Крім того, в акті перевірки відповідач зазначає, що між контрагентом позивача (суборендар) та ФО-П ОСОБА_2 (орендар) був розірваний договір суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2008 року №004 з 31 липня 2011 року; згідно звіту за формою 1-ДФ за ІІ квартал 2011 року загальна кількість працюючих на ПП «МІО» складає 0 осіб. Також, під час аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів відповідачем встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, відсутність відкритих поточних рахунків в банках (інших фінансових установах), виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

29.03.2012 року Миронівською міжрайонною ДПІ Київської області ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0000032353, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 334443,00 грн., у тому числі за основним платежем 222962,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 111481,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ПП «МІО».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 серпня 2011 року між позивачем (покупець) та ПП «МІО» (постачальник) укладено договір поставки № 419/т (а.с. 98). Згідно умов вказаного договору, постачальник передає, а покупець приймає макуху соняшникову високопротеінову.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані рахунки-фактури (а.с. 62-68), видаткові накладні (а.с. 69-75), податкові накладні (а.с. 76-82), товарно - транспортні накладні (а.с. 48-61).

На підставі зазначених документів позивачем був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Розглядаючи реальність господарської операції позивача з ТОВ «МІО», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Так, пунктом 3.3 договору поставки № 419/т встановлено, що датою поставки товару вважається дата переоформлення чи завозу товару на елеватор, що підтверджується реєстром надходження зерна.

Вказана умова договору визначає місце, де право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від продавця до покупця. Тому, саме з моменту внесення записів про надходження товару до реєстру надходження зерна, обов'язок постачальника за договором поставки вважається виконаним.

Проте, позивачем не надано суду реєстру надходження зерна, що не уможливлює встановити факт передачі товару.

Колегія суддів не приймає до уваги книгу приходу, оскільки з останньої не вбачається місце її складання (найменування та адреси елеватора).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних не є належним доказом передачі товару, оскільки вони не містять даних щодо прізвища та ініціалів особи, яка прийняла товар, номеру, дати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, за наслідками співставлення наданих позивачем товарно - транспортних накладних та видаткових накладних встановлена розбіжність місця прибуття товару, а саме в товарно - транспортних накладних пунктом розвантаження зазначено м. Таврійськ, а місцем складання видаткових накладних зазначено м. Миколаїв, що також унеможливлює встановити факт поставки товару.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних про перевезення товару ПП «Романюк», ПП «ОСОБА_3.» не містять інформації щодо прізвища, імені, по-батькові посадової особи ПП «МІО», яка передала товар, дати та номеру довіреності на підставі якої отримано товар, даних щодо договору за яким здійснювалось перевезення, конкретизованої адреси пункту навантаження та розвантаження товару.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Проте, надані позивачем копії товарно-транспортні накладні (а.с. 49 - 60) не підписані посадовою особою ПП «МІО» (вантажовідправник) , тому не можуть бути належним доказом відвантаження та перевезення вантажів.

Відповідно до пункту 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Позивачем також не були надані дорожні листи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, в частині не виписання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «МІО».

Пунктом 5.1 договору поставки № 419/т передбачено, що якість товару, який постачається підтверджується свідоцтвом якості, що видане елеватором відповідного товару за встановленою формою. Кожна партія товару повинна супроводжуватися свідоцтвом якості.

Копій свідоцтв якості на придбаний товар, які ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» повинно було отримати разом з товаром, позивачем також не надано.

Крім того, операції з поставки товарів від ПП «МІО» не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності ресурсів, які економічно необхідні для виконання постачання про що свідчить відсутність: технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень.

Відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МІО»від 4 листопада 2011 року № 408/23-325/31043636, загальна чисельність працюючих на ПП «МІО» згідно з даними декларації 1-ДФ - 2 особи, за цивільно-правовими договорами -0 осіб. Фактичне місцезнаходження ПП «МІО» не встановлено. Договір суборенди приміщення площею 24 кв. м. за юридичною адресою ПП «МІО» було розірвано 31 липня 2011 року. На неодноразові запити податкового органу документів щодо фінансово-господарських із ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» ПП «МІО» не надано. Декларацію з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року ПП «МІО» подано з прочерками, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності та засобів для її здійснення.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП «МІО» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, товари отримані за цими господарськими операціями не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, податкові накладні не можуть вважатися первинним документами для цілей ведення податкового обліку, а тому позивач неправомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ПП «МІО».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкового повідомлення - рішення від 29 березня 2012 року №0000032353.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 18.02.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: В.О. Аліменко

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.