Постанова № 29528249, 11.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 лютого 2013 року 12 год. 22 хв. № 2а-14735/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 11 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 жовтня 2012 року надійшов позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (також далі за текстом - позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 07 серпня 2012 року № 0000302320 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та нарахував штрафні (фінансові) санкції (штраф) у загальному розмірі 2003818,50 грн.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24 грудня 2012 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про об'єднання в одне провадження адміністративних справ.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 листопада 2012 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складено відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 18 по 20 липня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 20 липня 2012 року № 716/40-50/23-20/25394566 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року у розмірі 1335879,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

На підставі акту перевірки, 07 серпня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1335879,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 667939,50 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказане рішення залишено без змін.

Суд не погоджується з доводами позивача та його представників щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за

дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ході перевірки виявлено, що станом на 20 липня 2012 року, за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за березень-квітень 2012 року податкових накладних, не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту стало здійснення експортних операцій.

За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, виявлено наявність розбіжностей у податковій звітності.

У результаті перевірки правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у податковій декларації з ПДВ за березень 2012 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, виявлено факт безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за березень 2012 року сум ПДВ у розмірі 1335879,52 грн., зазначених у податкових накладних, виписаних приватним підприємством "Антарес" (також далі за текстом - ПП "Антарес").

Завищення суми податкового кредиту призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у розмірі 1335879,52 грн.

Зокрема, з наявної у матеріалах копії акту від 20 червня 2012 року № 610/40-50/23-20/25394566 про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у період із 01 по 29 лютого 2012 року, вбачається, що позивачем завищено суму від'ємного значення за березень 2012 року на суму ПДВ у розмірі 1335879,00 грн.

У матеріалах справи також міститься копія акту від 13 червня 2012 року № 152/22-6/32150232 про неможливість проведення зустрічної звірки даних контрагента ПП "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин з позивачем, відповідно до якого, останню податкову декларацію з ПДВ вказаним підприємством подано за лютий 2012 року. В акті також зазначено, що ПП "Антарес" відсутнє за місцезнаходженням.

Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, у березні 2012 року одним із покупців ПП "Антарес" був позивач, який включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1335879,52 грн. Однак, ПП "Антарес" податкову декларацію з ПДВ за березень 2012 року до податкового органу не подало.

З наявної у матеріалах справи копії контракту № 4500613312, укладеного 07 березня 2012 року між позивачем та ПП "Антарес" (також далі за текстом - контракт), вбачається, що ПП "Антарес" зобов'язалось поставити, а позивач - прийняти та сплатити відповідний товар.

Згідно з п. 2.4 ст. 2, п. 4.8 ст. 4 контракту, позивач здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок ПП "Антарес". Позивач зобов'язався здійснювати оплату кожної партії товару протягом 2 (двох) банківських днів після поставки йому товару і отримання від ПП "Антарес" наступних документів: рахунку на оплату вартості отриманого товару, якісних посвідчень на товар, виданих лабораторією заводу-виробника з вказаними показниками безпеки, видаткових накладних на відповідну кількість товару та податкових накладних на всю вартість поставленого товару.

Всі цистерни повинні супроводжуватись документами: товарно-транспортною накладною встановленого зразка з оригінальною печаткою відправника (всі поля мають бути заповнені), у випадку супроводу вантажу експедитором відправника - відрядним посвідченням експедитора з оригінальною печаткою відправника, посвідченням якості із вказаними показниками безпеки, санітарно-гігієнічним висновком, санітарним паспортом автомобіля, санітарною книжкою водія, довідкою про санітарну обробку автоцистерни, протоколом випробувань, що діє на показники безпеки. В разі відсутності вказаних документів відвантаження не відбувається.

Тобто, у контракті визначено чіткий перелік документів, які є підтвердженням фактичного здійснення поставки.

У ході судового розгляду справи представниками позивача надано копії рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень, виписок по рахунку позивача, свідоцтв про атестацію продукції (посвідчень про якість), довідок про санітарну обробку автоцистерн та висновку державно-санітарно-епідеміологічної експертизи. Інших документів суду не надано.

У ході перевірки також виявлено, що суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виписаних ПП "Антарес", позивачем відображені у реєстрі отриманих податкових накладних та враховані при оподаткуванні шляхом включення їх до складу податкового кредиту у розмірі 1335879,52 грн. (податкова декларація з ПДВ від 19 квітня 2012 року № 9020427290).

Згідно з п. 185.1 ст. 185, підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній у період, за який проводилась перевірка), об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту за березень 2012 року суму ПДВ у розмірі 1335879,52 грн., оскільки наявність податкових накладних хоча і є обов'язковою, однак не єдиною умовою для правомірного формування податкового кредиту. Зокрема, у разі відсутності об'єкту оподаткування відсутнє право платника податків на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, завищення позивачем суми податкового кредиту за березень 2012 року та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України (Секретар судової палати ВАСУ Олександр Нечитайло: "Кількість податкових спорів у адміністративних судах стрімко зростає", 19 квітня 2012 року, http://www.vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_t=rec&id=2256&fp=31), право на податковий кредит з ПДВ виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому, операція з придбання повинна бути реальною, тобто здійснюватись не тільки на папері, а насправді, повинна мати місце об'єктива зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту, а не виключно за рахунок економії на сплаті податків.

Саме в цьому контексті при розгляді судових спорів повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ. Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим навіть бездоганно оформлений документ (наприклад, податкова накладна) не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 07 серпня 2012 року № 0000302320.

2. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2013 року