Рішення № 29526216, 11.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2013 р.Справа № 922/106/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Слобожанська Будівельна Компанія", м. Харків до Закритого акціонерного товариства "Автоторгова Група "Спецтехніка", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Коваль О.П. (дов. б/н від 31.07.2012р.).

Представник відповідача - Корнева О.С. (дов. № 1267 від 10.09.2012р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Слобожанська Будівельна Компанія" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Автоторгова Група "Спецтехніка", в якій просить суд стягнути з відповідача 7 977,62 грн. грошових коштів, посилаючись на те, що позивачем 31.10.2012 року помилково було здійснено платіж на рахунок відповідача у справі - ЗАТ "АТГ "Спецтехніка" №26000036109800 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005 в розмірі 7 958,00 грн., з призначенням платежу: сплата за ноутбук та зв'язку з тим, що вищевказаний платіж призначався не відповідачу, а іншому підприємству, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти 7 977,62 грн., внаслідок чого звернуся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2013 року порушено провадження у справі №5023/106/12, розгляд справи призначено на 23.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2013 року, розгляд справи відкладено до 11.02.2013 року.

Представника позивача в процесі розгляду справи за вх№5216 від 11.02.2013 року надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких позивач розмежував позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 7 958,00 грн. помилково перерахованих коштів та 3% річних в сумі 19,62 грн.

В судовому засіданні 11.02.13 р. підтримує позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду 11.02.2013р. надав пояснення по справі, в яких свої вимоги додатково обгрунтовував нормами ст. 1212, 1214 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2013 року заперечує проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 2459 від 22.01.2013 р.), вказуючи на те, що спірні грошові кошти потрапили на рахунок підприємства відповідача саме через халатне відношення своїх службових обов'язків працівників позивача. Крім того, звертає увагу на те, що відповідно до постанови Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківської області на всі рахунки Закритого акціонерного товариства "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" було накладений арешт, а тому як зазначає відповідач, останній не має ні якої можливості здійснити повернення позивачу ніби-то помилково перерахованих грошових коштів..

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з відповідним позовом посилається на те, що 31.10.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Слобожанська Будівельна Компанія" помилково було здійснено платіж на рахунок відповідача у справі - ЗАТ "АТГ "Спецтехніка" №26000036109800 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005 в розмірі 7 958,00 грн., з призначенням платежу: сплата за ноутбук та у зв'язку з тим, що даний платіж призначався не відповідачу, а іншому підприємству, позивач 20.11.2012 року звернувся до відповідача з претензією про повернення помилково перерахованих коштів, однак відповідач вищевказані кошти не повернув, в зв*язку з чим, позивач керуючись нормами ст. 1212 ЦК України звернувся до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Приписами ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.

Відповідно п. 1.23 ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. №22 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976) неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 передбачено, що кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, кошти в сумі 7 958,00 грн. були дійсно перераховані позивачем на рахунок Закритого акціонерного товариства "Автоторгова Група "Спецтехніка", м. Харків №26000036109800 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, що підтверджується випискою по рахунку 26005000092221АТ "Ерсте Банк" Харківське відділення № 9., та беручи до уваги, що вищевказані грошові кошти були помилково перераховані на рахунок відповідача, про що свідчить відсутність між сторонами будь-яких домовленостей, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення відповідних цивільних прав та обов*язків, в зв*язку з чим, відповідач в даному випадку є неналежним отримувачем грошових коштів в розмірі 7 958,00 грн..

Враховуючи, що станом на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду грошові кошти в розмірі 7 958,00 грн.. перебувають на рахунку відповідача, тому, з огляду на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з Закритого акціонерного товариства "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" помилково перерахованих грошових коштів в розмірі 7958,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на постанову Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківської області, відповідно якої на всі рахунки Закритого акціонерного товариства "Автоторгова група "СПЕЦТЕХНІКА" було накладено арешт та в зв*язку з чим, відповідач не має можливості повернути відповідні грошові кошти є безпідставним, оскільки накладення арешту на рахунки відповідача не звільняє відповідача від відповідальності щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 19,62 грн., господарський суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на приписи ст. ст. 536, 1214 ЦК України просить стягнути 3 % річних в розмірі 19,62 грн. та нарахування при цьому здійснює згідно положень ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, позивач, посилаючись одночасно на ст. 536 та 625 ЦК України, не зважає на те, що проценти, передбачені ст. 536 ЦК України та проценти, передбачені ст. 625 ЦК України є різними правовими явищами, у зв'язку з чим кожний із названих видів процентів застосовується за наявності відповідних підстав, які є різними (неповернення (зберігання) та використання грошових коштів і прострочення виконання грошового зобов'язання).

Враховуючи, що в силу приписів ст. ст. 173, 174 ГК України між сторонами у справі відсутні будь-які господарські зобов*язання з приводу спірних правовідносин, в зв*язку з чим, суд зазначає про відсутність правових підстав у позивача нараховувати до стягнення 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки кошти в розмірі 7 958,00 грн. перераховані з вини самого позивача та в силу приписів ст. 1212 ЦК України за своєю правовою природою являються безпідставно отриманими відповідачем грошовими коштами, на які дія норм ст. 625 ЦК України не поширюється.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Національного Банку України від 21.01.2004р. № 22, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Автоторгова група "Спецтехніка" (61054, Харківська область, місто Харків, Московський район, вулиця Академіка Павлова, буд. 120-А, код 30884849, р/р 26005036109805 в АТ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша слобожанська будівельна компанія" (61051, Харківська область, м. Харків, Дзержинський район, вулиця Олексіїівська, буд.14 А, квартира 178, код 37188826, р/р 26005000092221 в АТ "Ерсте Банк", МФО 380009) - 7 958,00 грн. помилково перерахованих коштів, витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.