Рішення № 29526213, 06.02.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2013 р.Справа № 922/309/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Запоріжжя", м. Запоріжжя до Закритого акціонерного товариства "Транссєрвіс", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Єгорушкин В.В. (дов. № 1 від 15.01.2013р.).

Представник відповідача - Стасєва Т.М. (дов. б/н від 04.02.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Запоріжжя" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Транссєрвіс", в якій просить суд стягнути з відповідача 11 000,00 грн. заборгованості , пеню в сумі 275,75грн., 3%річних в сумі 55,15 грн. та судові витрати, посилаючись на укладення договору поставки №К-3894 від 01.11.2012 року відповідно до якого позивач постави відповідачеві 3 тони крихти графітованої КГ-1 на підставі видаткової накладної №РН-0000387 від 02.11.2012 року на загальну суму 11000,00 грн. та виставив відповідачеві рахунок на оплату №СФ-000503 від 01.11.2012 року, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, не здійснив.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2013 року порушено провадження у справі №922/309/13, розгляд справи призначено на 06.02.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2013 року зазначає про сплату суми основної заборгованості відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, згідно платіжних доручень №910 від 05.02.2013 року в сумі 5 500,00 грн. та №876 від 04.02.2013 року в сумі 5 500, 00 грн. В судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в частині нарахування пені, 3% річних та судових витрат, через канцелярію господарського суду 06.02.2013р. надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.02.2013 року надав заяву, де зазначає про сплату основної заборгованості та визнає позовні вимоги в частині нарахування пені та 3% річних в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх. № 4263 від 04.02.2013р. надав документи для долучення до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 листопада 2012 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток - Запоріжжя" (постачальник) та відповідачем Закритим акціонерним товариством "Транссєрвіс" (покупець) укладено договір поставки №К-3894.

Згідно з умовами п.1.1. договору, постачальник за цим договором зобв*язується передати у власність покупця товар, номенклатура, кількість і ціна якого визначається згідно накладних, рахунків- фактури, які являються невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2., п.3.3. сторонами визначено, що оплата здійснюється прямим банківським переводом грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% оплати з відстрочкою платежу на протязі десяти банківських днів з моменту поставки товару. Постачальник зобов*язаний вказати у рахунку - фактурі номер договору. При не виконання даної умови постачальником, оплата рахунка покупцем може не здійснюватися до тих пір, поки постачальник не уточнить номера договору. Причому відсутність номеру договору в рахунку не тягне негативних наслідків для покупця (визнання рахунку недійсним, зміни ціни товару, збільшення строку поставки, нарахування штрафних санкцій).

Пунктом 10.1 договору сторонами передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих зобов'язань.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару по видатковій накладній №РН-0000387 від 02.11.2012 року на 11000,00 грн. та виставив відповідачеві рахунок на оплату №СФ-000503 від 01.11.2012 року.

Відповідний товар був отриманий відповідачем через його представника, що діяв за довіреністю №5890 від 02.11.2012 року, однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не здійснив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 11 000,00 грн., в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із позовною заявою за захистом порушених прав.

Під час розгляду справи по суті позивачем в судовому засіданні 06.02.2013 року зазначено про сплату суми основної заборгованості відповідачем після звернення позивача з позовом, згідно платіжних доручень №910 від 05.02.2013 року в сумі 5 500,00 грн. та №876 від 04.02.2013 року в сумі 5 500, 00 грн., в зв*язку з чим, позивач просить суд в цій частині позовних вимог припинити провадження у праві на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Судом враховано п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 11000,00 грн. заборгованості, згідно п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.7.2. договору за прострочення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який нараховується пеня, від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочки.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд зазначає, що договір поставки №К-3894 від 01.11.2012 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства та враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем продукції, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 275,75 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 55,15 грн. за період з 16.11.2012 року - 16.01.2013 року.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 55,15 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 19 333,09 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссєрвіс" (61038, Харкіська область, м. Харків, вулиця Маршала Батицького, буд. 4, код 30428944, р/р № 26000002331809 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток - Запоріжжя" (69091, Запорізька область, місто Запоріжжя, Орджонікідзевський район, вулиця Нижньодніпровська, буд. 8, код 36911825, р/р 26001055703365 у філії ЗРУ ПАТ КБ "Приватбанк") - 275,75 грн. пені, 3%річних в сумі 55,15 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити по п.1-1 ст.80 ГПК України

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.