Постанова № 29522425, 17.01.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 січня 2013 р. № 12772/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Пузовікової К.І.

представника позивача -Шутя О.Я.

представника відповідача - Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 27.07.12 р. № 0001222201 та № 0001232201, якими позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток та штрафні санкції.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 13.07.2012р. №1329/22-106/00209740 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДУ «НІОХІМ» з питання правильності визначення податного зобов'язання з податку на прибуток, авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, частини чистого прибутку (доходу) та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фінвестбуд» за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.» ДПІ у Київському районі м. Харкова ХО ДПС прийняті спірні податкові повідомлення - рішення від 27.07.12 р. № 0001222201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 85.466, 00 грн., з яких 68.372, 00 - основний платіж, 17.094, 00 грн. - штрафні санкції, та № 0001232201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) у розмірі 34.570, 00 грн., з яких 27.656, 00 грн. - основний платіж, 6.914 грн. - штрафні санкції. Позивач стверджує, що вказані податкові повідомлення - рішення безпідставні та такі, що прийняті всупереч чинному законодавству, а тому підлягають скасуванню. Висновки, зроблені в акті перевірки від 13.07.2012 року №1329/22-106/00209740, на думку позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки норма ст.228 та ст. 216 ЦК України податковим органом використана невірно. Так, висновок щодо недійсності правочинів, укладених між ДУ «НІОХІМ» та ТОВ «Фінвестбуд», зроблений на підставі матеріалів перевірки ТОВ «Фінвестбуд», а саме: акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 10.03.2011 року №218/23-104/350726690. Однак, за судженням позивача, наслідки недійсності правочину, стосуються саме ТОВ «Фінвестбуд» та його контрагентів, ані в якому разі не ДУ «НІОХІМ». Несплата податків постачальником за договорами (у тому числі у разі ухилення від сплати), за яким ДУ «НІОХІМ» не є стороною, не впливає на формування валових витрат по операціях за договором між ДУ «НІОХІМ» та ТОВ «Фінвестбуд». Правовідносини між ДУ «НІОХІМ» та ТОВ «Фінвестбуд» здійснювалися за належно оформленим договором, укладеним відповідно до вимог ст.837 ЦК України, з дотриманням всіх вимог ст.203 ЦК України. Під час укладання, виконання та здійснення остаточного розрахунку за договором підряду №3810С від 05.06.2010 року, ТОВ «Фінвестбуд» мало дійсне, не анульоване свідоцтво платника ПДВ. ДУ «НІОХІМ» має усі необхідні документи, у тому числі - податкові накладні, які підтверджують належне укладання та виконання сторонами правочину та ведення податкового обліку у відповідності до норм податкового законодавства. Однак, відповідачем під час проведення перевірки первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ «Фінвестбуд» не перевірялись. Таким чином, договір №3810С від 05.06.2010 року між ДУ «НІОХІМ» та ТОВ «Фінвестбуд» укладено з додержанням вимог ст. 203 ЦК України, є правомірним та таким, що спрямований на досягнення економічної вигоди, а висновки акту перевірки є безпідставними та нормативно необґрунтованими, а отже податкові повідомлення - рішення прийняті на їх підставі є такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, позов ДУ «НІОХІМ» не визнав. Правом надати письмові заперечення на позов не скористався.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на правомірність висновків перевірки та обґрунтованість прийнятих ДПІ рішень.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Державна установа "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 00209740, (місцезнаходження: вул. Мироносицька, буд. 25, м. Харків, Харківська область, 61002) (а.с.11-12).

З 26.07.1993 року №12 підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на день складання акту перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова, правонаступником якої є ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

На підставі службового посвідчення серії УХК № 012462 , виданого ДПА у Харківській області Миронцем О.В. - головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та згідно з п.п.20.1.4 ст.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.06.2012р. № 631, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Державної установи «Державний науково - дослідний і проектний інститут основної хімії» з питання правильності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів, частини чистого прибутку (доходу) та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фінвестбуд», код за ЄДРПОУ 35331483, за період: з 01.07.2009р. по 31.12.2010р.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки оформлені актом від 13.07.2012 року №1329/22-106/00209740 (а.с.19-35).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ДУ «НІОХІМ», при здійсненні господарської діяльності:

- ч.5 ст. 203, ч.1,ч.2 ст.215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДУ «НІОХІМ» з ТОВ «Фінвестбуд»;

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 61.458 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010 р. на 61.458 грн.;

- п.п.7.8.1, 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету на загальну суму 27.656 грн. у т.ч. за 3 квартал 2010 р. на 27.656 грн. та авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів на загальну суму 6.914 грн., у т.ч. за 3 квартал 2010р. на 6.914 грн.

Керуючись правилами, визначеними ст.55 та пп. 56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ДУ «НІОХІМ» відносно прийнятих ДПІ податкових повідомлень-рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками розгляду скарги підприємства позивача від 09.08.2012 року №977 (а.с.113-116), Рішенням ДПС у Харківській області від 05.10.2012 року №5003/10/10.2-17 (а.с.117 ) у задоволені скарги відмовлено, а податкові повідомлення - рішення від 27.07.12 р. №№ 0001222201, 0001232201 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням ДПС у Харківській області позивачем подано повторну скаргу від 15.10.2012 року №ю.р.-1204 (а.с.118-121), за результатами розгляду якої Рішенням ДПС України від 07.11.2012 року №4816/0/61-12/0-215 (а.с.122-123) у задоволені скарги відмовлено, а податкові повідомлення - рішення від 27.07.12 р. №№ 0001222201, 0001232201 залишено без змін.

Завершивши процедуру адміністративного оскарження, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 13.07.2012 року №1329/22-106/00209740 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

З наявних у справі документів вбачається, що між ТОВ «Фінвестбуд»-(виконавець) та ДУ «НІОХІМ»-(замовник) було укладено договір №3810С від 05.07.2010 року, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати робочу документацію заводу кальцинованої соди м. Павлоград Республіка Казахстан Хімводоочистка (а.с.45-48).

Виконання умов вказаного договору підтверджується податковою накладною від 03.09.2010 року №37106 на суму з ПДВ 295.000,00 грн. (а.с.65), актом №1 здачі-приймання від 03.09.2012р. (а.с.54), кошторисом (а.с.51), карткою рахунку (а.с.55), супровідним листом з переліком креслень (а.с.56-59), переданих ТОВ «Фінвестбуд», наявністю креслень по проектуванню Хімводоочистки заводу кальцинованої соди м. Павлоград Республіка Казахстан. РД, яка придбана у ТОВ «Фінвестбуд», використана ДУ «НЮХІМ» для виконання умов договору № 636 від 12.05.2008 р., що підтверджується актами передачі-прийомки виконаних робіт, підписаними від АТ «Алюміній Казахстану» м. Павлоград Республіки Казахстан.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у повному обсязі в безготівковій формі, про що свідчать виписки із банку (а.с.104-105).

При укладанні договору № 3810С від 05.07.2010 року, ТОВ «Фінвестбуд» було надано позивачу ліцензію, яка підтверджує право останнього на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (а.с.52-53).

Укладання договору №3810С від 05.07.2010 року обумовлено метою господарської діяльності, а саме: використанням робочої документації для виконання умов договору №636 від 12.05.2008 року, укладеного між ДУ «НІОХІМ» та АТ «Алюміній Казахстану» м. Павлоград Республіка Казахстан (а.с.73).

Відповідно до умов цього договору, ДУ «НЮХІМ» є «Виконавцем» по розробці Документації згідно Завдання на розробку робочого проекту. Завдання та розрахунок вартості виконання робочого проекту Павлоградського содового заводу міцністю 400 тис.т/рік, які є додатками до Договору Х«636 від 12.05.2008р, розробка робочої документації Хімводоочистка, входить до переліку проектних робіт на Котельне устаткування.

Враховуючи наведене та оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що відповідачем не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

За таких підстав, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо відсутності реальності настання юридичних наслідків за укладеними між позивачем та його контрагентом правочинів, спростовуються витребуваними судом та приєднаними до матеріалів справи копіями первинних документів.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності укладених у перевіреному періоді правочинів суд зауважує, що згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вивчивши акт перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень та перевіривши викладені в цьому акті доводи суб'єкта владних повноважень зібраними доказами, суд дійшов висновку, що ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді.

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність відображення в податковому обліку господарських операцій між ТОВ «Фінвестбуд та ДУ «НІОХІМ» та неправомірність формування валових витрат є акт ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 10.03.2011 року №218/23-104/350726690 від 10.03.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Фінвестбуд» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року».

Разом з тим, відповідно до ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд також відзначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем - ДУ «НІОХІМ» та його контрагентом. Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ДУ «НІОХІМ» порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Суд також відзначає, що згідно зі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до "Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах", що затверджене Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.12.2001р. №386, зареєстроване в МЮУ 16.04.2002р. №370/6658, яке діяло на час виникнення спору, затвердження порядку розподілу прибутку, строку і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), питання про затвердження розміру дивідендів належить до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства.

Рішення про виплату дивідендів оформлюється протоколом, що містить дані про: розмір дивідендів, що припадає на одну акцію; дату початку та закінчення виплати дивідендів (у разі виплати дивідендів грошима) або термін початку та закінчення приймання заяв від акціонерів у разі їх згоди на направлення нарахованої кожному з них суми дивідендів на збільшення розміру статутного фонду (у разі виплати дивідендів акціями); спосіб виплати дивідендів; порядок виплати дивідендів.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Оподаткування дивідендів врегульовано п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

Виходячи зі змісту вказаних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які для даних правовідносин є спеціальними, суд приходить до висновку, що обов'язок емітента корпоративних прав з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток виникає у випадку прийняття рішення про виплату дивідендів повинно мати низку обов'язкових умов, при яких воно є належним та тягне відповідні правові наслідки, зокрема відповідний обов'язок виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Саме із такого рішення випливають в тому числі і податкові зобов'язання, які визначив контролюючий орган.

Тобто виходячи із системного аналізу пп. 7.8.2. та 7.8.5. п.7.8. ст.7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок нарахування та сплати авансового внеску з податку на прибуток (оподаткування дивідендів) законодавцем ставиться в залежність від форми виплати дивідендів, рішення про яку ухвалюється виключно вищим органом акціонерного товариства - загальними зборами акціонерів.

Суд зазначає, що відповідачем при розгляді справи не надано жодних доказів щодо прийняття ДУ «НЮХІМ» рішення про виплату своїм акціонерам (власникам) дивідендів за 3 квартал 2010 року, що зумовлювало б нарахування та внесення до бюджету авансового внеску, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів на загальну суму 6.914 грн.

На підставі вищезазначеного, суд вважає необґрунтованими висновки акту перевірки про порушення позивачем п.7.8.1, 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено частину чистого прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету на загальну суму 27.656 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року на 27.656 грн. та авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів на загальну суму 6.914 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року на 6.914 грн.

Стосовно порушень позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суд зазначає наступне:

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем - та його контрагентом положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Фінвестбуд», а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми витрат по вказаним правочинам, відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ДУ «НІОХІМ», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 27.07.12 р. № 0001222201 та № 0001232201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної установи "Державний науково-дослідний і проектний інститут основної хімії" (код ЄДРПОУ 00209740, вул. Мироносицька, 25, м. Харків, 61002) судовий збір у розмірі 1.200,36 (одну тисячу двісті грн. 36 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2013 року.

Суддя Панченко О.В.