Постанова № 29518956, 25.02.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.02.2013 р. справа №5006/16/26/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Принцевської Н.М., Татенка В.М.за участю представників: від позивача:Сусло С.О. за довіреністю б/н від 17.12.2012р.від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від16.01.2013р. (повний текст підписано 18.01.2013р.) у справі№5006/16/26/2012 (головуючий суддя Осадча А.М., судді Сич Ю.В., Уханьова О.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування», м. Харківдо Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька областьпростягнення заборгованості в розмірі 221000грн., пені в розмірі 23135,37грн., 3% річних в розмірі 16620,41грн., індексу інфляції в розмірі 40001грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування», м. Харків, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 221000грн., пені в розмірі 23135,37грн., 3% річних в розмірі 16620,41грн., індексу інфляції в розмірі 40001грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.2013р. (повний текст підписано 18.01.2013р.) у справі №5006/16/26/2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» основну заборгованість у розмірі 221000грн., інфляційні витрати у розмірі 40001грн., 3% річних у розмірі 16619,21грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 5552,40грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено виконання для відповідача робіт за договором №473/Р від 01.04.2008р. у загальній сумі 740000грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних та прийнятих робіт за даним договором належним чином не виконав, сплативши лише 519000грн., у зв'язку з чим його заборгованість склала 221000грн. Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 221000грн., інфляційних у сумі 40001грн., 3% річних у сумі 16619,21грн. визнані судом доведеними і обґрунтованими, як наслідок задоволені. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 12085,37грн. відмовлено через обмеження розміру пені, яке встановлено у п.5.1. договору, згідно якого пеня стягується у розмірі, що не більше 5% суми, належної до сплати. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 11050грн. відмовлено, посилаючись на те, що позивачем був пропущений строк позовної давності для пред'явлення цієї вимоги, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, а позивачем не наведено поважних причин їх пропущення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.02.2013р. виправлено описку в мотивувальній частині рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2013р. у справі №5006/16/26/2012.

Відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2013р. у справі №5006/16/26/2012 в частині стягнення заборгованості у розмірі 221000грн., 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В решті рішення залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що оскільки спільна реєстрація в органах Держгірпромнагляду крану мостового в/п 10т, прольотом 28,5м, режимом роботи А5 після підписання акту виконаних робіт від 20.07.2009р. проведена не була, то відповідно до п.4.2. договору №473/Р від 01.04.2008р., строк для остаточної оплати виконаних робіт не настав. За таких обставин, стягнення заборгованості та нарахування відповідачу 3% річних, інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань по даному договору є неправомірними.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2013р. у справі №5006/16/26/2012 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Позивач вказав, що сторони визначили порядок приймання-здачі робіт, яким передбачили складання акту виконаних робіт за наслідком виконання усіх робіт, вказаних у переліку (додаток №1 до договору №473/Р від 01.04.2008р.), зокрема, реєстрації крану. Саме тому акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Н-00000167 від 20.07.2009р. був підписаний після реєстрації крану. Відповідна реєстрація крану 26.06.2009р. підтверджується довідкою Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №3/439 від 02.08.2012р. та витягом з паспорту крану, який реконструювався.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. змінено склад колегії судів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Принцевська Н.М., Татенко В.М.

Представник скаржника у судове засідання 20.02.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2013р. заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2013р. у справі №5006/16/26/2012 явка представників сторін у судове засідання не визначалась обов'язковою. Вказана ухвала отримана відповідачем завчасно, про що свідчить повідомлення з відміткою про отримання 02.02.2013р. поштового відправлення з цією ухвалою.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи роз'яснення надані пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.2. постанови «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника скаржника.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

01 квітня 2008 року між ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» (виконавець) та ВАТ «Енергомашспецсталь» (замовник) був укладений договір №473/Р, згідно п.п.1.1., 1.2. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт з реконструкції крану мостового в/п 10 т, прольотом 28,5 м, режимом роботи А5, інвентарний №32407 ЦМО, в об'ємі вказаному в Переліку виконуваних робіт (додаток №1 до договору); характер та ціль реконструкції крану відображаються в Технічному завданні на реконструкцію крану (додаток №2 до договору).

Загальна вартість договору складає 740000грн., у т.ч. ПДВ у сумі 123333,33грн. (п.4.1. договору). Як визначено у п.4.2. договору, розрахунки за роботи виконуються замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця у наступному порядку: передплата у розмірі 40% від суми договору, впродовж трьох днів з моменту підписання договору; 20% від суми договору сплачуються замовником впродовж трьох днів з моменту повідомлення замовника про початок проведення монтажних робіт; 30% від суми договору сплачуються замовником впродовж трьох днів з моменту підписання акту виконаних монтажних робіт; 10% від суми договору сплачуються замовником впродовж трьох днів з моменту проведення сумісної реєстрації крану у органах Держгірпромнагляду.

У розділі 6 договору сторони узгодили порядок здачі та приймання виконаних робіт. Так, здавання-приймання виконаних робіт оформлюється сторонами за двостороннім актом приймання виконаних робіт. Приймання та оцінка виконаних робіт здійснюється у відповідності з твердою договірною ціною. При відсутності претензій замовник зобов'язується підписати акт виконаних робіт протягом трьох днів (п.п.6.1., 6.2., 6.3. договору).

Даний договір вступає в силу із дня його підписання сторонами та виконання замовником п.2.1. договору в повному обсязі, та діє до 31.12.2008р., а в частині невиконаних зобов'язань до повного виконання кожною із сторін своїх зобов'язань (п.9.5. договору).

Відповідно до п.п.9.6., 9.7. договору зобов'язання виконавця вважаються виконаними після підписання акту виконаних робіт та спільної реєстрації крану в Держгірпромнагляді, а зобов'язання замовника вважаються виконаними після повної оплати за виконані роботи та спільної реєстрації крану в Держгірпромнагляді.

Переліком виконуваних робіт (додаток №1 до договору №473/Р від 01.04.2008р.) передбачено виконання виконавцем таких робіт: виїзд групи спеціалістів на місце експлуатації з метою збору необхідної інформації та матеріалів для виконання робіт з реконструкції (експертне дослідження крану); розробка технічних умов на реконструкцію; експертиза ТУ в експертно-технічному центрі, узгодження ТУ в «Державному департаменті промислової безпеки, охорони труда та гірничого нагляду» («Держгірпромнагляді» м. Київ); розробка проекту реконструкції крану; доставка металоконструкції крану на виробничу базу ТОВ «ХЕЗ ПТМ»; виготовлення нових кінцевих балок, укорочення та доробка прольотних балок, виготовлення майданчиків та прохідної галереї вздовж прольотної балки з боку приводу крану, виготовлення нової вантажної теліжки, виготовлення нової відкритої кабіни, ґрунтовка та фарбування металоконструкції крану; заміна токопідводу до теліжки (гнучкий кабель) на новий токопідвод (тракова ціп), укомплектування механізму пересування крану та теліжки новими мотор-редукторами та редукторами на головний підйом фірми SEW, виготовлення системи управління електроприводами та комплектуючих фірми Siemens; доставка крану на місце проведення монтажу (ВАТ «ЕМСС», м. Краматорськ); монтаж крану; пусконалагоджувальні роботи на крані; реєстрація крану. Також сторонами погоджено технічне завдання на реконструкцію крану (додаток №2 до договору №473/Р від 01.04.2008р.).

Відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (додаток №3 до договору) вартість робіт з реконструкції крану мостового в/п 10 т, прольотом 28,5 м, режимом роботи А5, інвентарний №32407 ЦМО склала 740000грн., у тому числі ПДВ 20% - 123333,33грн. Даний Протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем та замовником.

Згідно копій Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №608386 та Довідки АБ №378206 товариство змінило назву з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь». З огляду на викладене, замовником за договором №473/Р від 01.04.2008р. виступає ПАТ «Енергомашспецсталь».

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2012р. (повний текст підписано 12.09.2012р.) у справі №5006/9/126пд/2012, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.10.2012р., відмовлено у позові ПАТ «Енергомашспецсталь» до ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» про визнання недійсним договору №473/Р від 01.04.2008р., заявленого з мотивів неузгодженості сторонами всіх істотних умов договору, а саме: не визначення в розділі «Предмет договору» обов'язку замовника прийняти та оплатити виконану роботу.

Суди у справі №5006/9/126пд/2012 встановили, що зміст договору №473/Р від 01.04.2008р. не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним цього договору за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Це положення узгоджується із міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду. Так, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (стаття 853 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Н-00000167 від 20.07.2009р. підписаного уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток юридичних осіб, роботи з реконструкції крану мостового в/п 10 т, прольотом 28,5 м, режимом роботи А5, інвентарний №32407 ЦМО були виконані відповідачем та прийняті позивачем загальною вартістю 740000грн. з ПДВ та сторони претензій одна до одної не мають.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується факт виконання позивачем робіт з реконструкції крану вартістю 740000грн. та відсутність у нього претензій щодо належності, об'єму та якості такої роботи. Втім, відповідач заперечує проти виникнення грошових зобов'язань з оплати цих робіт, посилаючись на відсутність належної реєстрації реконструкції крану в Держгірпромнагляді.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З довідки Територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області №3/439 від 02.08.2012р. та витягу з паспорту крану мостового в/п 10 т, прольотом 28,5 м, режимом роботи А5, інвентарний №32407 ЦМО вбачається, що відповідна реєстрація реконструкції крану проведена 26.06.2009р. Отже, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Н-00000167 від 20.07.2009р. був підписаний сторонами вже після реєстрації реконструкції крану Держгірпромнаглядом. При цьому, в акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем виконані всі роботи, які передбачені Переліком виконаних робіт (додаток №1 до договору), у тому числі й роботи з монтажу крану та його реєстрації, тому відповідно до положень ч.1 ст.530 ЦК України, строк оплати виконаних робіт слід вираховувати з дати підписання акту - 20.07.2009р.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Обов'язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання робіт підрядником.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під виконанням зобов'язання розуміється виконання кредитором та боржником дій по здійсненню прав та обов'язків, що витікають із зобов'язання. При цьому, закон встановлює, що припиняє зобов'язання не будь-яке, а саме належне його виконання. Зобов'язання виникають між їх учасниками з метою задоволення конкретних потреб. Саме тому для учасників зобов'язальних правовідносин завжди важливим залишається те, чи реалізована основна мета зобов'язання.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожній особі право на судовий захист прав і свобод від порушень або протиправних посягань, що стосовно цивільних прав конкретизовано статтею 15 ЦК України, якою закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі, яке застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу, виконати роботи чи надати послуги.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань з виконання робіт з реконструкції крану вартістю 740000грн. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт належним чином не виконав, сплативши позивачу лише 519000грн., в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 221000грн.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004 року, а позивач до цього часу не отримав винагороди за виконані ним ще у 2009 році роботи, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу у сумі 221000грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 40001грн. та 3% річних в сумі 16620,41грн. за період з 24.07.2009р. по 24.01.2012р. відносно заборгованості у сумі 221000грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статті 625 ЦК України та ст.83 ГПК України, якою передбачена обмеженість права господарського суду щодо виходу поза межі позовних вимог, перевірив розрахунок, здійснений позивачем та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 40001грн., 3% річних в сумі 16619,21грн., а в решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних - відмовив.

В свою чергу, приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 2135,37грн. за період з 24.07.2009р. по 24.01.2010р., суд першої інстанції правомірно врахував пункт 5.1. договору, яким передбачено обов'язок відповідача сплатити пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочки оплати виконаних робіт, але не більше 5% суми, яка підлягає сплаті. Також, місцевий господарський суд правомірно врахував положення статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», визначив, що пеня розраховується позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення та встановив, що позивач не обмежив розмір пені, як встановлено у п.5.1. договору. Вірно здійснивши розрахунок розміру пені, яку позивач має право стягнути з відповідача, а саме 11050грн. пені, тобто 5% від суми боргу - 221000грн., суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги про стягнення пені у сумі 12085,37грн.

Під час розгляду справи відповідач звертався до суду із письмовою заявою від 14.01.2013р., в якій просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені повністю.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). Відповідно до п.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно п.5 цієї статті, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ст.267 ЦК України за умови дослідження у судовому засіданні доказів, судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, ухвалюється рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 11050грн., нарахованої за період з 24.07.2009р. по 24.01.2010р., не підлягають задоволенню, так як порушення зобов'язання почалось 24.07.2009р., а відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України строк позовної давності для стягнення пені становить один рік і цей строк позивачем пропущено, оскільки згідно відбитку календарного штемпелю на поштовому конверті, в якому позовна заява відправлена на адресу суду, ТОВ «Харківський експериментальний завод підйомно-транспортного машинобудування» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою 23.03.2012р. Доказів наявності поважних причин пропущення строку позовної давності в цій частині позовних вимог позивачем суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, судовий збір за оскарження рішення у розмірі 50% ставки, обчислюваної виходячи з оспорюваної суми складає 2776,20грн. В матеріалах справи наявне платіжне доручення №90075 від 22.01.2013р. у сумі 3007,57грн. (з відміткою банківської установи про зарахування коштів до Державного бюджету України), в підтвердження сплати відповідачем судового збору за подачу апеляційної скарги (арк. спр.15 том 2). Тому, відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги у розмірі 2776,20грн., а судовий збір у сумі 231,37грн. підлягає поверненню відповідачу як надмірно сплачений.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2013р. (повний текст підписано 18.01.2013р.) у справі №5006/16/26/2012 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2013р. (повний текст підписано 18.01.2013р.) у справі №5006/16/26/2012 - залишити без змін.

Повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, місто Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) надмірно сплачений судовий збір у сумі 231,37грн., на підставі відповідної ухвали Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Н.М. Принцевська

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС