Ухвала суду № 29513572, 19.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2859/11/0170/23

19.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 16.05.11 по справі № 2а-2859/11/0170/23

за позовом Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" (вул. Промислова, 3,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, 30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.11 позов Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0006251503/0 від 15.03.2010 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 1669,50 грн. та №0006251503/0 від 15.03.2010 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 1113,01 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Республіканського підприємства "Джанкойське "Міжрайпаливо" 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою. в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.11 та прийняти нове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.12.2009р. Джанкойською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка з питань своєчасності сплати земельного податку Республіканським підприємством "Джанкойське Міжрайпаливо" по термінам сплати з 01.07.08 р по 01.09.08р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №2613/1503/01884567 від 25.12.2009 р.

В результаті перевірки було встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме порушення термінів сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного податку.

В основу акту були покладені розрахунок №1211 від 31.01.2008р., та картка особового рахунку земельного податку (13050101).

На підставі зазначеного акту Джанкойською ОДПІ відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення-рішення №0001321503/0 від 15.01.2010 р., за яким відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 1669,50 грн.

09.03.2010 р. Джанкойською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка з питань своєчасності сплати земельного податку Республіканським підприємством "Джанкойське Міжрайпаливо" по термінам сплати 30.09.08 р, 30.10.08р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт №551/1503/01884567 від 09.03.2010 р (а.с. 11-14).

В основу акту були покладені розрахунок №1211 від 31.01.2008р., та картка особового рахунку земельного податку (13050101).

На підставі зазначеного акту Джанкойською ОДПІ відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийнято податкове повідомлення-рішення №№0006251503/0від 15.03.2010 р., за яким відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 1113,01 грн.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій винесені відповідачем на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями.

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

В свою чергу, відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судова колегія вважає, що підставою для висновків про порушення граничних строків сплати зобов'язань можуть бути виключно первинні документи (податкові декларації та інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема платіжні доручення.

Операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач самостійно визначив та розрахував земельний податок у розмірі 13355,77 грн., за 2008р.

Судом встановлено, що ДПІ здійснювала погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов'язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Судова колегія вважає, що самостійне розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником призначенню платежу, є недопустимим.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Відповідачем не надано доказів звернення відповідача із позовом до позивача про стягнення податкового боргу з земельного податку за податковими розрахунками з земельного податку за період 2008 рік, в разі неповної оплати платіжними дорученнями самостійно визначених податкових зобов'язань, оскільки відповідач самостійно погашав податковий борг позивача за рахунок поточних платежів позивача інших років, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за 2008 рік.

Слід зазначити, що з акту перевірки не вбачається якими саме платежами позивача відповідач зараховував сплату спірних податкових зобов'язань, оскільки в акті перевірки така інформація відсутня, а зазначено лише суму, сплачену в бюджет, без вказівки, яким платіжним документом така сума визначена.

Судова колегія вважає, що положення п. 7.7 ст. 7 Закону, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, розповсюджуються виключно на платника податків, адже обов'язок по сплаті податкових зобов'язань та податкового боргу згідно з вимогами податкового законодавства покладено саме на платників податків, а не на контролюючий орган і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Матеріали справи переконливо свідчать про сплату позивачем податкових зобов'язань із земельного податку за 2008 р.. згідно наданих позивачем документів (а.с. 16-20):

- меморіального ордеру №336113 від 30.07.2008 р. на суму 1113,00 грн., призначення платежу - податок на землю за червень 2008р.;

- квитанції №285 від 27.06.2008р. на суму 1113,00 грн., призначення платежу - податок на землю за травень 2008р.;

- меморіального ордеру №336318 від 29.08.2008р. на суму 1113,00 грн., призначення платежу - податок на землю за липень 2008 р.;

- меморіального ордеру №336488 від 29.09.2008р. на суму 1113,00 грн., призначення платежу податок на землю за серпень 2008 р.;

- меморіального ордеру №336665 від 30.10.2008р. на суму 1113,00 грн., призначення платежу податок на землю за вересень 2008 р.;

Стосовно розрахунку №1211 від 31.01.2008р., за 2008 р. слід зазначити, що позивачем надані платіжні документи, якими підтверджуються щомісячні сплати земельного податку (з травня по вересень) згідно наданих позивачем розрахунків із зазначенням призначення платежів в повному обсязі, без затримки сплати.

Таким чином, суми земельного податку, які були сплачені із затримкою та порушенням строків, встановлених п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що були виявлені відповідачем у 2008 році, а також визначення строків затримки, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються матеріалами справи.

Проте, фактично сплачені позивачем суми були зараховані в рахунок погашення податкового боргу і пені по календарній черговості виникнення податкового боргу і тому відповідачем нараховані штрафні санкції у розмірі 50% з розрахунком кількості днів затримки.

Судова колегія не погоджується з позицією відповідача, а саме: відповідач не навів жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, також не було надано.

Колегія суддів вважає, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, судова колегія вважає, що застосування п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. №2181 є безпідставним.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

Доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем не надано.

Доказів того, що ДПІ зверталась з позовом про стягнення податкового боргу по цьому податковому розрахунку, не надано, як і не надано платіжних доручень позивача з відповідним призначенням платежу по його оплаті.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.05.2011 у справі № 2а-2859/11/0170 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 16.05.11 у справі № 2а-2859/11/0170/23 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук