Ухвала суду № 29513467, 26.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4758/11/0170/16

26.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Мазнєв Ю.М.

за участю сторін:

сторони не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 05.07.11 по справі № 2а-4758/11/0170/16

за позовом Військової частини А 1370 (вул. Ген. Горбачева, 5,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (вул. Українська, 44, Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2011 адміністративний позов Військової частини А 1370 до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія Автономної Республіки Крим №581 від 07.04.2011.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Військової частини А 1370 (ЕДРПОУ 08275305) 3,40 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання призначене до розгляду на 26.03.2012 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 07.04.2011 Управлінням Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим відносно Військової частини А 1370 було прийнято рішення №581 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі, донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у вигляді стягнення штрафу в розмірі 31464,25 грн. та нарахування пені в розмірі 9144,70 грн. за період з 22.03.2010 до 31.03.2011 (а.с. 7).

На страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (пункт 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Заявником апеляційної скарги не враховано, що рішення № 553 від 07.04.2011 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені було прийнято 07.04.2011, тобто в той час, коли норма пункту 2 дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Слід зазначити, що як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що на момент прийняття спірного рішення пункт 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до статей 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998. Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Слід зазначити, що до 01.01.2011, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011, відповідно з 01.01.2011 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Отже, Управління Пенсійного Фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим неправомірно винесло рішення № 581 від 07.04.2011 на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який було виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення № 581 від 07.04.2011 позивачем застосовані також фінансові санкції до позивача за період з 01.01.2011 до 31.03.2011 , але суд першої інстанції правомірно не обчислював суму штрафу та пені за вказаний період оскільки у разі її нарахування суд фактично втручається у виключні (дискреційні) повноваження відповідача, що не є повноваженням суду.

Відповідачем не доведено законність винесення рішення №581 від 07.04.2011 про застосування у вигляді стягнення суми фінансових санкцій в сумі 31464,25 грн. та нарахування пені в розмірі 9144,70 грн. за період з 22.03.2010 по 31.03.2011.

Приймаючи до уваги допущені відповідачем порушення законодавства та нарахування штрафних санкцій і пені за 2010 рік, що свідчить про неправомірність розрахунку штрафних санкцій і пені в цілому за зазначений у рішенні період з 22.03.2010 до 31.03.2011 , рішення № 581 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України Управлінням Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не доведено законність винесення рішення №581 від 07.04.2011 про застосування фінансових санкцій в сумі 31464,25 грн. та нарахування пені в розмірі 9144,70 грн. за період з 22.03.2010 по 31.03.2011, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2011 по справі № 2а-4758/11/0170/16 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.09.2011 по справі № 2а-4758/11/0170/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук