Постанова № 29512105, 14.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/267/13-а

14 лютого 2013 р. 16год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Дорошенко Н.О. (головуючий), суддів Зозулі Д. П. Комшелюк Т.О. , за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник Іщук Н.В.,

третьої особи відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної виконавчої служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство з надзвичайних ситуацій України про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання виконати рішення суду,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірними дій щодо невиконання судового рішення згідно виконавчого листа № 2а-5416/09/1770, про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 від 29.12.2012р. та зобов'язання виконати судове рішення в повному обсязі.

Обгрунтовуючи позов, позивач вказує, що відповідно до виконавчого листа № 2а-5416/09/1770, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 22.08.2011р., зобов'язано Міністерство надзвичайних ситуацій перерахувати цільовим призначенням кошти у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом чорнобильців, на забезпечення житлом ОСОБА_1 Кошти на забезпечення позивача житлом відповідно до вказаного порядку не перераховані, тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2012р. є незаконною, оскільки судове рішення в повному обсязі не виконане.

В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов з наведених у ньому підстав та просив задовольнити.

Відповідач Державна виконавча служба України адміністративний позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в письмовому запереченні (а.с.46-47). Зокрема, пояснив, що 06.01.2012р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-5416/09/1770 про зобов'язання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у Державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на забезпечення житлом ОСОБА_1. 26.12.2012р. до відповідача надійшов лист Міністерства надзвичайних ситуацій № 08/038/02 від 25.12.2012р. про виконання рішення суду з додатками, що підтверджують виконання рішення суду, зокрема перерахування коштів Головному управлінню МНС Львівської обласної державної адміністрації, розпоряднику коштів нижчого рівня. Представник відповідача зазначив, що відповідно до вищевказаного Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р. № 230, встановлено, що розподіл бюджетних коштів здійснюється з урахуванням кількості громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебувають на обліку згідно із поданими Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями даними. Згідно п.7 цього Порядку виплата коштів може бути здійснена лише розпорядником бюджетних коштів (МНС України є головним розпорядником). З урахуванням наведеного, вважає, що рішення суду боржником виконано в повному обсязі, у зв'язку з чим постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 29.12.2012р. є законною. З наведених підстав представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство надзвичайних ситуацій України.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув без повідомлення причин, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи. Подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с.26-27), в якій зазначив, що відповідно до пункту 2 Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р. № 230, головним розпорядником бюджетних коштів є третя особа, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до розподілу, затвердженого третьою особою. Таким чином третя особа лише розподіляє кошти на придбання житла, а розпорядники нижчого рівня повинні здійснювати закупівлю житла для громадян.

Наказом третьої особи від 05.06.2012р. № 870 "Про розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено розподіл коштів між регіонами України, передбачених у державному бюджеті у 2012 році за програмою КПКВК 3201200 "Забезпечення житло громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи", та план помісячного розподілу асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2012 рік за цією бюджетною програмою.

Протягом 2012 року третьою особою на виконання Порядку та наказу № 870 від 05.06.2012р. було виділено Львівській обласній державній адміністрації 3 070 400 гривень.

Таким чином, третьою особою було фактично виділено цільовим призначенням кошти не тільки на придбання житла позивачу, а й іншим сім'ям, що потребують житла та знаходяться на квартирній черзі після позивача. Враховуючи наведене, третя особа вважає фактично виконаним в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а тому законним закінчення виконавчого провадження. Позовні вимоги вважає безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмове пояснення третьої особи, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

За даними комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" Рівненського окружного адміністративного суду встановлено, що в 2009 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Головного Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чорнобильської катастрофи у Львівській області, Львівської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у виділенні коштів на придбання житла, як переселенцю із радіоактивно забрудненої зони, зобов'язання відповідачів виділити йому кошти, необхідні для придбання житла у м. Львові.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-5416/09/1770 від 25 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи неправомірною та зобов'язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати кошти у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для придбання житла ОСОБА_1 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012р. К/9991/46573/11 рішення судів першої та апеляційної інстанції в адміністративній справі № 2а-5416/09/1770 залишені без зміни.

Вищевказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи третьої категорії та є інвалідом 3 групи загального захворювання.

Відповідно до направлення Виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів №109 від 08.02.1990 року позивач та члени його сім'ї, в зв'язку з радіоактивним забрудненням м. Сарни Рівненської області (їх попереднє місце проживання) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, були направлені для працевлаштування та забезпечення житлом до Львівської області.

Згідно Рішення виконавчого комітету Золочівської міської Ради народних депутатів Львівської області № 330 від 24.08.1990 позивача разом із членами його сім'ї було зараховано на квартирний облік в загальну чергу під №736 та в позачергову чергу під №58. Довідкою Головного Управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Львівській області за № 16-11275 від 13.10.2008 повідомлено позивача, що він у загальному обласному реєстрі черговиків (постраждалі 1 та 2 категорій, переселені), враховуючи їх кількість та час перебування на житловій черзі, знаходиться під №7 від 24.08.1990 року, а на обліку громадян, переселених із забрудненої території він знаходиться першим відповідно до часу зарахування на чергу.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з того моменту, коли він став першим на позачергову чергу обліку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та потребують покращення житлових умов, має право на безоплатне забезпечення жилими приміщеннями. На час вирішення судом адміністративного спору позивач житло не отримав.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 22.08.2011р. Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а-5416/09/1770 про зобов'язання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у Державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на забезпечення житлом ОСОБА_1 (а.с.52).

06.01.2012р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа ВП № 30565213 (а.с.53).

27.08.2012р. винесено постанову про заміну назви сторони виконавчого провадження, згідно з якою боржником визначено Міністерство надзвичайних ситуацій України (а.с.62).

26.12.2012р. на адресу відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов лист за підписом заступника начальника управління правового забезпечення Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.12.2012р. № 08-1038/02, за змістом якого в 2012 році Міністерством на виконання Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 05.03.2008р. № 230, та наказу МНС України від 05.06.2012р. № 870 "Про розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за програмою КПКВК 3201200 "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виділено Львівській обласній державній адміністрації 3 070 400 грн. (а.с.70-71).

На підставі відомостей, зазначених у вищевказаному листі управління правового забезпечення МНС України від 25.12.2012р. № 08-1038/02, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 29.12.2012р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 30565213 з покликанням на п.8 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.89-90).

Оцінюючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини справи в розрізі норм матеріального закону, судова колегія дійшла висновку, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження не відповідає критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України з урахуванням такого.

Згідно з частинами 1, 2 статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами на відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення. Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України. Кожен громадянин, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, має право на підставі наданої йому об'єктивної інформації про радіаційну обстановку, дози опромінення і можливі їх наслідки для здоров'я самостійно приймати рішення про дальше проживання на цій території чи відселення. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються), безплатно забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, у спеціально збудованих для цієї мети селищах, будинках і квартирах, які передаються їм в особисту власність. Частиною другою цієї ж статті Закону встановлено, що громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання (крім м. Києва та курортних місцевостей) включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.

Постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 05.03.2008 "Про затвердження Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що головним розпорядником коштів є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, у спірних правовідносинах право позивача на отримання житла ґрунтується на законі, а спосіб захисту порушеного права установлений судовим рішенням в адміністративній справі № 2а-5416/09/1770, яке набрало законної сили, а саме шляхом зобов'язання Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (Міністерства надзвичайних ситуацій України) перерахувати цільовим призначенням кошти у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на забезпечення житлом ОСОБА_1

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999р., зі змінами та доповненнями, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Дослідженими судом доказами стверджено, що в 2012 році Міністерством надзвичайних ситуацій України перераховано у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у Державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для Львівської обласної державної адміністрації 3 070 400 грн. за програмою КПКВК 3201200 "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, ні в наказі МНС України від 05.06.2012р. № 870 "Про розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ні в розподілі відкритих асигнувань (а.с.76-86) в жодній мірі не йдеться про виділення та розподіл обумовлених коштів на виконання судових рішень, у тому числі й рішення Рівненського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-5416/09/1770. Будь-які відомості щодо перерахування відповідних коштів цільовим призначенням на забезпечення житлом ОСОБА_1 - відсутні.

Позивач в судовому засіданні зазначив, що на час судового розгляду адміністративної справи кошти на забезпечення його житлом МНС України цільовим призначенням не перераховані, а Львівською обласною державною адміністрацією з отриманих від МНС України відповідно до наказу від 05.06.2012р. № 870 - не виділені. При цьому, судом встановлено, що за повідомленням Головного управління соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації на ім'я ОСОБА_1 від 28.11.2012р. № 16-11100, на виконання наказу МНС України від 05.06.2012р. № 870 розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 08.08.2012р. № 519/0/5-12 створено Комісію із визначення порядку використання та розподілу коштів на придбання житла для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На засіданні Комісії 05.09.2012р. встановлено критерії відбору сімей, для яких закуповуватиметься житло, а також сформовано загальний список з 16 сімей по даті постановки на облік незалежно від категорії. Крім того, прийнято рішення про те, що з сімей переселенців включати в загальний список лише ті сім'ї, які проживають (зареєстровані) у Львівській області (а.с.8).

Таким чином, судом встановлено, що кошти, виділені МНС України в 2012р. для Львівської області за КПКВК 3201200 "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в загальному порядку, а не за цільовим призначенням на забезпечення житлом ОСОБА_1 на виконання судового рішення. Більш того, судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в селі Ремчиці Сарненського району Рівненської області, у зв'язку з чим не включений в загальний список сімей переселенців, для яких закуповуватиметься житло у Львівській області за рахунок коштів, перерахованих МНС України.

Відповідно до пункту 8 статті 49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що перерахування МНС України в 2012 році коштів Львівській обласній державній адміністрації за КПКВК 3201200 "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в будь-який спосіб не вплинуло на забезпечення житлом ОСОБА_1 відповідно до судового рішення в адміністративній справі № 2а-5416/09/1770. Таким чином, суд констатує, що судове рішення ні юридично, ні фактично боржником не виконане, а відтак у державного виконавця були відсутніми підстави для закінчення виконавчого провадження.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відповідають обставинам справи, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення.

Вирішуючи позов в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати судове рішення в повному обсязі, суд враховує, що відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003р. у разі визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців суд зобов'язує їх усунути допущені порушення. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватись тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою органу ДВС.

Відповідно до статті 51 Закону № 606-XIV у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Тобто, в разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених законом заходів для забезпечення виконання судового рішення в повному обсязі відповідно до змісту виконавчого документа.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки судове рішення підлягає обов'язковому виконанню в силу прямого припису закону, обов'язок виконання судового рішення в повному обсязі не може бути установлений судовим рішенням, а відтак позовна вимога про зобов'язання відповідача виконати судове рішення в повному обсязі - до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо закінчення виконавчого провадження ВП №30565213 з виконання виконавчого листа № 2а-5416/09/1770, виданого Рівненським окружним адміністративним судом 22.08.2011р.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 29.12.2012р. про закінчення виконавчого провадження ВП №30565213.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 17,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий cуддя Дорошенко Н.О.

Судді Зозуля Д. П.

Комшелюк Т.О.