Постанова № 29512044, 14.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року 2а-6383/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Сича Є.Ю.,

представника відповідача - Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Діно"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Діно" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0000642301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 496286,25 грн., з яких: 397029,00 грн. - за основним платежем; 99257,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення грошового зобов'язання згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено твердження про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних товарів. На думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентом фактично не поставлялись, позивач не мав наміру придбати товари в дійсності, а договір уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Оскільки формування податкового кредиту здійснено позивачем незаконно, це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - товари поставлені контрагентом в повному обсязі і оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. На думку позивача, він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що прийняте податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діно" є юридичною особою, що зареєстрована 28.07.1998 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Одними з видів діяльності позивача є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименті.

У жовтні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за весь період діяльності (акт перевірки від 05.11.2012 № 421/22-2/30050731).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України;

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за січень 2012 на загальну суму 397029,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, які здійснювалися ним на підставі договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп" щодо поставки товарів (акумуляторів). На думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентом фактично не поставлялись і позивач не переслідував такої мети. Договір з контрагентом був укладений з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства, тому він є нікчемним, а формування податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби стверджує, що позивач неправомірно сформував податковий кредит, оскільки інший податковий орган - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби за результатами перевірки контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп" (акт перевірки від 05.07.2012 № 2246/22/9/37266982) дійшов висновку про те, що правочини, які укладалися вказаною юридичною особою з іншими контрагентами, є нікчемними, оскільки в цього суб'єкта господарювання різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом є незначною (±0,5%), економічна вигода відсутня, щодо директора цього підприємства -ОСОБА_4 прокуратурою Індустріального району м. Дніпропетровська порушено кримінальну справу № 64129006, в межах розслідування якої слідство стверджує, що ім'я цієї особи зареєстровано ряд підприємств, які використовувались в схемах по незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та введення грошових коштів у тіньовий сектор економіки. Крім того, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп" відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання зобов'язань за договором (складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування).

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0000642301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 496286,25 грн., з яких: 397029,00 грн. - за основним платежем; 99257,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагента позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У січні 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп" (постачальник) укладено договір від 03.01.2012 №0301/1 на поставку товарів (акумуляторів). На виконання вказаного договору постачальник здійснив 42 поставки товару на загальну суму 2384940,00 грн., у т.ч. ПДВ - 397490,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних на загальну суму 2384940,00 грн., у т.ч. ПДВ - 397490,00 грн., складених уповноваженими представниками постачальника та позивача, витягами з оборотно-сальдової відомості про оприбуткування товарів на складі позивача, копією договору оренди складського приміщення.

У подальшому позивач здійснив перепродаж акумуляторів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп", що підтверджується копією договору поставки, укладеного між позивачем (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агро - Інкам СВО", витягами з оборотно-сальдової відомості про видачу товару зі складу позивача, видатковою та податковою накладною на суму 10991539,20 грн., у тому числі ПДВ - 1831923, 20 грн.

Оплата товару здійснювалась позивачем шляхом видачі простих векселів. Так, в оплату за поставлений товар позивач передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп" три простих векселі на загальну суму 2384940,00 грн. (простий вексель серії АА 2355982 від 10.05.2012 на суму 384940,00 грн., простий вексель серії АА 2355984 від 10.05.2012 на суму 1000000,00 грн. та простий вексель серії АА 2355985 від 10.05.2012 на суму 1000000,00 грн.), факт передачі векселів підтверджується дослідженою у судовому засіданні копією акта прийому-передачі векселів від 10.05.2012 № 10/05-1.

На підтвердження розрахунків між сторонами за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп " 42 податкові накладні на загальну суму 2384940,00 грн., у т.ч. ПДВ - 397490,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за січень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий (звітний) період.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп" зареєстроване 07.09.2010 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, стан юридичної особи -зареєстровано, в реєстрі станом на 06.02.2013 міститься є запис про відсутність особи за місцезнаходженням.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту у січні 2011 року сум податку на додану вартість з господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Антарес Конференц Груп", які податковий орган вважає безтоварними.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товару за господарською операцією, за результатами здійснення якої податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти поставки товарів та оплати їх вартості із застосуванням вексельної форми розрахунків підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі товари позивачем не отримувались від контрагента.

Суд зазначає, що прийняття податкового повідомлення-рішення, на підставі якого визначено позивачу податкове зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні актів перевірки позивача убачається, що посадові особи відповідача в дійсності факт поставки товару не перевіряли, оскільки перевірка була невиїзною, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а в акті лише відтворили відомості, зазначені відомості, одержані від Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо діяльності іншої юридичної особи.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем і його контрагентами, є бездоказовим, а тому безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 189.7 статті 189 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку здійснює операції з постачання товарів/послуг, які є об'єктом оподаткування згідно із статтею 185 цього Кодексу, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя, або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість, визначена в порядку, встановленому пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, без урахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - така договірна вартість, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що повинні бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В даній справі судом встановлено, що першою подією є дата отримання платником податків товару.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0000642301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 496286,25 грн., з яких: 397029,00 грн. - за основним платежем; 99257,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окремо суд наголошує, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентами та платниками податків за ланцюгом постачання.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 26.11.2012 № 0000642301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Діно" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 496286,25 грн., з яких: 397029,00 грн. - за основним платежем; 99257,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Діно" витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "19" лютого 2013 р.