Постанова № 29512086, 18.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2013 року 2а-6394/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представника позивача - Савінського О.В.,

представника відповідача - Борискевича М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного малого підприємства "СВА"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне мале підприємство "СВА" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про:

визнання протиправними дій податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки від 11.10.2012 № 3191/220/13708255 висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами;

зобов'язання податкового органу вилучити з АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта перевірки від 11.10.2012 № 3191/220/13708255;

визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення на підставі акта перевірки від 11.10.2012 № 3191/220/13708255.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, на його думку, податковий орган дійшов неправильних і незаконних висновків щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, вніс цю інформацію до АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" та припустився бездіяльності, що виявилась у неприйнятті податкового повідомлення-рішення у зв'язку з виявленими в результаті перевірки порушеннями податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень зазначив, що вважає позов безпідставним, оскільки дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача є правомірними, жодних рішень, якими б позивачу визначались податкові зобов'язання, податковий орган не приймав. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а до АС "Аудит" вміщує всю службову інформацію, одержану податковими органами за результатами перевірки, ця інформація не визначає податкових зобов'язань платників податків, є аналітичною і використовується виключно з метою здійснення податкового контролю. Таким чином, податковий орган стверджував, що права позивача податковим органом не порушено, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Приватне мале підприємство "СВА" є юридичною особою, що зареєстрована 19.11 1991 виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

У жовтні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного малого підприємства "СВА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (акт перевірки від 11.10.2009 № 3191/220/13708255).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок над додану вартість", що виявилось у завищенні податкового зобов'язання в загальній сумі 8301375,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок над додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту в загальній сумі 8169595,00 грн.;

пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення скоригованого валового доходу у сумі 24007400,00 грн. та доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 17625917,00 грн.;

пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат у сумі 23824377,00 грн. та завищення задекларованих витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 17487033,00 грн.;

пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб", що призвело до заниження податкових зобов'язань за серпень 2010 року на загальну суму 540,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій, які здійснювались позивачем з шістнадцятьма контрагентами. Оскільки в ході перевірки посадовими особами податкового органу не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від постачальників на користь позивача у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) довіреностей, інших документів, що засвідчують факти транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій та нікчемність правочинів, на підставі яких вони здійснювались.

Судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби жодних податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки не приймала, якими б визначала платнику податків розмір грошових зобов'язань з видів податків, щодо яких встановлено порушення, штрафних (фінансових) санкцій не застосовувала.

Згідно з даними витягу зі зворотного боку облікової картки платника податків жодних записів про збільшення чи зменшення податкових зобов'язань позивача за наслідками перевірки, результати якої оформлено актом від 11.10.2012 № 3191/220/13708255, податковим органом не вчинялось. Це також підтвердив представник податкового органу у судовому засіданні.

Однак, акт перевірки внесено до автоматизованої системи ДПС "Аудит", що відповідним чином вплинуло на дані АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Позивач заперечень щодо акта перевірки та докази, що спростовують висновки посадових осіб податкового органу, викладені в акті перевірки, до податкового органу не подавав.

Під час судового розгляду позивач не зміг надати суду пояснення в чому саме полягає порушення прав позивача, тобто які саме юридичні наслідки рішень, дій чи бездіяльності податкового органу у контексті його прав чи обов'язків як платника податків суд має усунути. Як пояснив позивач, за результатами перевірки підрозділи податкової служби будуть здійснювати перевірку його контрагентів, визначати їм податкові зобов'язання та застосовувати до них штрафні (фінансові) санкції.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (ст. 83 ПКУ).

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п.86.7 ст. 86 ПКУ).

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є адміністративним актом (рішенням суб'єкта владних повноважень), з яким пов'язується виникнення правових наслідків щодо платника податків.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов'язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, не підлягають розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.

В даній справі позивач пред'явив вимогу про визнання протиправними дій податкового органу, що виявились у викладенні в акті перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

З урахуванням наведеного вище, вказана вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог про зобов'язання податкового органу вилучити з інформаційних систем ДПС відомості про акт перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (стаття 74 Податкового кодексу України).

Статтею 16 Закону України "Про інформацію" передбачено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень, належить до службової, тому, в силу статті 6 цього Закону, є інформацією з обмеженим доступом.

Так, з метою здійснення податкового контролю податковими органами використовується інформація, що міститься у складі інформаційних аналітичних систем Державної податкової служби: АРМ "Пошук", АРМ "Облік платників", АРМ "Бест-Звіт", АРМ ТАХ "Облік податків та платежів", АРМ "Картка боржника", АРМ "Галузь", АРМ "Аудит", АРМ "Митниця", АРМ "Касові апарати", АРМ "Анульовані ВМД", АІС "Розширений пошук у схемах, що використовуються суб'єктами господарювання з метою мінімізації об'єктів оподаткування та ухилення від сплати податків" та інших.

З метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Згідно з пунктом 2.21 вказаних Методичних рекомендацій підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

З наведеного убачається, що дані усіх актів перевірок (камеральних, документальних невиїзних, планових, позапланових) або довідок без виключень, що здійснювались посадовими особами Державної податкової служби, підлягають фіксації в інформаційній аналітичній системі АС "Аудит" незалежно від їх змісту. Зміст інформації, що міститься в актах або довідках, коригується по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань. Інформація, унесена до інформаційних систем державної податкової служби, не визначає змісту прав та обов'язків платників податків, є службовою інформацією, яка використовується в інформаційно-аналітичних цілях з метою здійснення податкового контролю.

Унесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації, незалежно від її позитивного чи негативного змісту, перевірка цієї інформації, є обов'язком податкового органу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що факт порушення права позивача у зв'язку з унесенням до інформаційних систем державної податкової служби даних щодо результатів його перевірки відсутній.

Таким чином, в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача вилучити з АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про акт перевірки позов задоволенню не підлягає.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення та зобов'язання прийняти податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, якщо позивач вважає, що в нього є певні грошові зобов'язання перед державним бюджетом, він має самостійно їх обчислити і визначити, подавши до податкового органу податкову декларацію або уточнюючий розрахунок, звернення до суду для реалізації цього права не потребується.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Під час розгляду справи судом встановлено, що податковий орган за результатами перевірки дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, але жодних податкових повідомлень-рішень, якими б визначив позивачу розмір грошових зобов'язань, не прийняв, штрафних (фінансових) санкцій не застосував.

Це означає, що факт порушення прав позивача в спірних правовідносинах відсутній.

Водночас, суд дійшов висновку, що з боку податкового органу має місце протиправна бездіяльність щодо порушення визначеного законом порядку здійснення податкового контролю та невиконанні вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим суд згідно зі статтею 166 Кодексу адміністративного судочинства України постановив окрему ухвалу.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Функцією судів, що визначена статтею 124 Конституції України, є здійснення правосуддя.

Адміністративні суди, згідно зі статтями 3, 4 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюють правосуддя в адміністративних справах - переданих на вирішення адміністративного суду публічно-правових спорах, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи їхня посадова чи службова особа.

Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження інших органів державної влади, зокрема компетенції податкових органів щодо визначення платникам податків сум грошових зобов'язань та виконання інших владних управлінських функцій, що не властиві суду.

Таким чином, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення та зобов'язання прийняти податкове повідомлення-рішення позов задоволенню не підлягає.

Оскільки судове рішення ухвалено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень підстави для присудження на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У частині позовних вимог Приватного малого підприємства "СВА" про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби, що виявились у викладенні в акті перевірки від 11.10.2012 № 3191/220/13708255 висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, - провадження у справі закрити.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 лютого 2013 р.