Ухвала суду № 29509915, 29.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2013 р.Справа № 2а-1870/4524/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторзапчастина" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1870/4524/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторзапчастина"

до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Роменський завод "Тракторзапчастина" звернулось з позовом до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192301 від 21 березня 2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 168 746, 30 грн..

24 вересня 2012 року постановою Сумського окружного адміністративного суду відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерне товариство "Роменський завод "Тракторзапчастина".

Не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги остання зазначає, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що чинним законодавством податкові органи не були наділені повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що з 17.03.2011 року по 18.03.2011 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податку на додану вартість при правових відносинах з ТОВ "Інфостар" за період з 01 лютого 2010 р. по 31 травня 2010 р.

21.03.2011 року за результатами перевірки складено акт № 258/2305/00235890, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 168 746, 30 грн., в тому числі за березень 2010 року в розмірі 49 800, 00 грн. та за травень 2010 року в розмірі 118 946, 30 грн.

21.03.2011 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000192301, яким ПАТ "Роменський завод "Тракторзапчастина" зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 168 746, 30 грн.

Не погоджуючись за зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентам.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пп. 7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань (робіт, послуг) вважається дата, яка доводиться на податковий період, впродовж якого відбувається будь - яка з подій, що відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, законодавством встановлено правило першої події. Підприємство має право отримати податковий кредит або у разі сплати коштів, або отримання податкової накладної. Такому правилу кореспондується правило визначення податкового зобов'язання, згідно з яким датою виникнення податкового зобов'язання вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п. 1.7 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами», затвердженого наказом ДПА України 11.06.2004 року №326, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2004 року за № 803/9402, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до вказаного Порядку описова частина акта документальної перевірки за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2, 2.3, 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95г. № 88 первинні документи - це письмове свідоцтво, яке фіксує і підтверджує господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької і іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків і тому подібне. Для контролю і впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Документи, створені засобами обчислювальної техніки на машинозчитуючих носіях, застосовуються в бухгалтерському обліку за умови надання їм юридичної сили і довідності.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуючих носіях інформації) для надання ним юридичної сили і довідності повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції і її вимірники (в натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл і здійснення господарської операції і складання первинного документа.

У відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит та бюджетне відшкодування сформовано позивачем підставі господарських операцій з ТОВ «Інфостар»

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з наданих суду документів неможливо в повному обсязі встановити елементи ланцюга господарських операцій, взаємодій позивача з його контрагентами та подальшого декларування ПДВ, на підставі виданих вказаними контрагентами податкових накладних.

З наданих документів неможливо встановити послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати товару, відображення податкових накладних у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних. Відсутні докази фактичного отримання товару, його оприбуткування, зберігання.

Так, позивачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції копії договорів купівлі-продажу чи поставки товарів, сертифікатів якості на метал, який придбавався, товарно-транспортних накладних, копій журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, належних доказів оплати придбаного товару та інших первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне здійснення указаної господарської операції та відображали її суть.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під час перевірки податковим органом було отримано акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інфостар" (код ЄДРПОУ 36493940) від 31.12.10 6526/23-3/36493940 (вх. ДПІ від 16.02.2011 р.№ 612/8), проведеної ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з питань дотримання вимог податкового законодавства за період січень-вересень 2010 року за наслідками якого встановлено, що останнє, як продавець, не мало трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та фактично було створене без мети здійснення підприємницької діяльності. Його засновник ОСОБА_1 та директор ОСОБА_2 в порушення діючого законодавства фінансово-господарською діяльністю не займались, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від імені ТОВ "Інфостар". (а.с. 56-87)

Враховуючи відсутність підтвердження належними первинними документами факту придбання позивачем та використання в межах своєї господарської діяльності товарів по правовідносинам з ТОВ «Інфостар", колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо безпідставного формування на підставі таких господарських операцій податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Роменський завод "Тракторзапчастина" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-1870/4524/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.