Рішення № 29501805, 22.02.2013, Київський районний суд м. Донецька

РІШЕННЯ Справа № 2/257/287/13

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Гурідової Н.М.,

при секретарі Вільчинському Е.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» , ОСОБА_7 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними , суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовом до відповідачів за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, посилаючись на те, що 04 травня 2007 р. року між позивачем і відповідачем ОСОБА_7 було укладено Кредитний договір №Д048/АА-088.07.2. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу ОСОБА_7 кредит в доларах США на купівлю автомобіля, в загальному розмірі 15 500,00 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот доларів США, 00 центів) доларів США. Сума кредиту в повному обсязі була надана відповідачу ОСОБА_7 позивачем у відповідності з положеннями пункту 1.4. кредитного договору, тобто готівкою з подальшим їх обов'язковим продажем через касу банку. Факт видачі кредиту відповідачу ОСОБА_7 за кредитним договором підтверджується заявою про видачу готівки №343_30 від 04 травня 2007 р. Таким чином, банк в повному обсязі виконав свої обов'язки перед відповідачем ОСОБА_7 за кредитним договором. Кредит був виданий Відповідачу під обов'язок сплати ним Банку: - процентів за користування грошовими коштами в розмірі 12,5% (дванадцять цілих п'ять десятих) процентів річних (п. 1.5. кредитного договору); Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Кредитного договору, Боржник взяв на себе обов'язок: - починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з червня 2007 р.), щомісяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 258,34 (двісті п'ятдесят вісім доларів США) доларів США на рахунок, вказаний в пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку; - повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 03.05.2012 року; - сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 03 травня 2012 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами. Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_7 неодноразово порушувались вищезазначені умови кредитного договору, від добровільного погашення боргу відповідач ОСОБА_7 ухиляється, внаслідок чого утворилась заборгованість, що підтверджується виписками з банківських рахунків відповідача ОСОБА_7 №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4, НОМЕР_5 НОМЕР_6, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8. Позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_7 вимогу №151.6-11-б.б/7217 від 05 жовтня 2010 р., в якій вимагав достроково погасити заборгованість за кредитним договором у семиденний строк. Всупереч умовам пунктів 3.2.,3.3. кредитного договору, відповідач ОСОБА_7 зобов'язання до теперішнього часу не виконав. Таким чином, загальний розмір грошових вимог Банку, які виникли на підставі кредитного договору, станом на 15 листопада 2011р. складає грошову суму в розмірі 98 464,22 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 8 018,00 доларів США, що станом на 15 листопада 2011 р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 64 002,08 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 079,10 доларів США, що станом на 15 листопада 2011р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 16 596,00 гривень;- пеня за прострочу виконання грошових зобов'язань - 17 866,14 гривень.

В якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_7 перед Банком по кредитному договору, між позивачем та ОСОБА_5 був укладений Договір поруки №Д048/АА-088/2.07.2 від 04 травня 2007 р.. У відповідності до пункту 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_5 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. 03 серпня 2010 року позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_5 вимогу № 151.6-11-б.б/6130 в якій повідомив його, що боржник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, сповістив про розмір заборгованості боржника (відповідача ОСОБА_7) перед позивачем за кредитним договором та вимагав погасити вказану заборгованість. Однак відповідач ОСОБА_5 не виконав зазначену вимогу позивача і внаслідок цього, заборгованість відповідача ОСОБА_7 перед Банком за кредитним договором залишається непогашеною і на даний момент. Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 заборгованість за Кредитним договором №Д048/АА-088.07.2 від 04 травня 2007 р. в розмірі 98 464,22 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 8 018,00 доларів США, що станом на 15 листопада 2011 р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 64 002,08 гривень;- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2 079,10 доларів США, що станом на 15 листопада 2011р. згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 16 596,00 гривень; - пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань - 17 866,14 гривень. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 984,64 грн. (а.с.1-2).

В подальшому представник позивача надала суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ДО48/АА-088.07.2 від 04.05.2007 року в розмірі 125918,70 гривень, з яких : 8018,00 доларів США, що станом на 24.10.2012 року , згідно курсу НБУ еквівалентно 64087,87 гривень, прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 2586,16 доларів США, що станом на 24.10.2012 року , згідно курсу НБУ еквівалентно 20671,18 гривень, пеню за прострочку виконання грошових зобов'язань у розмірі 36738,40 гривень. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить - 4421,5 гривень, з яких : 3% річних за прострочення виконання зобов'язання і своєчасного повернення кредиту - 3346,67 гривень; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих відсотків - 1074,58 гривень та суму сплаченого судового збору (а.с.138).

Відповідачі за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_7 звернулись із зустрічними позовними заявами до ПАТ «Родовід банк» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними (а.с.183-195,а.с.215-221), мотивуючи свої вимоги тим, що при укладанні спірного кредитного договору позивачем за первісним позовом не були виконані вимоги ст. 203 ч1 ЦК України, а також вимоги ст. 203 ч5 ЦК України. Даний договір було укладено із відповідачем за первісним позовом ОСОБА_7 , відповідно до якого позивач за первісним позовом зобов'язався відкрити кредитну лінію на загальну суму 15500 доларів США строком до 03 травня 2012 року , кредит було надано , виключно на такі цілі : придбання автомобілю відповідно до договору № 00198-07 купівлі - продажу автомобіля від 23.04.2007 року - 78275 грн., що за курсом НБУ на 03.05.2007 року складає 15500 дол. США., проте відповідач ОСОБА_5 у зустрічній позовній заяві вказує, що дана інформація про курс НБУ на 03.05.2007 року , позивачем за первісним позовом суду не надано ; на сплату страхових платежів відповідно договору страхування № 7107041 від 27 квітня 2007 року - 0,00 доларів США; для обліку виданих кредитів позивач за первісним позовом відкрив позичальникові рахунок № 2203004812.840.0788; сума кредиту надавалась позичальникові готівкою з подальшим зобов'язанням продажу через касу банку для проведення подальших розрахунків за договорами вказаними у договорі; процентна ставка за кредитним договором встановлювалась у розмірі 12,5 % річних , для обліку нарахованих процентів за використання кредиту; з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір застави автомобіля марки BYD модель F3, відповідно до договору застави № Д048/АА-088/7.2 від 04 травня 2007 року, банк був зобов'язаний надати позичальникові кредит на цілі встановлені договором,на загальну суму , що не перевищувала розміру кредитної лінії, у разі невиконання позичальником умов цього договору , банк мав право вимагати дострокового розірвання договору, повернення отриманих коштів, сплати нарахованих процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку. Позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що вказаний кредитний договір було укладено з визначенням його змісту на підставі стандартної форми, запропонований банком для всіх клієнтів , фізичних осіб, що підтверджується інформацією, вказаною банком на останньому аркуші кредитного договору. Крім того, позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що аналіз укладеного договору , наданого банком позичальнику, вказує, що він містить положення, які погіршили положення відповідача за первісним позовом ОСОБА_7, як споживача за споживчим кредитом, по відношенню до умов, встановлених чинним законодавством України. Відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач за первісним позовом ОСОБА_7 є споживачем за кредитним договором, оскільки вона отримала споживчий кредит для задоволення своїх особистих потреб. Крім того, позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що спірний договір відповідає усім ознакам споживчого кредиту, крім того зазначив, що на останній сторінці договору мається інформація , що ОСОБА_7 підтверджує, що до моменту укладання цього договору у письмовій формі, попереджено про всі умови кредитування, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів». Це свідчить про те, що банком не були виконані вимоги, в частині письмового повідомлення ОСОБА_8 перед укладанням кредитного договору, як це передбачено вимогами Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того , позивач за зустрічним позовом вказує, що при укладанні спірного договору банк по відношенню до ОСОБА_7 займав монопольне положення, тому умови кредитного договору не ґрунтувались на принципах добросовісності, розумності та справедливості. Крім того , позивач за зустрічним позовом вказує, що при зверненні до суду позивач за первісним позовом не надав суду доказів, що підтверджували отримання останнім відповідної генеральної, а також індивідуальної ліцензії для надання та отримання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засіб платежу. Позивач за зустрічним позовом вказує, що виконання ОСОБА_7 умов кредитного договору від 04.05.2007 року в наступному, було порушенням принципу добросовісності, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки виник суттєвий баланс договірних прав та обов'язків на її шкоду, як споживача кредитних послуг. Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що використання банком доларів США як предмету кредиту є внесенням в договір пункту , що значно погіршує положення ОСОБА_7 як споживача порівняно з банком в разу настання відповідних подій , що дає їй право вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним. Позивач за зустрічним позовом вказує, що з платіжних квитанцій виходить що ОСОБА_7 в період з червня 2007 року по теперішній час , на основній сумі боргу за кредитним договором частково погасила «тіло кредиту» у розмірі 7482 дол. США, що за курсом НБУ складає 59781,18 гривень, виходячи з цього станом на 14.12.2012 року, сума кредитного боргу ОСОБА_7 складає 18493,82 гривень. Крім того, суттєвий дисбаланс договірних відносин на шкоду майновим інтересам ОСОБА_7 , як споживача фінансових послуг, підтверджується фактами зловживання банком своїм правом у відношенні встановлення майнової відповідальності та способів забезпечення виконання ОСОБА_7 кредитного зобов'язання. В той час як майнова відповідальність банку, за порушення умов кредитного договору не передбачалась. Крім того позивач за зустрічною позовною заявою вказує, що банк не надав суду та відповідачам офіційні відомості НБУ про курс національної валюти по відношенню до долара США, а тому позовні вимоги банку в тій частині , не підтверджені документально. Позивач зазначив, що з моменту укладання договору залогу до теперішнього часу , банк з такими вимогами до ОСОБА_7 не звертався. В результаті чого, позичальник змушений був сам звернутись до банку з листом, в якому наполягав на переданні предмету залогу у власність банку в рахунок погашення суми боргу за кредитним договором, оскільки курс долара США станом на 01.12.2012 року значно підвищився курс долара США , що ставить його у тяжке матеріальне становище, позичальник довгий час не має засобів існування. З моменту укладання спірного договору , до теперішнього часу , банк ніяких заходів до врегулювання порушення законодавства та погашення кредиту не приймав, предмет застави, автомобіль не оглядав, з ОСОБА_7 не зустрічався . При укладанні договору поруки банк ознайомив поручителя ОСОБА_5 про те, що ліміт кредитної лінії , наданої позичальником, ОСОБА_7 склав 15500 доларів США , банк відкриває позичальнику поновлювану кредитну лінію на загальну суму 15500 доларів США строком по 03.05.2012 року включно. За таких обставинах ОСОБА_5 дала згоду на укладання договору поруки та нести солідарну відповідальність перед банком в повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язання ОСОБА_7. Однак, замість дотримання вимог, які пред'являються до надання відновлювальної кредитної лінії та особливо в частині лімітів видачі при умовах погашення ліміту заборгованості , банк надав ОСОБА_7 всю суму кредиту , про що ОСОБА_5 в відомість не поставив, про мету кредитування не повідомив, інших суттєвих умов кредитної лінії не повідомив. В результаті замість відповідальності поручителя , передбаченої умовами відновлювальної кредитної лінії, як це було передбачено умовами договору поруки, банк у своїх уточнених позовних вимогах, поставив питання про солідарну відповідальність ОСОБА_5 за кредитним договором. При цьому видачу споживчого кредиту, банк повинен сам нести всі можливі ризики його видачі. В результаті зміни обставин, без згоди поручителя , відбулося збільшення об'єму його відповідальності. Крім того позивачі за зустрічним позовом вказують, що позовна заява відповідачем за зустрічним позовом подано за спливом строків давнини. Позивачі за зустрічним позовом просять визнати кредитний договір укладений між ПАТ «Родовид Банк» да ОСОБА_7, а також договір поруки укладений між ПАТ «Родовид Банк» та ОСОБА_5 - недійсними крім того у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом відмовити , стягнути з ПАТ «Родовид банк» на користь ОСОБА_7 сплачені нею 7482 дол. США, зобов'язати ПАТ «Родовид Банк» провести розрахунки суми сплаченого ОСОБА_7 кредиту в рахунок погашення її заборгованості, провести експертну оцінку предмету застави по кредитному договору, автомобілю який належить ОСОБА_7.

Позивач за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом та уточненнями підтримала у повному обсязі, надала аналогічні пояснення викладеним у первісній позовній заяві, зустрічний позов не визнала та надала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях (а.с.249-252,260-263), наполягала на задоволення первісного позову згідно остаточної заяви про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 та ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнали, зустрічну позовну заяву підтримали у повному обсязі, та надали аналогічні пояснення викладеним у зустрічній позовній заяві.

Представник ОСОБА_7 - ОСОБА_4 в судовому засіданні первісний позов визнала частково, підтримала зустрічний позов та додала, що ОСОБА_7 є її невісткою. Їй також відомо, що дійсно між ОСОБА_7 та позивачем 04 травня 2007 року був укладений кредитний договір на придбання автомобіля, зі слів ОСОБА_7 їй стало відомо, що грошові кошти у банку їй були надані в гривні. ОСОБА_7 до 2009 року сплачувала за кредитним договором, але з літа 2009 року у зв'язку з тим, що вона стала зловживати наркотичними засобами та перебувати на лікуванні у неї виникла заборгованість. Вона, дізнавшись, що у ОСОБА_7 виникла заборгованість за кредитним договором стала частково її сплачувати з урахуванням того, що на її утриманні знаходяться двоє дітей ОСОБА_7. Також від ОСОБА_7 їй стало відомо, що ОСОБА_7 взагалі не знає її поручителя ОСОБА_5, тому вважає, що відповідати перед банком повинна тільки ОСОБА_7. Також додала, що вважає дії банка не правомірними, оскільки вони навмисно, знаючи що за даними кредитним договором виникла заборгованість не проводять стягнення на заставне майно.

Суд, заслухавши представника позивача за первинним позовом, представників відповідачів, представників позивачів за зустрічною позовною заявою, представника відповідача за зустрічною позовною заявою, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вважає, що первісний позов Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - підлягає частковому задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», ОСОБА_7 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - задоволенню не підлягає, зустрічний позов ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 травня 2007 р. між позивачем ПАТ «Родовід банк» та відповідачем ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №Д048/АА-088.07.2 ( а.с. 78-80).

Відповідно до п.п.1.1. кредитного договору банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 15500,00 доларів США терміном по 03.05.2012 року включно. (а.с.78)

Відповідно до п.п. 3.1 кредитного договору боржник взяв на себе обов'язок: починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з червня 2007 р.), щомісяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 258,34 (двісті п'ятдесят вісім доларів США) доларів США на рахунок, вказаний в пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку;

Відповідно до п.п. 3.2 кредитного договору боржник взяв на себе обов'язок: повернути одержані кредити згідно з умовами кредитного договору не пізніше 03.05.2012 року;

Відповідно до п.п. 3.3 кредитного договору боржник взяв на себе обов'язок: сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10го числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_7 перед Банком по кредитному договору, між Банком та відповідачем ОСОБА_5 було укладено Договір поруки №Д048/АА-088/2.07.2 від 04 травня 2007 р. (а.с.101-102).

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки відповідач ОСОБА_5 зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне і повне виконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за кредитним договором №Д048/АА-088.07.2. (а.с.101)

Згідно з пунктом 2.1. договору поруки у випадку невиконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, Поручитель на підставі письмового повідомлення Позичальника або Банку не пізніше наступного робочого дня після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок Банку в повному обсязі заборгованість Позичальника за кредитним договором.

Забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується договором застави від 04 травня 2007 року, підписаний відповідачем ОСОБА_7 (а.с.300-302).

Так, відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.. 625 ЦК України та процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 04.05.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 був укладений кредитний договір №ДО48\АА-088.07.2 (а.с.78). Згідно договору позичальник отримав 15500 доларів США зі сплатою 12,5% річних (а.с.78). Відповідно до п.п. 3.1 кредитного договору відповідач ОСОБА_7 взяла на себе обов'язок: починаючи з місяця, наступного за звітним (тобто, з червня 2007 р.), щомісяця частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 258,34 (двісті п'ятдесят вісім доларів США) доларів США на рахунок, вказаний в пункті 1.3 кредитного договору, шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку (ас.78). Відповідно до п.п. 3.3 кредитного договору відповідач ОСОБА_7 взяла на себе обов'язок: сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом щомісяця до 10го числа кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами (а.с.78). Відповідно до п.3.9. кредитного договору ОСОБА_7 взяла на себе обов'язок за порушення строків повернення кредиту чи сплати процентів, сплачувати Банку за кожний день пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у пункті 1.5 цього Договору, від суми простроченого платежу (а.с.79).

Вказаний договір підписаний сторонами, про що в судовому засіданні не заперечували сторони, та свідчить про ознайомлення відповідача ОСОБА_7 зі змістом Договору та згоду з його умовами.

Зобов'язання позивачем за кредитним договором виконані, що не оспорюється сторонами та підтверджується заявою на видачу готівки №343-30 від 04 травня 2007 року (а.с.81).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання перед банком не виконав, оскільки згідно з наданого суду розрахунку заборгованості (а.с.140-143) у відповідача ОСОБА_7 виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі: 121497 грн. 45 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 8018 доларів США, що станом на 24 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 64087 грн. 87 коп., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2586,16 доларів США, що станом на 24 жовтня 2012 року, згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 20671 грн. 18 коп., пеня за прострочку виконання грошових зобов'язань - 36738 грн. 40 коп.

Ці обставини ні відповідачем, ні його представником ОСОБА_4 не спростовані, крім того в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 стверджувала, що ОСОБА_7 до літку 2009 року сплачувала за кредитним договором, а після того, як стала зловживати наркотичними засобами по стану здоров'я припинила сплачувати. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_7 порушено зобов'язання за договором кредиту.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Згідно вимогам ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно вимогам ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 04.05.2007 року було укладено договір поруки №ДО48\АА-088\2.07.2 (а.с.101-102) Згідно з договором поруки Поручитель на добровільній основі бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях Позичальника, що передбачені умовами кредитного договору.

Згідно п.2.1 Договору поруки № №ДО48\АА-088\2.07.2 від 04.05.2007 року у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, поручитель на підставі письмового повідомлення позичальника або банку не пізніше трьох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає на рахунок власних коштів на рахунок банку або шляхом внесення готівкових коштів в касу банку в повному обсязі суму заборгованості за позичальника за кредитним договором (а.с.101).

Як було встановлено в судовому засіданні і це також підтверджується матеріалами справи, 03 серпня 2010 року Банк надіслав на адресу Поручителя Вимогу № 151.6-11-б.б/6130 (а.с.98-100) в якій повідомив його, що Боржник не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, сповістив про розмір заборгованості Боржника перед Банком за кредитним договором та вимагав погасити вказану заборгованість. Однак поручитель ОСОБА_5 не виконав зазначену вимогу Банку і внаслідок цього, заборгованість відповідача ОСОБА_7 перед Банком за кредитним договором залишається непогашеною і на даний момент.

Невиконання поручителем своїх зобов'язань за договором поруки призвело до порушення ним положень статей 526 та 554 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_7 не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а ОСОБА_5 взяла на себе відповідно до укладеного договору поруки зобов'язання по виконання умов кредитного договору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги банку є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Сума заборгованості підлягає стягненню з ОСОБА_7 та поручителя ОСОБА_5 відповідно до закону та умов договору - солідарно у розмірі 121497 грн. 70 коп..

Що стосується доводів представників відповідачем в тієї частині, що ОСОБА_7 з ОСОБА_5 не знайома та не запрошувала її бути поручителем, судом до уваги не приймаються, оскільки вони не знайшли свого підтвердження, крім того спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що в судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_5 не заперечували про те, що саме відповідачкою ОСОБА_5 був укладений та підписаний договір поруки.

Що стосується доводів позивача в тієї частині позову, що з відповідачів необхідно стягнути 3% річних з посиланням на вимоги ст.625 ЦК України є неспроможними, оскільки відповідно до вказаної норми права відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань у розмірі 3% річних наступає, якщо інший процент не передбачений договором. З матеріалів справи вбачається, що згідно кредитного договору сторони домовились про інший процент відповідальності за порушення строків погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, відповідно до якого з урахуванням тривалості прострочення внесення платежів проведено розрахунок пені.

Що стосується зустрічних позовних заяв суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У наведеному Законі чітко прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст.15 і 23 цього Закону.

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один із оригіналів якого передається споживачеві. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі.

Зі справи вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого позивач отримав кредит для споживчих потреб. Договір укладений у письмовій формі, підписаний сторонами.

Як вбачається зі змісту спірного договору, у ньому передбачено всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог чинного на той час цивільного законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо укладання договору за зазначених у ньому умовах, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони з власної волі на свій розсуд визначили для себе правила подальшої поведінки, зокрема щодо усіх ризиків, пов'язаних зі зміною обставин, з яких вони виходили при укладенні цього договору, в тому числі і щодо можливих економічних змін.

Вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, тип відсоткової ставки, процедури виконання договору тощо, які передують укладенню договору була надана позичальнику, що вбачається з умов кредитного договору, зокрема: мету, для якої кредит може бути витрачений; форма його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями позичальника; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий: орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговування та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяг; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка була необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків, або відомості про те, від кого споживач може одержувати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У зустрічній позовній заяві Відповідач ОСОБА_7 зазначає, що кредитний договір суперечить законодавству України, оскільки вона не була повідомлена відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладанням кредитного договору Банком в письмовій формі про умови надання кредиту та їм не було надано у повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон.

Але дані ствердження судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються письмовими доказами, а саме кредитним договором від 04 травня 2007 року, де ОСОБА_7 власноруч підтвердила, що до моменту укладання цього Договору в письмовій формі повідомлена про всі умови кредитування, передбачені п. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" (а.с.78-80).

Що стосується доводів викладених у зустрічних позовних заявах, а саме в тій частині, що банк надавши ОСОБА_7 кредит в доларах США порушив ст. 99 Конституції України, ЦК України, оскільки грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України, судом до уваги не приймається, оскільки не відповідає вимогам Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносить до кредитних операцій, зазначених у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Виходячи з викладеного, Банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Як встановлено в судовому засіданні і це підтверджується матеріалами справи Банк станом на час укладання кредитного договору, мав видані Національним банком України банківську ліцензію №27 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп.5-11 частини другої ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", дозвіл №27-4 на право здійснення операцій, визначених пп.1-4 частини другої та частиною четвертою ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до такого дозволу (а.с.253-255).

Отже, Банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.

Банк мав право як укладати з ОСОБА_7 кредитний договір в іноземній валюті, так і надавати їй кредит в іноземній валюті.

Це також узгоджується і з роз'ясненням, наданим в п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, в якому зазначено що, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Підписавши договір про отримання кредиту в доларах США, відповідач ОСОБА_7 виразила своє волевиявлення та погодився з його умовами, тому доводи щодо валюти кредитування не ґрунтуються на законі та положеннях договору кредиту.

Крім того у зустрічних позовних заявах зазначено, що ОСОБА_7 не отримувала кошти в доларах США згідно кредитного договору, оскільки кошти були перераховані Банком в національній валюті на користь продавця автомобіля і саме через це вважає, що кредит насправді був наданий не в доларах США, а в національній валюті.

Але з даними доводами суд погодитися не може, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме: відповідно до заяви на видачу готівки № 343_30 від 04 травня 2007 року (а.с.81) ОСОБА_7 отримала кредитні кошти в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору, тобто в сумі 15 500,00 доларів США, що підтверджується підписом ОСОБА_7 на вказаному документі. Таким чином, суд приходить до висновку, що факт отримання готівки ОСОБА_7 через касу Банку є доведеним.

У відповідності до п. 1.4. кредитного договору, після отримання готівкою суми кредитних коштів, ОСОБА_7 було здійснено валютно-обмінну операцію, що також підтверджується квитанцією № BUY_203_14 від 04 травня 2007 року (а.с.258), згідно якої судом встановлено, що ОСОБА_7 здійснила через касу Банку обмін суми кредитних коштів у розмірі 15 500,00 доларів США на гривню.

Після здійснення вказаної операції, Банком було здійснено перерахування вказаних коштів на рахунок автосалону, що підтверджується квитанцієй № 126-1-4 від 04 травня 2007 року (а.с.258).

Таким чином судом безперечно встановлено, що Банк видав ОСОБА_7 кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору, тобто кредит був виданий в валюті кредитного договору - доларах США.

Що стосується стверджень у зустрічних позовних заявах, а саме про відсутність у матеріалах справи офіційних відомостей НБУ про курс національної валюти по відношенню до долару США, судом не приймаються до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься копія Службового розпорядження НБУ від 23.10.2012 року № 205/410 «Про офіційний курс гривні до іноземних валют» відповідно до якого станом на 24 жовтня 2012 року 1 долар США дорівнює 7,9930 гривень (а.с.144).

Що стосується стверджень у зустрічної позовної заяви ОСОБА_7, що вона не отримувала вимогу Банку про дострокове повернення кредиту та сплату нарахованих процентів від 05 жовтня 2012 року, оскільки з 15.11.2007 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, судом до уваги не приймаються, оскільки в судовому засіданні встановлено, що при укладанні кредитного договору 04 травня 2007 року ОСОБА_7 було надано Банку копію паспорту відповідно до якого вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.103).

Відповідно до п. 3.12 Кредитного договору Позичальник зобов'язується повідомляти Банк про зміну місяця проживання, прізвища, ім'я та по батькові та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов'язання за Кредитним договором протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виникнення відповідних змін (а.с.79).

Таким чином суд приходить до висновку, що банк здійснив всі заходи направленні на досудове урегулювання спору направивши вимогу на адресу ОСОБА_7, (а.с.96-97), але через порушення нею умов кредитного договору, а саме не повідомлення Банк про зміну місця проживання, Банк не мав змоги направити Вимогу на адресу зазначену відповідачем.

Що стосується тих же доводів, але відносно ОСОБА_5, суд вважає зазначити наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні 04 травня 2007 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено Договір поруки № Д048/АА-088/2.07.2, відповідно до якого вона зобов'язалася солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_7 за Кредитним договором (а.с.101-102).

ОСОБА_5 укладаючи Договір поруки взяла на себе зобов'язання відповідати перед Банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і позичальник.

9.1 Згідно з пунктом 2.1. договору поруки у разі невиконання ОСОБА_7 своїх зобов'язань за платежами, що передбачені кредитним договором, Поручитель на підставі письмового повідомлення Боржника або Банку не пізніше наступного робочого дня після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів в повному обсязі суму заборгованості за Боржника за кредитним договором.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що 03 серпня 2010 року Банк надіслав на адресу Поручителя лист № 151.6-11-б.б/6130 від 03.08.2010р., в якому повідомив ОСОБА_5, що ОСОБА_7 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, сповістив про розмір заборгованості Боржника перед Банком за кредитним договором та вимагав не пізніше наступного робочого дня після одержання письмової вимоги достроково повернути суму кредиту за кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитом та суму нарахованої пені, що підтверджується письмовими доказами (а.с.98-99).

Зазначена вимога була отримана ОСОБА_5 11.08.2010 року особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.100), що спростовує доводи, що Банк не повідомив Поручителя про наявну заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором.

Відповідачі у своїх зустрічних позовних заявах зазначають, що зміна обставин, без згоди Поручителя, призвело до збільшення обсягу його відповідальності.

Але з даними доводами суд погодитися не може, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, з договору поруки вбачається, що ОСОБА_5 перед підписанням договору поруки була ознайомлена із всіма умовами та погодилась з ними, про що свідчить її особистий підпис на кожній сторінці договору поруки (101-102).

Крім того, суд вважає зазначити наступне, що відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно п.1.1. Кредитного договору Банк відкрив Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію терміном по 03.05.2012 року включно (а.с.78). Отже строк виконання основного зобов'язання настав 03 травня 2012 року, а Банк звернувся з позовною заявою до Київського районного суду м. Донецька про солідарне стягнення з ОСОБА_7, ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором 16 січня 2012 року (а.с.1), тобто в межах строку позовної давності.

Ні в зустрічних позовних заявах, ні в судовому засіданні представниками відповідачів по первісному позову, ніяких конкретних обставин не наведено та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що спірні договори були укладені без вільного волевиявлення позичальника та поручителя.

А та обставина, що в процесі дії кредитного договору змінилось матеріальне становище ОСОБА_7 і у неї виникли труднощі з виконання зобов'язань по погашенню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами, не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки виникли через певний час після укладання договору.

Таким чином, спірний кредитний договір та договір поруки відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Тому підстав для визнання кредитного договору та договору поруки недійсним відповідно до вимог ст.ст.203,215 ЦК України у справі не вбачається.

Відповідно до ч.3 ст.10, чч.1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно платіжного доручення №12 (а.с.77) та платіжного доручення №4 (а.с.139) суд вважає за необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, які були сплачені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 215,526,554,559,617,626,627,634,1054,1046,1055 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про захист прав позивачів»ст. 88 ЦПК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 121 497 (сто двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто сім) грн.. 70 коп..

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» судовий збір у розмірі 1259 (одну тисячу двісті п'ятдесят дев'ять) грн..

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», ОСОБА_7 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк», ОСОБА_5 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: