Постанова № 29495879, 08.02.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року Справа № 1170/2а-1214/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -Пасічника Ю.П., секретар - Побочій О.В.,

за участю представників: позивача - Кокош О.І., відповідача - Бобух С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Арзаміт" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,?

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Арзаміт" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.2.а.с.44) просить: - визнати протиправним та скасувати наказ №3526 від 14.11.2011р. про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Арзаміт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Зітекс» за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001482310 від 06.12.2011р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 40169 грн. за основним платежем та 3784 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прийняття оскаржуваного наказу здійснено з порушенням вимог п.п. 78.1.1. п. 78 ст. 78 ПК України, у зв'язку з відсутністю чотирьох необхідних передумов для проведення перевірки.

Висновки відповідача щодо необхідності збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ПП "Зітекс", є неправомірним оскільки господарські операцій проведені на підставі нікчемного правочину. У зв'язку з тим, що договори є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України вказує, що право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні 08.02.2013 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 13.02.2013р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.

Щодо оскарження наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Арзаміт» №3526 від 14.11.2011р.

Як вбачається зі змісту акту про проведення перевірки (т.1.а.с.31) її проведення здійснено на підставі наказу №3526 від 14.11.2011р. який направлявся на адресу позивача рекомендованим листом з повідомлення про вручення.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, результати якої оформлено актом від 22.11.2011р. №161/23-1/31562841 (т.1.а.с. 31-50).

На підставі акту перевірки відповідачем 06.12.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 40169 грн. за основним платежем та 3784 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1.а.с. 53).

Перш за все, позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ про проведення перевірки, котра вже відбулась.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відтак, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки перевірка господарської діяльності позивача вже проведена, тому, навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право, так як це не є підставою для спростування даних акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, захист прав позивача перемістився в площину оскарження рішення фіскального органу, яким визначено суму грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення.

Відтак, позов в частині визнання протиправним та скасування наказу №3526 від 14.11.2011р. про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Арзаміт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Зітекс» за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р. не підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001482310 від 06.12.2011р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 40169 грн. за основним платежем та 3784 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вже було встановлено судом, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Зітекс» за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 22.11.2011р. №161/23-1/31562841 (т.1.а.с. 31-50).

В ході перевірки встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р. на суму 40169 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Зітекс» в т.ч.:

- квітень 2011р. - 5020 грн.;

- травень 2011р. - 16145 грн.;

- червень 2011р. - 3870 грн.;

- липень 2011р. - 15134 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 06.12.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 40169 грн. за основним платежем та 3784 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1.а.с. 53).

Збільшуючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП "Зітекс" діяльність якого була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій, а отже, всі господарські операції позивача з вказаним контрагентом є нікчемними.

При цьому, висновки посадових осіб відповідача ґрунтуються виключно на документах щодо перевірки ПП «Зітекс» з питань взаємовідносин останнього з ТОВ «Євросвіт»:

- довідка від 19.09.2011р. №89/23-1/37426723 (т.1.а.с.55-70);

- акт від 12.07.2011р. №67/23-1/37426723 (т.1.а.с.71-84);

- довідка від 10.10.2011р. №104/23-1/37426723 (т.1.а.с.85-99).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП "Зітекс", а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи протягом перевіреного періоду між позивачем та ПП "Зітекс" здійснювалися господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, факт здійснення яких підтверджується долученими до справи копіями фінансово-господарських документів (а.с. т1.а.с.117-155).

ПП «Зітекс» виписано позивачеві податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідних періодах (т.1.а.с. 123, 127, 132, 135, 140, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 160-250, т.2а.с.3-31).

Незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки позивача зроблено формальний висновок про безпідставність формування позивачем податкового кредиту ПДВ.

При цьому суд критично оцінює посилання відповідача на довідку та акти про перевірку ПП "Зітекс", як на доказ нікчемності угод між позивачем та вказаним контрагентом, оскільки вказані документи стосуються правовідносин ПП «Зітекс» з ТОВ «Євросвіт».

Разом з тим, оцінюватися при досліджені факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг, який декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості товару придбаного у ПП "Зітекс" протягом перевіреного періоду.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо нікчемності угод укладених позивачем з ПП "Зітекс" суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП "Зітекс" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкову накладну, складену належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 06.12.2011 року №0001482310.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 439,53 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 13.02.2013р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.