Ухвала суду № 29491954, 21.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1814/750/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Токарєв Сергій МиколайовичНомер провадження 11/788/44/13 Суддя-доповідач - Пархоменко О. М. Категорія - Зловживання владою або службовим становищем

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Пархоменко О. М.,

суддів - Демченка М. О., Філонової Ю. О.,

з участю прокурора - Думал С.М.

адвоката ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого та його захисника на вирок Путивльського районного суду Сумської області від 21 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ст. 190 ч.2 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки;

за ст. 27 ч.4, ст. 15 ч.2, ст. 369 ч.1 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001р.) до покарання у виді обмеження волі строком на 4 роки;

за ст. 27 ч.4, ст.15 ч.2, ст. 369 ч.4 КК України ( в редакції Закону від 07.04.2011р.) до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, окрім житла;

за ст. 364 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, що є його власністю, окрім житла;

за ст. 365 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 4250 грн.;

за ст. 263 ч.2 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю, окрім житла, з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади на строк 3 роки та зі штрафом в розмірі 4250 грн..

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлений спеціального звання «майор міліції».

У задоволенні заявлених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено за необґрунтованістю.

Постановлено стягнуто із ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз, у розмірі 764 грн. 40 коп..

Питання про речові докази вирішено відповідно до висог ст.. 81 КПК України.

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до вироку суду ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за скоєння таких злочинів.

Із серпня місяці 2003 року ОСОБА_5 обіймав посаду начальника сектору карного розшуку Глухівського міськвідділу УМВС України в Сумській області, являвся службовою особо та працівником правоохоронного органу.

16 лютого 2011 року, у зв'язку з виконанням службових обов'язків, ОСОБА_5 довідався про те, що у помешканні ОСОБА_8, мешканця АДРЕСА_1 перебуває шашка, виготовлена у 2003 році ОСОБА_9 на замовлення покійного батька ОСОБА_8. У зв'язку з цим у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння вказаною шашкою шляхом перевищення службових повноважень. Через підлеглих осіб ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_8 добровільно видати шашку.

16 лютого 2011 року у приміщенні Глухівського міськвідділу було добровільно видано та прийнято від ОСОБА_8, у присутності двох понятих, працівником сектору карного розшуку ОСОБА_25 шашку, про що було складено протокол.

Старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Глухівського міськвідділу ОСОБА_23 було проведено перевірку, у ході якої встановлено, що шашка є холодною зброєю.

21 лютого 2011 року ОСОБА_23 було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_9 за ст. 263 КК України та прийнято рішення про повернення шашки ОСОБА_8. У подальшому матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи разом із шашкою було передано ОСОБА_5 для його погодження.

ОСОБА_5, перевищуючи надані йому службові повноваження та знаючи, що шашка є холодною зброєю, не повернув її законному власнику, а обернув на власну користь, зберігаючи її у службовому кабінеті по вул. Спаській, 34 у м. Глухів до 18 серпня 2011року, а потім перенісши до автомобіля, перемістив шашку до себе додому на АДРЕСА_1, де зберігав до часу вилучення, до 04 квітня 2012 року.

Окрім того, наприкінці травня 2011 року у зв'язку з виконанням своїх службових обов'язків ОСОБА_5 стало відомо про те, що у провадженні слідчого Глухівського міськвідділу перебуває кримінальна справа стосовно ОСОБА_11. У зв'язку з розшуком обвинуваченого, ОСОБА_5 звернувся до матері ОСОБА_11 - ОСОБА_6, яка проявила зацікавленість щодо подальшої долі свого сина у зв'язку з порушенням кримінальної справи. У ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, шляхом введення її в оману, зловживаючи своїм службовим становищем працівника правоохоронного органу та підбурення її до давання хабара службовій особі, яка займає відповідальне становище.

29 травня 2011 року ОСОБА_5, перебуваючи на вул. Маяковського, 8 у м. Глухів, при розмові повідомив ОСОБА_6 неправдику інформацію про те, що він як працівник міліції має можливість вирішити питання в інтересах її сина про призначення покарання не пов'язаного з позбавленням волі, але для цього вона повинна передати йому 2000 доларів США для подальшої передачі судді Глухівського міськрайонного суду та Глухівському міськрайонному прокурору.

03 червня 2011 року у парку міста Глухів біля пам'ятника Бортнянському в автомобілі, що знаходився в його користуванні, ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 1000 доларів США, що становило 7973, 50 грн., а потім 15 червня 2011 року на тому ж місці ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_6 500 доларів США, що становило 3986,75 коп..

У подальшому, маючи намір заволодіти грошима та використати на власні потреби, ОСОБА_5, не передав ці грошові кошти службовим особам.

23 серпня 2011 року ОСОБА_5, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, стало відомо про те. що ОСОБА_12 затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України.

24 серпня 2011 року до нього звернувся племінник ОСОБА_13 поцікавившись подальшою долею свого дядька та кримінальної справи. У зв'язку з цим у ОСОБА_5 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 шляхом введення його в оману, зловживаючи своїм службовим становищем працівника правоохоронного органу та підбурення його до давання хабара.

27 серпня 2011 року ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_14 неправдиву інформацію про те, що він зможе за грошові кошти вирішити питання зі слідчим Глухівського МВ УМВС України в Сумській області, суддею Глухівського міськрайонного суду та Глухівським міжрайонним прокурором , тобто службовими особами, які займають відповідальне становище, про обрання стосовно ОСОБА_14 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі , для цього він повинен передати їм хабар у сумі 2000 доларів США.

31 серпня 2011 року о 16.00 год. ОСОБА_5 у м. Глухів на вул. Вознесенській у автомобілі ОСОБА_15, який на прохання ОСОБА_14, мав передати ОСОБА_5 гроші, отримані від ОСОБА_7, отримав грошові кошти у сумі 10000 грн. та 01 вересня 2011 року о 13.00 год. на вул. Вознесенській у м. Глухів повторно у автомобілі ОСОБА_15 одержав від останнього гроші в сумі 6000 грн.

У подальшому, маючи намір заволодіти грошима та використати їх на власні потреби, ОСОБА_5 не передав ці гроші службовим особам.

В апеляціях :

- прокурор ставить питання про скасування вироку у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, що потягло призначення м'якого покарання, справу направити на новий судовий розгляд. Апеляція мотивована тим, що мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст.334 КПК України, прийняте судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є незаконним;

- захисник засудженого ОСОБА_4 просить змінити вирок, застосувавши положення ст.ст. 69, 75 КК України, пом'якшити покарання. Свої вимоги мотивує тим, що суд не взяв до уваги пом'якшуючі вину засудженого обставини, а саме, наявність у її чоловіка хронічних захворювань, позитивні характеристики, незадовільне матеріальне становище сім'ї, відсутність будь-яких тяжких наслідків. Вважає, що не працюючи у правоохоронних органах, ОСОБА_4 не буде становити будь-яку небезпеку для суспільства;

- засуджений просить вирок суду скасувати, справу закрити. Вимоги апеляції мотивує тим, що вирок суду є незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд надав перевагу одним доказам, не взявши до уваги інші, які б могли істотно вплинути на його висновки. В апеляції в підтвердження невинуватості ОСОБА_4 наводить свій аналіз доказів по справі, зокрема, зазначає, що в нього вдома дійсно була вилучена шашка, але це шашка його бабусі, і ніякого відношення до шашки ОСОБА_8 не має. Він взагалі не бачив матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи, які склав ОСОБА_23, в тому числі і речового доказу по цим матеріалам і не виключає, що шашкою міг розпорядитися сам ОСОБА_23.

Що стосується обвинувачення за заявою ОСОБА_6, то мотивами написання заяви такого змісту є неприязненні відносини, які склалися внаслідок його службової діяльності та її надія на те, що сину суд пом'якшить покарання або виключить епізоди злочинів, розкритих за його участю. Він дійсно приїжджав до сина ОСОБА_6 додому, але тільки з метою його розшуку.

Що стосується ОСОБА_7, то він не заперечує, що ОСОБА_14, племінник ОСОБА_14, неодноразово зустрічався з ним і намагався вирішити питання» з приводу обрання запобіжного заходу - підписки про невиїзд та не притягнення дядька до кримінальної відповідальності, проте отримав відмову. Вважає, що відносно нього була проведена оперативна комбінація за участю ОСОБА_15, як особи, що негласно співпрацює з правоохоронними органами, та були штучно створені умови із залученням родини ОСОБА_14.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у повному обсязі та вважав необхідним відмовити у задоволенні апеляцій засудженого і захисника; захисника, яка вважала, що її чоловік злочинів не скоював, але просила зважити на обставини, викладені в її апеляції і пом'якшити покарання; засудженого та адвоката, котрі підтримали апеляцію засудженого у повному обсязі, а апеляцію прокурора вважали такою, що задоволенню не підлягає, провівши судові дебати і вислухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст. 190 ч.2, ст.27 ч.4, ст.15 ч.2, ст.369 ч.1 КК України ( в редакції Закону від 05.04.2001 р.), ст.27 ч.4, ст. 15 ч.2, ст.369 ч.4 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011 р.), ст. 364 ч.3, ст. 365 ч.1, ст. 263 ч.2 КК України, незважаючи на повне невизнання вини засудженим ОСОБА_4 відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується дослідженими судом доказами, аналіз яких дано у вироку, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_8, із яких убачається, що на замовлення його покійного батька ОСОБА_16, який працював начальником Глухівського ВЖРЕКП, коваль ОСОБА_9, котрий працював під керівництвом батька, виготовив шашку, з не заточеним лезом, яка зберігалася у них дома. 16 лютого 2011 року на вимогу працівника Глухівської міліції він відніс шашку до міліції, де ОСОБА_25 склав протокол добровільної видачі шашки. Подальша доля шашки йому невідома. Пізніше при огляді, вилученої у ОСОБА_4 шашки, він впізнав, що саме ця шашка була добровільно їм передана працівникам міліції .Єдине на що звернув увагу її хтось намагався заточити.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що у 2003 році, працюючи ковалем Глухівського ВЖРЕКП на замовлення директора ОСОБА_16, виготовив шашку за зразком, який він взяв з фотографії діда білогвардійця, проте шашку не загартовував і не заточував. Пам'ятає, що шашка була виготовлена зі сталі арматури, особливості ручки, вигравіював напис «1914г». Оглянувши вилучену із домоволодіння ОСОБА_26 шашку він підтвердив, що саме цю шашку він виготовив на замовлення ОСОБА_16, проте звернув увагу на те, що хтось намагався її заточити.

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що працюючи на посаді оперуповноваженого СКР Глухівського МВ УМВС України в Сумській області була отримана оперативна інформація про те, що ОСОБА_9 у 2003 році, працюючи ковалем, на прохання директора ВЖРЕКП ОСОБА_16, виготовив шашку. У ході перевірки він відібрав пояснення у ОСОБА_9, склав рапорт, зареєстрував, також отримав від ОСОБА_25 запаковану та опечатану шашку з протоколом добровільної видачі. Згідно висновку спеціаліста шашка була визнана кустарно виготовленою холодною зброєю. Матеріали перевірки разом із постановою про відмову в порушенні кримінальної справи та речовим доказом були передані начальнику сектору карного розшуку ОСОБА_4.

Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що наприкінці травня 2011 року стосовно її сина ОСОБА_11 була порушена кримінальна справа. 27 травня 2011 до неї додому приїхав ОСОБА_4, у ході розмови вона цікавилася долею сина по кримінальній справі. Він відповів, що у сина все буде добре та порадив переконатись у цьому спитавши людей, яким він допомагав, але потрібна певна сума грошей. 29 травня 2011 року ОСОБА_4, приїхавши знову до неї додому, на пальцях показав потрібну суму грошей, на її запитання що це потрібно 2 000 доларів США, ствердно кивнув головою. 31 травня 2011 року вона уклала кредитний договір з «Приватбанком» на 6000 грн. та брала у борг у ОСОБА_17 400 доларів США.

3 червня 2011 року, попередньо зателефонувавши, зустрілася із ОСОБА_4 поблизу сквера біля пам'ятника Бортнянському у м. Глухові і передала 1000 доларів США, також домовилася зменшити суму із 2000 доларів США до 1500. Наступного дня звернулася до баби свого сина, ОСОБА_18 з проханням позичити 500 доларів США та повідомила навіщо. Другого дня передала 500 доларів США ОСОБА_4.

У кінці червня 2011 року, коли слідчий ОСОБА_19. повідомила, що сина ймовірніше буде засуджено до значного терміну, вона зразу пішла до ОСОБА_4, який її заспокоїв, а коли сина взяли під варту вона почала неодноразово відкрито вимагати у ОСОБА_4 повернути гроші.

Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 22 серпня 2011 року рідний брат її чоловіка був затриманий у зв'язку зі спричиненням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_24. ЇЇ син звернувся до знайомого сім'ї ОСОБА_4 про можливі наслідки. ОСОБА_4 повідомив, що стаття і наслідки серйозні, якщо хочемо допомогти родичу потрібно ОСОБА_4 передати 2000 доларів США.

26 серпня 2011 року сину на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4 і повідомив про необхідність передачі 2000 доларів США, оскільки питання про міру запобіжного заходу і міру покарання відносно ОСОБА_7 вже вирішені. 10000 грн. передавали ОСОБА_4 через знайомого сина, ОСОБА_15, оскільки син був зайнятий і попросив його це зробити. Син її попередив, що ОСОБА_15 про все знає. Наступні 6000 грн. вона також передавала ОСОБА_4 через ОСОБА_15. У її присутності ОСОБА_4 до п'яти раз телефонував ОСОБА_15, а ОСОБА_15 відповідав, що сума велика і нема де взяти.

Відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд і вона була впевнена, що саме ОСОБА_4 допоміг в цьому. Але коли вироком суду ОСОБА_7 було призначено 5 років позбавлення волі, вона зрозуміла, що ОСОБА_4 обіцянки не виконав, гроші судді і прокурору не передав, а забрав собі.

Також суд у вироці послався на покази свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_18, які підтвердили, що давали в борг ОСОБА_6 гроші, яка пояснювала, що це для передачі в міліцію, щоб сину призначили покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Свідок ОСОБА_19 суду підтвердила, що проводила досудове слідство по справі ОСОБА_18. Допитуючи його матір як свідка, ОСОБА_6 повідомила, що написала скарги в прокуратуру і СБУ на працівників міліції, які заволоділи її грошима, котрі вона передала для не притягнення її сина до кримінальної відповідальності. На її пораду розрахуватися із потерпілими, ОСОБА_6 відповіла, що розрахується тоді, коли гроші повернуть її.

Свідок ОСОБА_14 суду підтвердив, що у зв'язку із затриманням працівниками міліції його дядька, який скоїв злочин, він на прохання матері звертався до знайомого ОСОБА_4, який працював начальником карного розшуку, за допомогою. При зустрічі 27 серпня 2011 року ОСОБА_4 повідомив, що для позитивного вирішення питання, необхідно 2000 доларів США для передачі слідчому, прокурору, судді, додавши, що передачі в місця позбавлення волі обійдуться дорожче. Про цю розмову він розповів матері.

30 серпня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_4 і повідомив про негайне вирішення питання з оплатою, оскільки все вирішено і вказаним людям потрібно заплатити хабарі. Оскільки він перебував за містом, то передоручив доброму знайомому ОСОБА_15 зустрітися із ОСОБА_4 та дізнатися про гарантії. Пізніше ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_4 запевнив, що все буде гаразд за 2000 доларів США.

Наступного дня йому зателефонував ОСОБА_15 і повідомив про необхідність передачі грошей ОСОБА_4, оскільки він наполягає у телефонній розмові. У зв'язку з чим він зателефонував матері і сказав, щоб гроші ОСОБА_4 передала через ОСОБА_15. Після передачі 10 000 грн. дядько вийшов на волю. Через деякий час передали залишок суми 6 000 грн..

28 листопада 2011 року після того, як суд засудив його дядька до 5 років позбавлення, вони із ОСОБА_15 пішли до ОСОБА_4 в кабінет, який сказав, що зробив все можливе і запропонував залишити кабінет, оскільки він зайнятий.

Свідок ОСОБА_15 суду підтвердив,що на прохання ОСОБА_14 він зустрічався із ОСОБА_4 щодо вирішення питання відносно дядька ОСОБА_14, який скоїв злочин і передавав ОСОБА_4 гроші, які йому давали мати ОСОБА_14. Мова йшла про 2000 доларів США для слідчого, судді, прокурора зі слів ОСОБА_4. Зразу такої суми не було, гроші передавалися за два рази. Але коли ОСОБА_7 суд призначив 5 років призначення волі, то він із ОСОБА_14 пішли до кабінету ОСОБА_4 з'ясувати куди поділися гроші. ОСОБА_4 зателефонувавши начальнику ІТТ, попросив його піднятися із вироком суду та речами засудженого ОСОБА_14, а їм пояснив, що розбереться із ситуацією та їм зателефонує.

Окрім цих доказів суд першої інстанції послався на протокол обшуку у домоволодінні ОСОБА_4, в ході проведення якого вилучено шашку; висновок судової експертизи, згідно якого шашка вилучена у домоволодінні ОСОБА_4, являється холодною зброєю, виготовленою саморобним способом; також суд послався на рух коштів по кредитному рахунку ОСОБА_6 у ПАТ «КБ Приватбанк», згідно якого 31 травня та 02 червня 2012 року нею були отримані кошти у сумі 5750 грн., на підтвердження її доводів про те, що за браком коштів вимушена була брати кредит, для передачі ОСОБА_4, щоб домогтися для сина міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі та рух коштів ОСОБА_7 від 22.08.2011 року про зняття нею з рахунку 4900 грн. для вирішення питання стосовно ОСОБА_7 та інші докази, як письмові так і покази свідків, які підтверджують вину засудженого.

Таким чином, у процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляції засудженого про незаконність засудження є безпідставними.

Злочинні дії ОСОБА_5 за ст. 190 ч.2, ст.27 ч.4, ст. 15 ч.2, ст. 369 ч.1 (в редакції Закону від 05.04.2001р.), ст. 27 ч.4, ст.15 ч.2, ст.369 ч.4 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011р.), ст .364 ч.3, ст. 365 ч.1, ст. 263 ч.2 КК України кваліфіковані правильно, а призначене йому покарання відповідає положенням ст.65 КК України.

При обранні покарання суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання і призначив покарання в межах санкції статті за тяжкий злочин, застосувавши принцип поглинення покарань, умотивувавши при цьому своє рішення.

Підстав вважати призначене покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого як внаслідок суворості, про що поставлено питання в апеляції захисника засудженого, так і внаслідок м'якості, про що зазначено в апеляції прокурора, на думку колегії суддів, не має.

Що стосується доводів апеляцій засудженого про безпідставне засудження, прокурора про невідповідність мотивувальної частини вироку вимогам ст. 334 КПК України, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку детально і послідовно, дослідивши докази по справі, навів відповідні мотиви прийняття ним такого рішення.

Суд у вироці, проаналізувавши докази винуватості ОСОБА_5 зазначив підстави із яких не можливо покласти в основу вироку покази тих свідків, на яких в апеляції посилається засуджений і котрі, на його переконання, спростовують його винуватість. Невизнання своєї вини засудженим суд розцінив як обраний ним спосіб захисту.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_6 3 жовтня 2011р. (т.4 а.с.40) звернулася зі скаргою на адресу УМВС України в Сумській областві, прокуратуру Сумської області та Службу безпеки України на дії начальника Глухівського кримінального розшуку ОСОБА_5, котрий заволодів її грошима у розмірі 1500 доларів США, проте ніяких дій відносно її сина ОСОБА_20, якого взяли під варту, не зробив і добровільно гроші не повернув. І матеріали перевірки, які стали підставою для відмови в порушенні кримінальної справи, постанова про що була в послідуючому скасована, не ставлять під сумнів вирок суду відносно засудженого, а навпаки, говорять про те, що занадто тривалий час, до 17 квітня 2012 року, час порушення кримінальної справи, правоохоронні органи проводили перевірку зазначеної заяви.

Не підлягають задоволенню вимоги апеляції прокурора про неправильність вирішення судом цивільного позову. Суд, відмовляючи у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, навів відповідні мотиви прийняття ним такого рішення , пославшись і на роз'яснення постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 р..

Таким чином, колегія суддів вважає, що кримінальну справу суд розглянув із достатньою повнотою. Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Путивльського районного суду Сумської області від 21 листопада 2012 року відносно ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляції прокурора, захисника та засудженого - без задоволення.

СУДДІ:

Пархоменко О. М. Демченко М. О. Філонова Ю. О.