Ухвала суду № 29492208, 31.01.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/3906/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11/788/70/13 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Розбій

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гончарова М. В.,

суддів - Крамаренка В. І., Борсая В. М.,

з участю прокурора - Паливоди Л.В.,

адвоката - ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

засуджених - ОСОБА_6 та ОСОБА_7,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_4 на вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 листопада 2012 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

мешканець АДРЕСА_1

в силу ст. 89 КК України не судимий,

засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за виключенням жила.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

мешканець АДРЕСА_2

раніше судимий 08.07.2004 р. за

ст. 187 ч. 3, 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 06.06.2006 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 4 місяці,

засуджений за ст. 187 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за виключенням жила.

Постановлено стягнути:

- з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_9 730 грн. на відшкодування матеріальної шкоди;

- з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витрат по проведенню експертиз по 309,54 грн. з кожного, -

ВСТАНОВИЛА:

У відповідності з вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними і засуджені за те, що 29.12.2011 року близько 23 год. 30 хв. біля буд. № 5 по вул. Металургів в м. Суми, разом з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, побачивши раніше незнайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, вступили між собою в злочинну змову, направлену на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальної шкоди потерпілим, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 побігли за ОСОБА_9 та наздогнали його біля входу у відділення «Ощадбанку», що по вул. Металургів, 2 в м. Суми, збили з ніг та почали наносити удари руками та ногами в різні частини тіла, заподіявши легкі тілесні ушкодження.

В цей час, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження наздогнала ОСОБА_10 біля вітрини «Ощадбанку», що по вул. Металургів, 2 в м. Суми та почала наносити удари руками та ногами, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

В ході нанесення тілесних ушкоджень потерпілим, з метою придушення їхньої волі до опору, ОСОБА_6 продемонстрував їм свій ніж, здійснивши таким чином погрозу застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, після чого вказані особи, діючи відкрито, заволоділи грошима та майном ОСОБА_9 на загальну суму 1 241 грн. та грошима ОСОБА_10 в сумі 17 грн..

У поданих апеляціях:

- адвокат ОСОБА_3 вказує на те, що вина ОСОБА_6 у вчиненні розбійного нападу не доведена, вважає, що покази потерпілого ОСОБА_9 є суперечливі і їх не можна було класти в основу вироку. Також зазначає і про те, що пред'явлення осіб для впізнання та висновок товарознавчої експертизи проведені з грубим порушенням КПК України, а тому ці докази теж не можна було приймати до уваги і з врахуванням цих обставин просить скасувати вирок суду, а кримінальну справу відносно ОСОБА_6 закрити за недоведеністю;

- захисник ОСОБА_4 вказує на безпідставність засудження її чоловіка ОСОБА_6. Вважає, що доказів його вини у вчиненні розбійного нападу немає. Крім того, зазначає і про те, що експертиза для встановлення стану сп'яніння ОСОБА_6 не була проведена, а покази потерпілих не можна було приймати до уваги, оскільки вони їх змінювали. Посилається і на те, що засудженому ОСОБА_6 призначено суворе покарання, а тому просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

- адвокат ОСОБА_8 вказує, що ОСОБА_7 не мав наміру на вчинення розбійного нападу та відсутня попередня змова групи осіб на вчинення цих дій. Крім того вважає, що дії ОСОБА_7 носять хуліганський характер, експертиза була проведена без наявності майна, тому просить змінити вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 на ст.ст. 296 ч. 2, 125 ч. 1 КК України та призначити йому покарання за цими статтями не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді про обставини справи і зміст апеляцій, пояснення адвоката ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали подані апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове слідство і судовий розгляд цієї справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Порушень цього закону, які б були істотними та тягли за собою скасування чи зміну судового рішення у справі не допущено. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала такого нападу, а також особою, яка раніше вчинила розбій (ОСОБА_7), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом і детально викладених у вироку.

Ретельно дослідивши наведені докази в їх сукупності, давши всебічну, повну і об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим у справі доказам, врахувавши встановлені у справі фактичні обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Доводи, викладені в апеляціях, про недоведеність засуджених у вчиненні розбійного нападу та неправильну кваліфікацію їх дій, на думку колегії суддів, є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Розбій, як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Як встановив суд, під час заволодіння належним потерпілим майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7 нанесли удари руками та ногами потерпілому ОСОБА_9, а інша невстановлена особа - потерпілому ОСОБА_10, а після цього ОСОБА_11, погрожуючи ножем, тобто погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, змусив ОСОБА_9 передати належне йому майно.

Засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину не визнали, проте підтвердили факт конфлікту між ними та потерпілими під час якого нанесли потерпілим удари, та заперечували про те, що речей потерпілих вони не забирали, а ОСОБА_6 не погрожував ножем.

Але, такі їхні покази не були стабільними і послідовними, неодноразово змінювалися під час досудового слідства. Зокрема, будучи допитаним в якості підозрюваного ОСОБА_6 показав, що ніякого конфлікту з потерпілими у них не було. Під час проведення відтворення обстановки і обставин події він вже вказував на те, що конфлікт з потерпілими був і під час цього він вдарив ОСОБА_9 долонею по шиї.

Будучи допитаним під час досудового слідства ОСОБА_7 показав, що вони, разом з ОСОБА_6, били руками та ногами потерпілого ОСОБА_9 і при цьому майном потерпілих вони не заволоділи. Також, він вказував на те, що бачив у ОСОБА_6 ніж, коли вони відійшли від потерпілих на відстань 15 м.

Здійснивши аналіз їх показів на досудовому слідстві і в судовому засіданні та зазначивши про їх плинність та суперечливість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даючи суперечливі показання про обставини вчинення злочину засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 переслідували мету уникнення від відповідальності за вчинений злочин.

Проте, їх винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України підтверджується наведеними у вироку суду показаннями потерпілих та свідків, висновками експертиз, а також іншими, зібраними у справі доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_9, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні показав, що коли він, разом з ОСОБА_10, йшов по вул. Металургів в м. Суми по непарній стороні то вони побачили 3 чоловіків, які, використовуючи незначний привід, їх зупинили та намагалися вдарити, а коли вони почали тікати, то їх наздогнали і почали бити. Його били руками та ногами по голові ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а ОСОБА_10 - невстановлена особа. Коли перестали наносити удари, ОСОБА_6 вказав на його перстень та сказав знімати його та віддати всі гроші. Коли він відмовився зняти перстень, то ОСОБА_12 приставив до його обличчя ніж у піхвах, і він, злякавшись що ніж може бути застосований, зняв перстень і віддав його разом з грішми в сумі 50 грн. ОСОБА_12. В цей час ОСОБА_7 підійшов до нього, запустив руку за комір та забрав у нього підвіску зі срібла у вигляді хрестика. Коли він намагався підняти шапку та рукавички, один з цих чоловіків вихопив рукавички і забрав їх, а шапку кинув на асфальт. В цей час він побачив, що ОСОБА_10 з тілесними ушкодженнями сидів під деревом за 5-6 метрів від нього. Потім він почув як ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_12 відтягнути його за кут будинку і обшукати та намагався його вхопити за одяг, при цьому нанесли 2 удари ногою в обличчя, але він втік.

Потерпілий ОСОБА_10 підтвердив ці ж обставини вказавши на те, що він бачив, як ОСОБА_9 били ОСОБА_12 та ОСОБА_7 і при цьому він бачив у одного з них предмет, схожий на ніж. Він дуже злякався і коли невстановлена особа, яка його била та вимагала гроші, то він відразу ж віддав 17 грн..

Під час проведення очних ставок між потерпілими та засудженими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили свої покази, викриваючи засуджених у вчиненні розбійного нападу.

Згідно протоколів відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_13 та ОСОБА_10 детально продемонстрували обставини та обстановку вчиненого відносно них розбійного нападу.

Оскільки ці покази потерпілих є послідовними і вони підтверджуються іншими доказами, то суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Судом не було встановлено причин оговорювати потерпілими засуджених, оскільки вони не були знайомі, їх покази є достатньо повними, послідовними і суттєво не змінювались під час досудового та судового слідства.

Крім вказаних показань потерпілих, вина засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України підтверджується й іншими дослідженими в суді доказами, зокрема протоколами пред'явлення особи для впізнання від 30.12.2011 року та 03.01.2012 року, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_9 вказав на ОСОБА_6 та ОСОБА_14 як на осіб, які вчинили відносно нього та ОСОБА_10 розбійний напад.

Згідно протоколу огляду місця події від 30.12.2011 року (т. 1 а.с. 213) вбачається, що під час огляду місця події по вул. Привокзальній в м. Суми біля ОСОБА_6 було вилучено ніж, а з його кишені - піхви для ножа.

З протоколу пред'явлення предметів для впізнання вбачається, що під час пред'явлення трьох різних піхов ОСОБА_9 вказав на піхви, вилучені у ОСОБА_6 та пояснив, що саме ці піхви були на ножі, яким погрожували під час вчинення розбійного нападу на нього.

З висновків судово-медичних експертиз від 03.02.2012 року вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спричинено легкі тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, якими могли бути кулаки рук, носки взутих ніг і подібні предмети, а строк їх заподіяння відповідає часу скоєння злочину.

Висновком товарознавчої експертизи встановлено, що загальна вартість викраденого у ОСОБА_9 майна становить 1 191 грн., висновки експертизи є науково обґрунтовані і вони зроблені на підставі детального опису слідчим викрадених речей і за показами експерта ОСОБА_15 це не суперечить діючим методикам проведення товарознавчої експертизи. Отже, доводи апеляцій про те, що вартість викрадених речей не була правильно встановлена - є безпідставними.

Що стосується доводів апеляцій про те, що для впізнання потерпілим було пред'явлено статистів, які за зовнішнім виглядом сильно відрізнялися від засуджених, то вони є необґрунтованими. Згідно ст. 174 КПК України особа, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому, разом з іншими особами тієї ж статі у кількості не менше трьох. Як вбачається з протоколів пред'явлення для впізнання і з фотографій, що маються при них, ОСОБА_9 було пред'явлено для впізнання 3 та 4 особи чоловічої статі, які не мали різких відмін у зовнішності та одягу. Таким чином, ці слідчі дії були проведена відповідно до вимог ст. 174 КПК України (1960 року).

З цих же підстав не можна прийняти до уваги і доводи апеляцій щодо суттєвої різниці між пред'явленими для впізнання ножнами.

Доводи апеляцій про відсутність попередньої змови засуджених на розбійний напад, також не заслуговують на увагу, оскільки про її наявність свідчать повністю узгоджені дії засуджених та невстановленої особи при вчиненні цього нападу.

Твердження в апеляції захисника про те, що ОСОБА_6 не перебував в стані алкогольного сп'яніння спростовуються показами потерпілих та самих засуджених, які вказували про те, що перед вказаними подіями вони вживали пиво.

Таким чином, ретельно перевіривши матеріали справи за доводами апеляцій колегія суддів приходить до однозначного висновку про те, що фактичні обставини вчиненого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 злочину судом першої інстанції встановлені правильно, а їх юридична оцінка за ч. 2 ст. 187 КК України є вірною. Тому підстав для скасування вироку, або зміни кваліфікації дій засуджених у колегії суддів не має.

Перевіркою матеріалів справи також встановлено, що органами досудового слідства та судом не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою безумовне скасування вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Що стосується призначеного засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, то воно відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, та обставини які пом'якшують та обтяжують призначене покарання і при цьому врахував всі ті обставини, що пом'якшують покарання, які вказані в апеляції захисника ОСОБА_4.

На думку колегії суддів призначене ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання є справедливим і за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання - не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що подані апеляції задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 362, 366, 377 КПК України (1960 року), п.п. 11, 15, рохділу ХІ "Перехідних положень"КПК України (2012 року), колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 листопада 2012 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляції адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_4 - без задоволення.

СУДДІ:

Гончаров М. В. Крамаренко В. І. Борсай В. М.